«Освіта має готувати до життя» - головна мантра освіти

Автор: Володимир Уруський

Намагаючись реанімувати / перезапустити т.з. реформу освіти у форматі НУШ, міністерство повернулося до головної мантри, яку ми чуємо від очільників впродовж останніх кількох десятків років: «Освіта має готувати до життя».

Бінго!

Нарешті ми знаємо, для чого освіта і що нам робити, куди йти.

Виявляється, все так просто, а ми не знали. Аж соромно стало за весь педагогічних загал, який досі не усвідомлював необхідності зміни логіки навчання.

***

Крім загальних фраз, задокументованих за результатами цього одкровення, є ще й дороговказ від МОНУ, як саме освіта відтепер буде готувати дітей до життя:

- оновлення змісту, 

- розвиток сучасного освітнього середовища; 

- підтримка вчителів через професійний розвиток і нові інструменти; 

- цифровий ресурс для відстеження поступу учнів; 

- запуск пілотування в школах уже з вересня. 

Старт нової парадигми освіти, я так розумію, розпочнеться з вересня цього року.

***

У мене є кілька риторичних запитань, на які поки що ніхто не береться давати відповіді:

1. До ЯКОГО життя має готувати школярів освіта?

На моє переконання – до УСПІШНОГО. Як з точки зору соціуму, так і з точки розу самої особистості. В противному випадку – нафіга ця освіта потрібна, на яку дитина тратить 11-12 років свого життя (з 60-70 статистичних)?

2. Освіта має готувати дитину ДО ЖИТТЯ У СВІТІ, ЩО ПОСТІЙНО ЗМІНЮЄТЬСЯ. Контент життя змінюється кілька разів впродовж тривалості життя людини. Цей процес запустився в другій половині минулого століття: частота зміни технологій стала в кілька рахів швидшою, ніж частота зміни поколінь (20-25 років).

Звідси питання: що ми знаємо про майбутнє життя сьогоднішнього першокласника років 10, 20, 30, 40 після закінчення ним школи? 

В якому світі він житиме?

Що для соціального і персонального успіху людям того майбутнього історичного часу буде потрібно?

Що важливіше: знання формул і законів чи розвиток індивідуальних здібностей і задатків, навичок соціальної взаємодії і побудови власної траєкторії життя як проєкту?

Якою, зрештою, має бути МОДЕЛЬ СУЧАСНОГО ВИПУСКНИКА? Крім загальних фраз, звичайно. Бо які знання він має мати, ми знаємо чітко. 

А що ще?

3. Як в умовах  класно-урочно-предметної моделі шкільної освіти можна РЕАЛЬНО ПІДГОТУВАТИ ШКОЛЯРА ДО ЖИТТЯ (В СВІТІ, ЩО ПОСТІЙНО ЗМІНЮЄТЬСЯ)?

4. Чи допоможе НУШ вирішити всі ці архіважливі питання? 

Що там: нове освітнє середовище, пілотування, підвищення кваліфікації вчителів… 

Все це ок, але як ці кроки вирішують фундаментальне завдання освіти як ІНСТРУМЕНТУ, ПРОСТОРУ І ЗАВДАННЯ СОЦІАЛІЗАЦІЇ кожного наступного покоління?

***

Моя відповідь така: в тому варіанті, в якому перебуває нинішня система шкільної освіти – ніяк. 

Будуть й далі красиві слова (популізм чистої води), обіцянки кардинальних змін, радість від запуску нових платформ і додатків і… все. 

Ми маємо справу із СИСТЕМНОЮ КРИЗОЮ ІСНУЮЧОЇ СИСТЕМИ ШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ.

***

Відтак:

1. Потрібно змінювати СИСТЕМУ, а не реформувати, модернізувати, оновлювати, перезапускати…

2. Система сама себе з середини не реформує. Буде лише імітація.

***

Тож не варто лякатися обіцяних змін, бо в кінцевому випадку все зведеться до того, що вже є. так, воно погано працює, але це СИСТЕМА, а руйнувати саму систему – це справа зовсім інша.

Так що: 

*діти й далі вчитимуть правила і закони, і не завжди задля цілісної та мозаїчної картини світу;

*методистів-предметників зберуть на чергові наради, перед якими з палкими промовами виступатимуть автори та агенти змін;

*мудрі голови напишуть кілька методичок;

*кільком школам закуплять нові кабінети задля переможної звітності і галочки в планах;

- а школа й далі буде працювати за звичним алгоритмом: урок – предмет  - знання – оцінка.

***

А готовність до життя?

А хто і як її перевірить – готовий випускник до життя, чи ні?

***

Ось така от чергова словесна мутня, любі наші малята – майбутні дорослі громадяни невідомо якої України.

***

P.S. Для мене вкрай символічно, на якому фоні зроблена ця світлина міністра від освіти - барабани і тарілки. Черговий раз пошуміли і розійшлися... До вересня.