Підвищення кваліфікації педагогічних працівників: проблеми, що потребують змін

Автор: Надія Лещик, освітній омбудсмен

Одним із важливих завдань педагогічних працівників закладу освіти, необхідних для професійного розвитку, є підвищення кваліфікації. Це постійний процес, який може відбуватися у різноманітних формах і має сприяти забезпеченню якості освіти. Підвищення кваліфікації – це не про формалізм та колекціонування сертифікатів і балів, це про те, щоб здобувати нові знання, вдосконалювати навички та мати змогу краще навчати й підтримувати здобувачів освіти.

Якість підвищення кваліфікації впливає на освітній процес та його якість, на педагогів, на здобувачів освіти, формування їх цінностей, безпеку освітнього середовища. Саме тому підвищення кваліфікації має бути справді дієвим інструментом, за допомогою якого педагог покращує свою майстерність, а також вчиться відновлювати власні  ресурси та боротися з вигоранням. 

Однак чи завжди підвищення кваліфікації є таким дієвим інструментом❓

На жаль, у його застосуванні освітянами виникає чимало проблем та викликів:

🔸перевантаженість освітян обов'язками, що впливає на час і якість підвищення кваліфікації;

🔸примус до підвищення кваліфікації у певних суб'єктів;

🔸проблема фінансування підвищення кваліфікації;

🔸забезпечення належної якості послуг із підвищення кваліфікації та доброчесності у контексті відсутності механізмів контролю;

🔸“чорний ринок” та купівля сертифікатів про підвищення кваліфікації;

🔸неправомірна вимога до педагогів щорічно підвищувати кваліфікацію на рівні визначеної кількості годин;

🔸потреба запровадження курсів, що стосуються підвищення правової обізнаності педагогів щодо захисту їх прав, як обов'язкового змістового напряму підвищення їх кваліфікації.

Докладно про ці проблеми та результати опитування щодо підвищення кваліфікації керівників закладів загальної середньої освіти/їхніх заступників і педагогів цих закладів – у публікації на сайті освітнього омбудсмена ➡️ https://bit.ly/4l527iy .

Також опрацювала проєкт нормативно-правового акта «Про внесення змін до Порядку підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 800 «Деякі питання підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників» (далі – Порядок), який для громадського обговорення пропонувало Міністерство освіти і науки України (далі – МОН), та надіслала до МОН відповідний лист із пропозиціями.

Зокрема, запропонувала чітко прописати в Порядку, що обсяг щорічного підвищення кваліфікації визначається педагогічним та науково-педагогічним  працівником самостійно. 

Зазначила про проблему фінансування, адже нечіткість формулювання нормативно-правових актів  з бухгалтерського обліку  спричиняє ситуацію,  коли послуги підвищення кваліфікації можуть закупити лише у суб'єктів підвищення кваліфікації, які мають ліцензію. 

Для забезпечення доброчесності підвищення кваліфікації запропонувала запровадити обов'язкову акредитацію освітніх програм підвищення кваліфікації педагогічних працівників. Наявність такої процедури дозволить призупиняти або позбавляти акредитації освітні програми тих суб’єктів підвищення кваліфікації, які здійснюють недоброчесні дії. 

Надала також інші пропозиції.

❗️Хочу звернути увагу, що зміни, запропоновані МОН до цього Порядку, визначають необхідність розробки інших нормативно-правових актів. 

Наприклад, запровадження обов'язкової акредитації освітніх програм підвищення кваліфікації педагогічних працівників потребує, на мою думку, розробки Положення про акредитацію освітніх програм підвищення кваліфікації педагогічних працівників та визначення органу, який буде здійснювати таку акредитацію. Тому запропонувала ці зміни.

А пункт 9 Порядку до змісту документа про підвищення кваліфікації МОН пропонує включити освітні та/або професійні кваліфікації. Водночас відсутній нормативно-правовий документ, який би затверджував перелік освітніх та/або професійних кваліфікацій. Це може спричинити проблему, як належно виконати обов'язок щодо внесення інформації до документа підвищення кваліфікації педагогічних працівників. Тому запропонувала розробити перелік освітніх та/або професійних кваліфікацій та подавати їх на затвердження спільно зі змінами до Порядку.

Наголошую, що внесення змін до Порядку без розробки та одночасного затвердження цих документів спричинить проблеми й нерозуміння для освітян та суб’єктів підвищення кваліфікації. Тому запропонувала завчасно розробити всі необхідні нормативно-правові документи, а потім здійснити їх одночасне затвердження разом з Порядком.