Поліція в школах мала б бути про відчуття дитини в безпеці. Але дітей ніхто не спитав.

Автор: Khrystyna Shabat, викладачка в Українському католицькому університеті

Поліція в школах це не тільки про бюджет і уникнення мобілізації.

Дуже добре написав Юрій Гудименко, репостнув Валерій Пекар (звідти я дізналась) а я вже врешті спіймала нагоду на свої 5 копійок

Поліція в школах мала б бути про відчуття дитини в безпеці. Але дітей ніхто не спитав. 

Бути в безпеці і почуватись в безпеці - це різне. 

Встановити металодетектори і ввести в штат кожної школи працівника поліції як «офіцера освітньої безпеки» - це про бути в безпеці. Причому бути в розумінні дорослих, які ніколи не питали про це дітей. А от ми запитали, і трішки нижче напишу, які відповіді отримали.

Але це точно не про почуватись в безпеці. 

«Будеш нечемний - викличу поліцію»

«Якшо будеш так поводитись - тебе забере дядя поліцейський» 

Такі фрази для дисциплінування дітей досі дуже масово попри програми патрульної поліції в школах батьки та інші дорослі використовують для швидкого дисциплінування дітей. Люди в формі асоціюють з страхом бути відібраними у багатьох українських дітей. А тепер уявіть, нікого не треба викликати і чекати. Всі на місці, просто в школі. 

Згідно дослідження «Школа, безпечна для дитини», яке ми провели у Львові 21 % дітей бояться кабінету директора. Це означає, що їх досі ним швидко дисциплінують. Погрозами та діями.  Знаєте хто вже скоро опиниться в списку на рівні з кабінетом директора? 

За цей короткий час цієї  реформи-ідеї я вже мала розмову з мамою, сина якої освітній офіцер закрив в класі «щоб пригрозити кримінальною справою», а потім гордо мамі повідомив «я трішки настрашив, щоб був чемнішим».

Поліція в школі, окрім наслідків батьківського виховання, ще й дуже зручний інструмент для перекладання та уникнення відповідальності за модерацію конфліктів  для вчителів, а коли я думаю про цей інструмент в малих громадах, то це ще один крок до  і так  важко і повільно здоланної інституційної недовіри.

Так от, навіть якщо це супер навчені для роботи з дітьми  поліціянти, які мають доступ до дітей в школі вони малоймовірно сформують відчуття безпеки у дітей. Але більш ймовірно сформують відчуття страху.  Якого страху: бешкетувати, помилятись, робити те, що і мають робити діти. І це не проблема конкретної людини, а поки ще тралицій виховання і пострадянського минулого.  Я не певна, що саме з цієї взаємодії діти начаться справедливості та рівності прав.

Поліція не має мати превентивних функцій в освіті. Для цього є батьки та вчителі.

Яка мотивація цього нововведення?

Кажуть, що  на руках в нас дуже багато зброї, і, з превентивною метою, щоб не було скулшутінгу, як в США, потрібно ввести поліцейських у штат школи.

Але є одне але. Наша зброя - для захисту від агресора. Ми не купуємо іі самостійно. Наш ворог не сусід по паркану, а Росія. Тож це дуже недосліджена і частково безглузда паралель.

Якщо відійти від лірики, то в Канаді поліцейських в школах швидко згорнули. Спершу це здавалось гарною ідеєю, але потім вони побачили, що поліція в школах безпідставно більш упереджено ставилась до чорношкірих, до дітей застосовували насильство, така інтервенція не була виправданою і не виконувала функцію відчуття безпеки.

Що може бути в нас? Смію припустити, що удар піде на хлопців і ми отримаємо ще одного дорослого, який зможе підкріплювати погану поведінку. Це обернеться катастрофою.

Інша важлива історія це загальний контекст насильства. Ні для кого не секрет, що наші діти споживають дуже багато контенту насильницького. Через тг, рекламу і так далі. Насильство навколо через війну поступово нормалізовується. Саме тому силових структур не має бути в школі. Бо вони не допомагають. А ще більше нормалізовують. 

Що ще важливого. І навіть смішного. Але насправді зовсім не смішно.

Кілька місяців тому був анонс терактів у львівських школах. У відповідь на загрозу біля кожної школи чергувала вранці поліція. Але якби справді щось відбулось то чи людина в формі не постраждала б першою?   Натомість жодна школа не має політик як діяти в таких ситуаціях. Про це колись напишу окремо. Тільки скажу, що  ви вже це бачили в американських фільмах. Барикадують двері, ховаються під столи та відчинають вікне не просто так.

Я дуже поважаю роботу правоохоронних органів для дітей. І патрульна поліція і ювенальна превенція роблять величезну важливу працю, і також і репутаційну. 

Але поліція не може виконувати невластиві  функції, мати доступ до дітей, батьків, втручатись в освітній процес. Бо це не формує здорового сумпільства в наших умовах.  А провокує додаткові маніпуляції

І на кінець. Будь-які державні рішення чи реформи мають бути рісерч бейсд.   І не 20 відповідями в гугл анкеті.  Якщо рішення стосуються безпеки дітей, то важливо запитати, а шо таке для них та безпека? І що допоможе їм в безпеці почуватись? А потім запитати інших учасників освітнього процесу. 

Ми, до слова, запитали. Діти кажуть, що безпека для них це мати друзів, а також щоб дорослі рахувались з їх думкою. Це у  Львові. Але в Заркові чи Запоріжжі відповіді будуть іншими. А може і ні. Ніхто ж не питав ще.

А ще ми запитали, зважаючи на підміну понять офіцера безпеки, що створить для дітей відчуття безпеки краще? Бо ми дослідили, що найбільшою довірою дітей користуються класні керівники.

Так от, що створить це відчуття безпеки краще: поліцейський як офіцер безпеки чи спеціально навчений вчитель.  Відповідь була очевидною. Спеціально навчений вчитель.

Тож як може виглядати залучення поліції?

Наприклад,  без форми. Або як підсилення ювеналки, або як окрема посада чи кілька у відділку, а не в кожній школі.

Точно ефективніше буде:

- обладнати школи і кожен клас тривожними кнопками

- створити та впровадити політики та  алгоритми реагуванна на застосування зброї

- навчити їх дітей та вчителів

- призначити одного відповідального поліцейського на кілька шкіл без присутності у школах

- прописати для шкіл випадки у яких ми викликаємо поліцію, тиснемо тривожну кнопку, ініціюємо навчання для дітей

- створити план поведінкової зміни у вихованні та залякуванні дітей

і безліч ідей

Але перед тим дослідити. Інакше  все саме так і виглядає, як описав Юрій Гудименко