Престижність учительської праці в Україні впала до свого історичного мінімуму
Автор: Ігор Лікарчук, екскерівник Українського центру оцінювання якості освіти
КАТАСТРОФА ПІДКРАЛАСЯ НЕПОМІТНО. ЩОПРАВДА, ДО НЕЇ ВПЕВНЕНО ПРЯМУВАЛИ
Як не прикро це усвідомлювати, але престижність учительської праці в Україні впала до свого історичного мінімуму. Роблю такий висновок на основі пятдесятирічного досвіду роботи в освіті та власних багаторічних досліджень історії управління українським шкільництвом за півтора століття його існування.
Для підтвердження такого прикрого висновку наведу кілька фактів. Як свідчать результати, навіть достатньо поверхового аналізу, публічних даних про перебіг цьогорічної вступної кампанії до закладів вищої освіти, конкурс на майже всі педагогічні спеціальності чи освітні програми навіть за рахунок коштів державного замовлення – відсутній. Та що там конкурс? Є реальна загроза невиконання державного замовлення на підготовку педагогів. А якщо десь воно і буде виконане, то за рахунок того, що студентами зарахують будь-кого. Дарма, що у таких абітурієнтів середній бал НМТ - на рівні прохідного. Зрозуміло, що такі майбутні фахівці навряд чи прийдуть працювати до школи, а якщо і прийдуть – то чи можна від них очікувати високу якість педагогічної діяльності? Між іншим, подібна ситуація із прийомом студентів на педагогічні спеціальності триває давно… Тому і черг бажаючих працювати вчителями немає. Є лише довгі переліки вакансій. За нашими підрахунками, зробленими на основі аналізу даних кількох спеціалізованих сайтів із педагогічними вакансіями, їхній приріст у середині літа 2024 р. складає 45%... І це при тому, що достатньо велика кількість вакансій заповнювалася і заповнюється учителями, які вимушено покинули тимчасово окуповані території… На фоні відсутності потужного притоку молодих фахівців особливе занепокоєння викликає старіння педагогічних колективів. Так, за даними Інституту освітньої аналітики, у 2023 р. серед загальної кількості педагогів, які працювали у 5-9 класах, стаж роботи більше 25 років мали 41%. (https://iea.gov.ua/wp-content/uploads/2023/11/teaching-staff_2023.pdf). За даними наших досліджень, кількість педагогічних працівників із стажем роботи понад 25 років наприкінці 90-х років минулого століття складала близько 30%. Тобто, негативний прогрес абсолютно очевидний.
Йдемо далі. У одному із своїх досліджень Інститут освітньої аналітики зазначає, що у 2017 р. 4,1% педагогів висловлювали незадоволення своєю роботою і готові були її залишити, а 9,2% сумнівалися щодо доцільності такого рішення, то у 2023 році вже 33,5% педагогів 5-9 класів планували у найближчі два роки залишити роботу в школі і 18,2% – вагалися. Із зазначених 33% - «більше половини (52,2 %) причиною імовірного звільнення зі школи і загалом зміни сфери діяльності з освітньої на іншу, називають маленьку заробітну плату. Майже така ж частка (51,3 %) педагогів серед причин зазначають відчуття постійного стресу і, як наслідок – вигорання в професії. П’ята частина (20,9 %) опитаних відчуває, що робота вчителя непрестижна, це формує у них бажання до змінити сфери своєї діяльності. Така ж частка (20,8 %) 85 вчителів стомилися від постійної нестачі сучасного обладнання в класі» (https://iea.gov.ua/wp-content/uploads/2023/12/az_indikatori_nush_єvrointegracziya.pdf). У цьому контексті не можна не згадати і про людей пенсійного віку, котрі працюють в школах, і апріорі залишать педагогічну діяльність у найближчі роки. Маємо дані про вчителів-пенсіонерів лише за 2021 р. Тоді їх було 16% до загальної кількості працюючих педагогів у закладах загальної середньої освіти. Думаємо, що на сьогодні цей відсоток є суттєво більшим, адже притоку молодих спеціалістів у останні роки практично немає. Тому у багатьох закладах, образно кажучи «стають на коліна» перед пенсіонерами, просячи їх попрацювати іще пару років… На жаль, перелік фактів, які підтверджують катастрофічну кадрову ситуацію в закладах загальної середньо освіти можна продовжувати достатньо довго. Більше того, звернемо увагу, що чи не вперше катастрофічною кадрову ситуацію в загальній середній освіти визнало й Міністерство освіти та науки, днями вустами Міністра оголосивши про «колосальний дефіцит учителів» в Україні (https://bahmut1571.com.ua/news/v-ukrayini-deficzyt-vchyteliv-mozhna-skorotyty-zavdyaky-pedagogam-z-chysla-vpo/). Щоправда, в МОН чомусь вирішили, що одним із шляхів подолання цього колосального дефіциту, може бути… робота зі службою зайнятості… Знайшли чергове просте рішення.
На нашу думку, простих рішень у ситуації, яка вже становить загрозу національній безпеці, не може бути. Далеко не за горами той час, коли нікому буде проводити уроки. А про вчителювання у профільній школі, якщо хочемо, щоб вона стала такою, має бути особлива термінова розмова... Повернення кваліфікованих кадрів у заклади освіти можливе лише за умови великої, напруженої й та тривалої роботи на цьому фронті насамперед органів управління освітою та власників закладів освіти. Тим більше, що в основі потужного падіння престижності учительської праці лежить діяльність (або ) Міністерства освіти і науки України упродовж багатьох останніх років.
На нашу думку, мартиролог знецінення педагогічної праці, образно кажучи, особливо швидко почав писатися після того, коли посаду Міністра освіти і науки України залишив Станіслав Ніколаєнко… Давайте згадаємо як після нього МОН розпочало потужну медійну кампанію та серйозні організаційні заходи, спрямовані на необхідність розробки та прийняття Етичного кодексу українського вчителя. Автори цієї безглуздої ідеї очевидно вважали, що моральність поведінки вчителя є такою, котра вимагає регулювання окремим нормативним документом, педагог має бути найсвятішим у цій країні, а держава повинна регулювати навіть його приватне життя. Ця кампанія, хоч і завершилася крахом, але удар по престижності вчительської праці завдала дуже великий (https://zn.ua/ukr/EDUCATION/pripisi_svyatosti_dlya_ukrayinskogo_vchitelya,_abo_yak_gora_narodila_mishu.html.) Наступним ударом став погано прихований заклик керівників МОН доносити на вчителів. Величезна кількість людей далеких від освіти, за погодженням із МОН, почала втручатися у освітню діяльність та педагогічних процес. Органи управління освітою, профспілки замість підтримки вчителя та вирівнювання очевидних перекосів у взаємостосунках «вчителі-батьки», були не на стороні педагогів, або мовчали. Ця ситуація активно підтримувалася й підтримується сьогодні рядом громадських організацій, освітніх блогерів, батьківськими групами у соцмережах. Іншими словами, у загальній середній освіті майже повсюдно утвердився принцип - «яжемать» завжди має рацію». А думка та позиція вчителя - це щось другорядне і не варте уваги. Потім зявилася норма закону, яка вчителя перетворила в надавача освітніх послуг. Що ідентично, очевидно, на думку авторів цієї новели, з надання послуг по прибиранню вулиць, приготуванню бургерів тощо. Відповідно, багато інших норм закону про освіту були сформульовані в стилі оголошення в магазинах совкового періоду: «Покупатель всегда прав». Наступним кроком стала боротьба із булінгом. Щоправда, у переважній більшості випадків ніхто не розбирався в тому, вчитель цькує чи дисциплінує, але, як правило, в конфліктних ситуаціях винуватим залишався вчитель. Дарма, що можливості будь-якого педагогічного впливу на учнів новий закон «Про освіту» обмежив… А потім зявилася та поширювалася ідея, що в школах може вчителювати будь-хто, навіть не маючи педагогічної освіти…Як у тому анекдоті: «Я не хірург, але щось вам відрізати можу»… А як вдарила по престижності педагогічної праці ідея молодих рехворматорів відправити всіх вчителів-пенсіонерів на контракт. Добре, що хоч Конституційний суд припинив це свавілля і ейджизм.
Дуже важливою і значущою сторінкою цього прикрого мартирологу стали приписи, які в останні суттєво посилили бюрократичне навантаження на вчителів, включаючи методичний диктат в оцінюванні, веденні документації, звітності і т.д. Згадайте хоча б про заповнення документів про результати навчання в НУШ…
У цьому контексті згадується думка одного американського вчителя, яку опублікували чимало видань. Напередодні свого звільнення із школи, він зазначив: «Навчання і навчати – це чудово. Виснажливим є все інше». В украіїнстких реаліях ця "виснажливість" вчителя добиває і морально, і фізично. Між іншим, небажання займатися безглуздою паперотворчістю – єдина причина, через яку я не прийняв пропозицію жодного університету продовжувати викладацьку діяльність.
Ведучи мову про причини катастрофічного зниження престижності педагогічної праці, не можемо не згадати й про повну безправність вчителя у своїй професійній діяльності. Реальної академічної свободи, яка гарантована ст.54 Закону «Про освіту в системі загальної середньої освіти немає. Церберами, які унеможливлюють цю свободу, є органи управління освітою, різні методичні структури, борці й борциці за якість освіти тощо. Анклав контролюючих, рекомендуючих, наглядаючих, перевіряючих, спостерігаючих за роботою педагога в останні роки розрісся дуже потужно. Він тисне на творчо працюючого вчителя, вимагає діяти за єдиниими приписами, нівелює педагогічну творчість. Як наслідок, в основу оцінки роботи вчителя покладений не освітній прогрес його вихованців, а відповідність вимогам отих церберів. Ото вам і вся престижність…
І, звичайно, заробітна плата педагогів. Без якої про престижність можна навіть не вести мову. Якщо подивитися на цифри, котрі називають офіційні джерела, то вона у вчительства, начебто, й не геть мізерна. Ось дані Інституту освітньоі аналітики за 2023 р.: «Загалом по Україні вона (середня зарплата вчителів загальноосвітніх шкіл за рахунок субвенціі – І.Л.) дорівнювала 14 509 грн. У закладах освіти, що фінансуються з обласного бюджету, така зарплата становила 15 895 грн, із бюджету міських ТГ – 14 357 грн, селищних ТГ – 14 479 грн, сільських ТГ – 15 070 грн, із бюджету м. Києва – 13 333 грн.». (https://iea.gov.ua/wp-content/uploads/2024/06/az_osvitnya-subvencziya_za-2023-rik.pdf) Звичайно повірити в те, що подібна аналітика дає реальне уявлення про заробітну плату педагогів вчительства, може лише той, хто вірить у "прекрасне" фізичне здоровя украінців на основі даних про середню температуру хворих по всіх лікарнях країни… Але котрий рік справжньоі правди про учительські зарплати на офіційному рівні ми не чуємо. Чи не тому, що: «Правда очі ріже». А кому така болячка очей потрібна? Слухайте лише про середню зарплату. Та й поготів.
Що робити? Як повернути втрачений престиж педагогічної праці. Про це я запитав у штучного інтелекту. Штучний інтелект негайно сформулював шість наступних пропозицій.
«1. Покращення умов праці та оплати: Забезпечення гідної заробітної плати та комфортних умов праці є основою для підвищення престижності праці вчителя. Це може включати не лише підвищення зарплат, а й надання додаткових пільг, таких як медичне страхування, оплачувані відпустки…
2. Професійний розвиток та навчання. Надання вчителям можливостей для підвищення кваліфікації, участі в семінарах, конференціях і тренінгах. Це допомагає педагогам залишатися в курсі нових методів навчання та технологій, що робить їхню працю більш ефективною та цікавою.
3. Суспільне визнання: підтримка суспільного визнання досягнень вчителів через нагороди, премії та публічні визнання може підвищити престиж професії. Важливо підкреслювати значення вчителів у формуванні майбутнього суспільства.
4. Покращення іміджу професії: Кампанії з підвищення обізнаності та інформування суспільства про важливість роботи вчителів можуть змінити ставлення до професії. Це може включати роботу зі ЗМІ, соціальними мережами, інші комунікаційні стратегії.
5. Інноваційні підходи до навчання: Впровадження нових технологій та методик навчання, що роблять навчальний процес більш інтерактивним і цікавим, може підвищити зацікавленість у професії.
6. Підтримка та співпраця: Розвиток співпраці між школами, університетами та іншими освітніми установами для обміну досвідом і ресурсами. Підтримка колег і взаємодія з іншими професіоналами може покращити робоче середовище».
Ось такими є поради штучного інтелекту: дуже правильні, теоретично вивірені та ідеологічно спрямовані. Очевидно, що Не потрібно освітнім керманичам шукати сокирку під лавкою: вона лежить на ній. Беріть і робіть… Однак, не роблять…
Між іншим, ці рекомендації штучного інтелекту можуть бути ідеальними для будь-якої країни світу. За винятком України. Бо в нас цю престижність так довго і наполегливо руйнували, що навіть інколи виникала крамольна думка: «Чи не в цій руйнації вбачали призначення деяких освітніх «реформ?» Тому візьму на себе сміливість до пропозицій штучного інтелекту додати іще одну власну. Я про повне звільнення вчителя від бюрократичного тягара та тих навантажень, які начіпляли на нього, як на собаку репяхів. Дайте можливість вчителю бути вільним у своїй педагогічній діяльності, дайте йому можливість літати і творити. Навчіть його цьому і не заважайте. І оцінюйте його працю за результатами, а не за тим, як він тих результатів досягає. Між іншим, про це іще колись писав Костянтин Ушинський і Григорій Ващенко… Чому згадав саме про них? Та тому, що сьогоднішнім реформаторам дуже раджу прочитати їхні праці з проблем творення української національної школи. З вільним учителем. Професія якого має бути престижною… А у мартиролозі знищення цієї престижності, який пишеться МОНом останніх кілька десятків років, нарешті має бути поставлена остання крапка… І досить думати про те, що лише підняття зарплати проблему вирішить і вишикуються черги бажаючих працювати в школі. Думаю, що вишикуються черги отримувати зарплату, а не вчителювати. А це не одне й те саме.
Коментарі
Дякую, пане Ігорю. Як завжди, чітко, справедливо, зрозуміло. Вбили освіту, вбили престиж знань, добивають учителя. Особливо теперішні керманичі-плагіатори, корупціонери Сумно!
Додав би ще юридичний захист вчительства від "бюрократозаврів" та "яжемам".
Виношую ідею лише одним прикладом розбомбити всю систему освіти. На пенсію піду чи у творчу відпустку. Благо, факти збережені, вони не горять.
Рабська психологія, безхребетність, боягузтво, відсутність активної громадянської позиції педагогів,угодовсто адміністрації (бо на контракті) - далеко не повний перелік чинників падіння престижності професії.
Відзначу, що щороку напруження і нервозність у закладах освіти зростають: завжди якісь термінові звіти, інформації, листи (конкурси різних структур і вимоги брати участь). А головне, ви праві, що молодь не іде в школу. Наприкінці 80 -х у наш заклад прийшло 9 вчителів! Останні 2 молодих вчителя - ще у 2015 році! Вакансії є, але бажаючих немає.
Працюю в школі 30 років. Як ніколи, хочу втекти. Наша освіта задихається, на жаль. Дякую пану Ігорю за мужність говорити правду !
Щиро дякую, пане Ігорю! Цілком згодна з Вами.
Абсолютно згодна з кожним словом. Два роки тому в нашу школу прийшла працювати молода вчителька. Торік звільнилась. Діти її дуже любили. Вчили її предмет навіть ті, хто лінувався, просто тому, що любили вчительку. А причина звільнення проста - заробітної плати не вистачало, щоб прожити самій (винаймаючи квартиру, без сім'ї), хоча вона мала ставку годин. Тепер поїхала до батьків і казала, що в школу більше не піде працювати, навіть по місцю проживання. А вона, між іншим, була справді гарним вчителем.
Ігор Лікарчук був наближеним до учнів в блогах в довоєнні часи , бо учні вчилися тоді , а зараз він далеко став від них , тому що не вчаться (це я так маргіналізовано думаю ) Я учень , якщо що
Величезна кількість керуючих ї перевіряючих установ, які відсмоктують на себе державні кошти. Їх користі вчителі не відчувають, так як прийшовши на курси по підвищенню кваліфікації ти їм повинен написати творчу роботу та ще й зберуть грошові податки на подарунки. Саме краще в наших звітах методисти виберуть і добре якщо надрукують під своїм ім'ям . Я раз п'ять була на курса і ні разу не мала з них користі, крім Інтелу де мене оперативно навчили користуватись комп'ютером. Після освоєння цього інструмента в моїй викладацькій роботі зразу з'явились учні переможці обласних , республіканських і міжнародної предметних олімпіад. Позитивна атестація вчителя, як і будь якого спеціаліста повинна бути по кінцевому результату його роботи. Якщо у авіаконструктора літаки падають, то він поганий спеціаліст, якщо у вчителя ніхто з учнів не зацікавився його предметом чи не хоче бути вчителем, то цей вчитель не на своєму місці і тут підвищення зарплат не допоможе. Але престижність нашої професії навіть у царській Росії і СРСР підтримувалась державою у вигляді певних комунальних пільг, які у вільній Україні повністю відмінені. Чому судді мають і високі зарплати і особливу пенсію? На них держава не економить. На вчителях все можна, вони промовчать, бо зацькують.
Досвід роботи в вищій освіті з сьогоднішнім днем - 37 років, за станком, т.б.в студ аудиторії. Скрізь у країні маразм, в освіті - як ніколи. Очолює відомство як не відвертий кримінал, то тупі невігласи, відверті плагіаторщики, україноненависники, вічні реформаторщики. Так затягнутих гайок на горлі професорсько-викладацького складу, як тепер, немає в жодній країні. Такої неповаги чиновників до тих роботяг, ними ж скаліченими, сплюндрованим і понівеченими морально, фінансово, етично хіба що в якійсь африканській общині можна знайти! Ганьбище усім освітянським чиновникам, горе експертам, державникам за знищених освітян, які попри усю бюрократичну дурь волонтерських каторжанять до пенсії (яку можновладці у свою чергу усіляко намагаються від них відняти). Не покликання? Десь подібні меценатство у світі бачили ? Горіть у пеклі вороги народу!!!!
У мене досвід роботи 51 рік і я підписуюсь під кожним словом папа Ігоря. Дякую вам за правду.
Та де ті вчителі ? Де школи ? Одні надавачі знань -- заробітчани . І заклади сумнівного рівня , у яких процвітає списування . А якщо ще десь працює справжній вчитель , то мобінгом його виживають і добивають . Це днище!!!
Я працюю в школі 3 роки,але за цей час я повністю розчарувалась в освіті. Тебе давлять з усіх сторін, допомоги молодому вчителю 0, курси для галочки ( навіть матеріалів для самостійного опрацювання не допросишся), а в підсумках винні у всьому вчителі. Хочу навчати дітей,бути для них наставником, але працювати в школі бажання відпало назавжди.
Чи Лікарчуку про це говорити! Саме він , і такі як він - творці "нової української школи " !! !
Варто також наголосити на сьогоднішніх реаліях. Славнозвісний наказ 850. Автор проекту зовсім не знає законодавства України, або свідомо його ігнорує. Він базується на нереальних дослідженнях. Наші діти здали НМТ, перемагають в олімпіадах, але МОН це нецікаво. Вони задумали позбутися від нас як від непотрібного мотлоха. Це геноцид, знищення сільських вчителів
Коли з'єднувати вужа з їжаком вийде колюча проволока, коли з'єднати нашу радянську систему освіти з іноземною вийде велика дурниця м'яко кажучи. Не можна взяти одну галузь економіки України і її змінювати, не змінюючи інші. Створюєть бурхлива діяльність освітніх чиновників, спричиняючи безліч не потрібної роботи вчителям,а ефективність від'ємна. Зарплати такі мізерні ,аж зашкалюють- порівняйте її із зарплатою помічника народного депутата . Рівень освіти різко падає.Планування їх майбутнього в Україні відсутнє.Матеріальної бази для нововведень не має , йде війна
Я вже 5 років пенсіонерка. В минулому шкільна вчителька. Маю педагогічне звання вчитель - методист. Маю 2 вищі педагогічні освіти і дуже люблю свою роботу. Зараз з задоволенням працюю з учнями на дому як репетитор. На мою думку якість знань сучасних учнів залежить не лише від вчителя а в великій мірі від батьків і від ставлення держави до школи. Чому діти йдуть до репетитора? Думаю що причина в недосконалості навчальний програм зменшенні кількості уроків на вивчення теми і нестачі часу на закріпленні вивченого матеріалу. Кожна дитина сприймає новий матеріал по-своєму відповідно до типу мислення пам'яті характеру і багато ще різних факторів. А у нас звикли всіх дітей брати під стандарт як деталі на виробництві. Крім того перевантаження учнів: 5 -7 уроків у школі а потім ще стільки же непосильних домашніх завдань впоратися з якими може не кожна дитина. І як наслідок стреси і небажання вчитися. Шкільні підручники написані такою мовою що не всі батьки розуміють про що там йдеться. Завдання підібрані так що навіть вчителі не відразу зрозуміють їх мету. Величезна кількість зошитів з друкованою основою створених авторами з метою заробітку на продажі доповнюють і без того перенасичені інформацією підручники. Відсутність контролю за якістю шкільних видань гальмують навчальний процес. В даному випадку більше не значить краще. І серед цієї лавіни інформації примушують вчителя ще щось подавати на різні конкурси виставки пед. майстерності і т.п. Звичайно в такому океані інформації середній учень не може розібратися навіть з допомогою батьків. От і йдуть дітки до репетитора який спокійно і простими словами пояснить саму сутність матеріалу допоможе вибрати суттєве і закріпити пройдений матеріал. Дитина не станок який може працювать цілодобово. І вирішення цих проблем повинен робити не вчитель чи завуч школи а відповідні державні органи.
Донька в минулому навчальному році пішла працювати до школи, мала навантаження 17 годин, доплату за перевірку зошитів, доплату за навчання в інклюзивних класах, отримувала зарплату "на руки" 5867 грн. Прибиральниці отримують більше. Її подобається працювати з дітьми, але вона не розуміє, чому її важка праця не ціниться. Сама працюю в школі 24 роки, тому підписуюсь під кожним Вашим словом.
Я-молодий спеціаліст, працюю 4 рік у школі. З чим я зіткнулась за цей час? Перш за все, із страшною бюрократією. Директор вимагає участі у різноманітних конкурсах, заступник директора- у проходженні курсів до атестації та ведення великої кількості документації, а ще електронні журнали, журнали спостережень, розробка дидактичного матеріалу(правда, його можна купити, але за які кошти) і т.д. Моя мама працює у цій же школі, що і я, техпрацівником на 1, 25 окладу. У неї заробітна плата,, чистими" - майже 8000 гривень, а моя- близько 6000. От думаю, чи не піти мені у прибиральниці? Шкодую лише, що віддала стільки років на навчання в університеті....
Та не впала вона. Її топтали неуки, невігласи, кар'єристи, бюрократи.
Дуже потрібні проблеми піднімає пан Лікарчук. Але є ще одна для нас глобальна - як виховати патріотів своєї держави? Вчитель - особа, яка надає освітні послуги і все!? Тож не дивно звідки беруться зінченки і їм подібні!
Сама фраза...престижність праці вчителя....смішна....залиште всі рекомендації собі....вчитель....самогубець...вбиває своє життя....
У всіх коментарях, лише бачимо Імена. Чому? Кому це вигідно? Подумайте хто оди співає пану ексзавідуючому обласним відділом освіти в Київській області. Відповідь ясна: він співає сам собі їх. Невже щось у пана Лікарчука щось із пам'яттю сталося? Думаю потрібно нагадати йому. Чи не саме завдяки вашій програмі, по так званому "збереженню освіти" розпочалася кампанія по скороченню педагогічних і технічних працівників школи. Завдяки вашій " програмі" зі шкіл, в кінці 90-х років, пішли не менше 30% педпрацівників. Парти в школах, учнівські стільці залишилися від часів срср. Зарплата 80-90S, тоді як зараз в школах нові парти і стільці, інтерактивні дошки, класи комп'ютеризовані, а зарплата вчителів 300-400S. Тож потрібно сказати правду, що занепад шкіл був закладений вами і такими керівниками як ви, на чолі з мафіозною владою кучми. Не забувайте пане Лікарчук, що зараз 10-й рік війни, а школа є і вона розвивається. Потрібно створити ще кращі умови вчителям, та підняти престиж учителя часів срср при Черненку та рівня, таких як при заврайоно Корніяці М.Я.
Стаж роботи вчителькою- більше 30 років. Не полишила роботу, бо хороший спеціаліст, люблю дітей і вони мене люблять. І постійна боротьба з адміністрацією, колегами, які ненавидять за добрі стосунки з учнями, за перемоги моїх учнів на олімпіадах і конкурсах, за добрі результати на ЗНО та НМТ. Навіть не маю педагогічного звання- не заслужила,хоча в рік ,,крайньої" атестації мала переможця 4 етапу... До речі, те ж із моєю колегою. Атестаційну комісію очолює директор,вона ж наша колега по кафедрі... От і все. Не забуду ніколи її міміку до членів атестаційної комісії. Треба ж було повернутися і глянути на те обличчя так невчасно! А кому пожалітись? Усі ,,комісії" та ,,органи''- підкуплені. Дотягну до пенсії- і піду: немає ні сили, ні бажання. Про зарплатню - промовчу. Це знущання!І навантаження теж ,,із панського плеча". Дійсно, все,що ,,путнє" створиш,відберуть методисти.
До недовнішнього часу викладав з успіхом предмет З.У. . Стаж 34 р.. скоротили предмет. Веду гурток військово - патріотичного напрямку аж за 600 грн.. У державі війна , а мій досвід ...?! Вчитель - методист . Вища категорія.
Згодна з кожним словом!!!!!
А навіщо писати прізвища ?Усе і так ясно.Який там не є той Лікарчук,він правильно говоритьГрінєвіч,за Фаріон,навіть такого не говорить.Впирається у свою НУШу.Де ж ті вчителі.?Який би не був учитель, над ним завжди не сильно далекий як не директор, то завуч.Усі чомусь думають,що вчитель ситий тільки усмішкою дитини.А свідоме колінопоклоніння перед учнями і батьками,це просто винос мозку.Причому цього ніхто не змушує адміністрацію робити.,самі такі нікчеми
А навіщо піднімати зарплати?Треба втілювати тупі реформи.А потім дивуватися,чому учні нічого не знають.
До речі,навіть в радянській школі,яка б вона не була, не було отого-яжемать,кланяйтеся усі .Якщо учень не вчився,погано поводився ,ніхто перед ним не стелився .А то розвели вседозволеність,а потім чешуть ріпу,чого усе так погано.А воно погано!
Оооо, штучний інтелект не правий!!! Нам надають можливість підвищувати кваліфікацію. За наші гроші 😀 і ще потрібно, щоб твоя тема підвищення кваліфікації сподобалась адміністрації, бо не щаразують на педраді. Прийдеться ще раз сплачувати 😁ставка викладача-методиста 9660 грн. Мінус податок, мінус вартість підвищення кваліфікації 🤔ах, забула. За рахунок виплати вислуги трохи більше виходить. Люююдииии, так на руки викладач-методист отримує менше, ніж прибиральниця в АТБ. По яку середню зарплату йдеться в статті? І цю прибиральниця ніхто не "ставит на место". А вчителя - кожен
В НУШ до війни був лише один плюс забезпечення технікою і меблями класів НУШ. На цьому усі плюси закінчилис
Вчителі звільнені від мобілізації.Тому останнім часом в школах зростає кількість чоловіків призовного віку,які в такий спосіб хочуть перечекати важкі часи.Такі особи часто без педагогічної освіти,оскільки закон про освіту вимагає тільки вищу освіту для того ,щоб працювати вчителем.Окрім того розумовий рівень сучасного середньостатистичного вчителя доволі обмежений і діти це відчувають
48 років педстажу, пенсія нижча за середню по Україні майже на 500гр, порівняно з моєю областю майже 900 гр., працювала, не лінувалась, маю досягнення в професії. Таких тисячі. Тепер не вчителів, а надавачів освітніх послуг. Від звільнення стримує кілька обставин, любов до дітей серед перших причин. Підхід до освіти за час моєї роботи відрізнявся, але програми не складались далекими від педагогіки і науки людьми. Сучасний нуш це намагання зламати систему, методику, українські освітні традиції, стерти досягнення в порох і розвіяти по вітру. Якщо у дитини різними методами від теорії до практики не створено наукового підгрунтя, то звідки візьметься дослідницький хист і потреба?!! Численні проєкти, що перекладаються на батьків тільки викликають їх роздратування. Тоді на сцені з'являється яжемать. Далі все за відомим сценарієм. І нікому не цікаво, що вчитель вищої категорії має ставку 7732 гр при мінімалці 8000, а пенсію 5400. Аргументи: вам нараховують доплати. Дайте краще нормальну зарплатню від молодого вчителя, соцзахист, обладнайте достойно школи, тоді буде черга з молодих спеціалістів, їх висока підготовка і престижність штучно не треба буде створювати. Але нова генерація вчителів спочатку заповнить табель про досягнення на семи листках А4 сучасним творцям освітніх змін.
Коли прийшла на співбесіду до школи, мені не хотіли говорити про зарплату(уникали навіть таких питань). Отримавши 1600 грн у 2020 році, я захотіла звільнитися, аргументуючи це недостатнім рівнем зп та повного тоталітаризму в адміністрацій ній роботі закладу. Мене висміяли і звільнили за статтею після якої навіть на біржу праці не прийняли. Дякуючи Богу виїхала за кордон на заробітки. Нострифікувала свій диплом(підтвердила ЄС), вивчила мову і зараз викладаю у польській школі. І знаєте, що? Немає слів, щоб описати ту біль. Наче мене мати рідна з дому вигнала. А чужа прийняла. Ось так я це бачу! Більше ніколи до тебе матінко не повернуся!!!
Адміністрція всіх навчальних закладіі, а особливо ВНЗ корруповані з голови до п'ят.Хто не виконуе їх злочинні накази то проти таких викладачів організуються групи з незадоволенних батьків, учнів,які правило не вчаться та своїх лізоблюдів викладачив, які пишуть під диктовку дирекорів,завучів брехливі скарги з пропозицією змінити в шрупі викадача.Підлість зашкалює.Хто не вчиться, вони свої знайомі ,всі отримують стипендії.
Тільки збільшення фінансування освіти може покращити ситуацію. А що буде цього року? Чергове зменшення фінансування!!! Вичитати матеріал до 1 грудня у зв'язку з економією енергоносіїв. І результатом буде виснаження молодих викладачів, що мають до двох ставок. А також виснаження викладачів передпенсійного і пенсійного віку зі ставками 0,5 -1. Про який рівень можна говорити? Зменшення фінансування фахових годин!!! Про який рівень конкурсів і зацікавленість учнів предметом можна говорити? А підвищення рівня викладачів взагалі якісно немає можливості організувати. Фахові конференції в зумі "слухаються" з виключеним динаміком під час проведення лекцій. І рівень такого підвищення кваліфікації буває нижчий за аудиторію. Зібрати викладачів на відкритий урок майже неможливо бо завантажені лекціями... А забери у сильних викладачів навантаження - вони втечуть і лишаться пенсіонери з трьома ставками на фахівця і повним вигоранням за два роки. Бідна країна - бідний бюджет. А найближчі роки ситуація ще погіршиться. Понижують рівень спеціалістів і зупиняють переїзд в інші країни.... Шановні колеги! Працюємо і вчимо наше майбутнє!
Вчителя перетворили в підтирача дупи дітям . Вчитель має прибирати за ними , не дай бог вчитель заставить прибрати "дитину" за собою . Таке враження , що ми маємо виховувати панів білоручок , уроки праці перетворилися в конспектування невідомо чого . Про які 15 тисяч зарплати ви говорите ? А працюю в позашкіллі з великим стажем і досягненнями своїх учнів , в мене є Чемпіони Світу , а виходить в місяць на ставку лише 9 тисяч .
Привіт. Не згідна з даними по зарплатах педпрацівників. Отримують вчителі зі званнями, зі стажем набагато менше. Візьміть відомості про зарплату. Багато доплат знято. Лишились тільки вимоги. Ситуація критична.
Щоб була хороша освіта, має бути хороша Держава. Щоб була хороша Держава, необхідно, щоб була хороша людина. … Не провівши Реформації у суспільстві — без заміни мертвої релігії живою вірою — віз не зрушиться з місця, як не крути дишлем! … Люди ( звичайно не усі) лукаві.
Слідкую за статтями пана Лікарчука, згодна на 100%. Працюю в освіті давно, Наш коледж один з кращих в Україні, так вважалось.Останні два роки в ньому почались відбуватись дивні метаморфози, змінилось три команди керівництва. Коледж столичний, колектив професійний, остання команда пробула з районного містечка, де працювала в ліцеї. Кожна команда вважала за потрібне ,,закручувати гайки''. Чого тільки не придумувалось і вимагалося, люди в постійному стресі. Ми живемо в суцільному абсурді. Сьогодні в.о. директора відсторонений від роботи, він за короткий час встиг нанести збитки мільйонних розмірів. Дійсно, в освіті біда. Одна з причин - керувати беруться люди, далекі від освіти. Держава повинна змінити відношення, серйозно зайнятись наболілими проблемами. Дуже хочеться вірити, що так станеться.
Додати коментар