Презентація «Криваві сльози України» до Дня пам’яті жертв голодоморів

У 2023 році День пам’яті жертв голодоморів припадає на 25 листопада. На долю нашої держави випало три страшні голодомори – 1921–1923 рр., 1932–1933 рр. та 1946–1947 роки. У 2006 році Законом України голодомор 1932–1933 років визнаний геноцидом українського народу. Це сумні сторінки нашої історії, які ми не можемо забути, як і не можемо допустити їхнього повторення.

Цей небачений у світі голодомор забрав життя майже в третини всіх жителів Української РСР. Жорстокість такого історичного явища полягала в тому, що воно виникло не через стихійне лихо, посуху або неврожай, а було результатом навмисної політики більшовицького режиму. Мільйони українців померли від голоду, десятки мільйонів не народилися, покалічені людські долі, сироти, пригнічена воля, виснажена душа українського народу. А ще були масові сталінські репресії, ГУЛАГ, Соловки, Сибір, еміграція в Казахстан, на Далекий Схід, в Америку, Західну Європу, Австралію.

Цього року ми вдруге вшановуватимемо жертв сталінського режиму в умовах повномасштабної війни, яка супроводжується геноцидними діями Росії проти українців, щоб знищити нашу ідентичність, культуру, мову – знищити українську націю. Для цього окупанти масово вбивають і депортують українців, руйнують міста. Жива пам’ять надзвичайно важлива, ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені світовою спільнотою. Ушанування пам’яті жертв голодомору проходить під гаслом «Пам’ятаємо. Єднаємося. Переможемо!».

До  Дня пам’яті жертв голодоморів Валентиною Сутковою, завідувачем бібліотеки, та Вірою Веровенко, бібліотекарем КНЗ КОР «Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів» підготовлено презентацію «Криваві сльози України» з метою вшанування світлої пам’яті мільйонів померлих і ненароджених унаслідок нелюдської політики сталінського режиму, щоб історія на новому суспільному витку більше ніколи не повторила свого жахливого досвіду.

У цей день по всій Україні запалять мільйони свічок на знак пам’яті про трагічне минуле нашого народу. Це – наш спільний біль, наша спокута!

Час дедалі більше віддаляє нас від тих страшних подій. Але пам’ять жива. Пам’ять священна. Пам’ять – вічна…