Реформа профільної школи: проблеми для освіти чи нові можливості для дітей і вчителів?

Автор: Ольга Ензельт, учителька математики Покровської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №9 Донецької області

19-20 червня у Львові відбулася значуща освітянська подія року –  фестиваль “Вчителі майбутнього”, темою якого була “Освіта для життя”. І тут постає питання: яка саме освіта? Як вона має змінюватися та чи буде змінюватися? Навколо цього було безліч дискусій та ідей.  

І серед цієї безлічі цікавих тем, які цікаві зокрема мені, я обрала кілька тих, де маю своє бачення та досвід. Зараз хочу поділитися своїми враженнями і думками. 

Нормативка: нудне читання чи необхідні орієнтири? 

Найбільш мене зацікавила майстерка “Нудна нормативна чи освітянський дороговказ: як “читати” Державний стандарт та Типову освітню програму старшої профільної школи і користуватися ними в інтересах учнів і вчителів?”. У дисксуї брали участь Ігор Хворостяний, Олена Северенчук, Роман Шиян, Валентина Хоменко, Віра Щеголь. 

Мої власні враження та висновки.

Почну з того, що я прихильник реформи в школі. Так, я за НУШ. Відповідно, я за реформу у старшій школі. Це один із важливих кроків усієї реформи в освіті. Але деякі речі потребують уточнення і доопрацювання ще до пілоту, бо вони очевидні. 

І перша, дуже болюча проблема: як має існувати ліцей – окремий заклад освіти? Чи у його складі може бути і початкова школа, і гімназія? 

Розумію, і тих, хто повністю за те, щоб початкова школа, і гімназія, і ліцей були разом, і тих, хто за відокремлене існування ліцею. Але зараз не про це. 

Зараз про задум. А задум передбачає окреме існування кожного ступеню освіти. І тут проблема: можливо, доведеться запроваджувати шестиденку, бо інакше приміщень на все задумане може не вистачити. І це не мої домисли. Про це чітко сказала директорка Боярського академічного ліцею (а вони вже впроваджують профільне навчання і працюють за шестиденкою). 

Чи сподобається це здобувачам освіти? Чи зручна буде така форма батькам? Чи це буде фіктивний навчальний процес? Правда, я бачу вихід. Це перехід роботи закладу на повний день. Я маю на увазі з 8:00 до 18:00. Але тоді потрібно мати кімнату (можливо і не одну) для самопідготовки учнів. Бо розклад у здобувачів освіти теж буде з “вікнами”, як і розклад уроків для вчителів. Тобто у цей час, коли в учнів немає уроку, вони можуть відвідати їдальню, а можуть в кімнаті самопідготовки готуватись до наступних уроків. Це перше питання і воно потребує вирішення вже до 2027 року.

Друге, не менш важливе питання, це кількість профілів у ліцеї. На сьогодні це принаймні три профілі. Але цілком можлива ситуація, коли на початок навчального року у ліцеї сформували три профілі, а впродовж першого семестру 10-го класу ( адаптаційний період) діти навчаються і бачать, що важко вчитися на одному з профілів. І переходять на інші профілі. І на кінець першого семестру стається так, що один профіль лишається без учнів, тобто його потрібно закрити. Що тоді? Ліцей не може існувати? Як забезпечити учителю повне тижневе навантаження? Хтось скаже, що цього не може бути. Може. Зараз непередбачувані діти. А ми повинні наперед розглянути всі ситуації.

Наступне питання. Вибір додаткових курсів з предмету. Я переглянула ті, які пропонують викладати на математичному профілі. Наприклад: “Функціональні рівняння”. Чи розуміє слухач 10 -11 класу що це за курс? Що там вчитимуть? Для чого він? Чи знайдуться вчителі, які готові читати цей спецкурс? Чи будемо кликати викладачів ЗВО для викладання? А у них свій розклад, свої заняття. І, як показує досвід, викладачі на папері є, а приходять раз на місяць. А оплата праці? Погодинна? Чи потрібен цей мізер викладачеві? А від оплати праці залежить і ставлення до роботи. 

Це тільки ті питання, які стосуються власне організації освітнього процесу. Чесно, питань у мене більше, ніж відповідей. На мою думку, учителів чекають неабиякі виклики, бо щоб задумане реалізувати, –  потрібні зміни, але я не впевнена, що такі зміни будуть прийнятні педагогам. Це тема для обговорення.

Математика у профільній школі: як і що викладати?

Наступним заходом, який я відвідала, була ще одна майстерка, присвячена профільній школі, – “Практичні рішення для вчителів математики. Як і що викладати у старшій профільній школі”, яку проводив Ігор Клочко.

Представлений матеріал для вчителя на прикладі однієї теми з алгебри 10 класу, оскільки на цей час розроблена тільки алгебра для 10-11 класу. Для 12 - ще немає і це насторожує, а геометрії ще взагалі немає - і тут потрібна прискіплива увага. Адже ми вже проходили подібне, коли раніше заплановані та, нібито, вже готові до впровадження рішення, раптом скасовували чи не в останній момент.  

Мою увагу привернули представлені на майстерці матеріали для вчителя за темою “Квадратні рівняння”. І тут у мене виникло дуже багато питань. Тема викладена так, ніби її у 8 класі зовсім не вивчали. Але у 8 класі багато часу присвячено квадратним рівнянням! На моє запитання, чому так, автор пояснив, що діти у 10 класі не вміють розвʼязувати квадратні рівняння. Але якщо це так, то я глибоко впевнена: учні з таким рівнем знань не повинні навчатися в академічному ліцеї! Реформа передбачає багато варіантів старшої школи: хтось навчатиметься в академічних ліцеях (куди треба обов’язково відбір), а частина - відразу здобуватимуть професію у системі професійної освіти.

У представленому на сесії матеріалі я не побачила компетентнісних завдань. Коли поставила запитання щодо саме цих завдань, отримала відповідь: “А ви знаєте, скільки часу потрібно на складання компетентнісних завдань?” 

Так у тому-то справа, що знаю! Через це, ми, вчителі, маємо надію на те, що робочі групи, які працюють над розробкою матеріалів, приділять саме цим завданням більше уваги, адже, інших завдань вже є дуже багато. Існують збірники завдань, старі підручники і т.і. Який вихід я бачу? 

І знайшла я його на фестивалі “Вчителі майбутнього” на майстерці Оксани Ратушняк та Оксани Коваленко. Залучити до складання саме цих завдань нашу молодь! Від Освіторії діяв проєкт “Педагогічний навігатор” по педагогічному наставництву. Упродовж року учителі-фіналісти  Національної премії Global Teachers Prize Ukraine були наставниками для молодих педагогів. І їм це вдалося. 

На власні очі бачила як молодь круто складає подібні завдання. Давайте доручимо це їм! Це і буде їхнє перше визнання у професії, це і буде довіра до них, це і буде підсвітка їх! Принаймні, спробувати можна! Адже ще до впровадження на повну профільної школи є час! Це дуже важливо!

Чи можна реформувати профільну школу без широкого інформування? 

Ще одне, що змушує замислитися: як саме освіта інформує суспільство про реформу профільної школи? І це треба робити у медіа не епізодично, а систематично. Потрібно вести розʼяснювальну роботу серед батьківської громадськості. Мені видається дуже корисним і потрібним розробити кейс (сценарій?) для проведення батьківських зборів з повним та детальним розʼясненням реформи, з повним розʼясненням щодо курсів за вибором як предметних, так і курсів “для душі”.

І ключове: реформа буде “гальмуватися” до того часу, поки ми не побачимо демоверсії ЗНО/НМТ, які відповідатимуть новому змісту освіти у профільній школі – включаючи компетентнісні завдання. Бо і діти, і вчителі мають бути впевнені: те, що вони вивчатимуть у 10-12 класах, буде належним чином представлено у тестах. Бо поки що вибір профілів дітьми та батьками спирається лише на ті предмети, які є обовʼязковими для НМТ. Наразі це ключовий меседж від батьків.

Дуже сподіваюся, що мій погляд на проблеми освіти сприйматиметься як конструктивний діалог: бо це про співпрацю, це про якість реформи. Саме це для мене важливо, саме це я і підтримую.