Робочий час та оплата праці дошкільників за новим законом «Про дошкільну освіту»

У рамках соціального партнерства ЦК Профспілки розглядався проєкт наказу МОН «Про внесення зміни у додаток 9 до наказу Міністерства освіти і науки України від 26 вересня 2005 року № 557», який не погоджено Профспілкою та внесено до нього низку зауважень і пропозицій для їх врахування при доопрацюванні з таких підстав. 

Частиною 1 статті 26 нового закону «Про дошкільну освіту» передбачено, що педагогічні працівники закладів дошкільної освіти мають скорочену тривалість робочого часу. 

Робочий час педагогічного працівника включає час, необхідний для здійснення ним освітнього процесу з вихованцями, а також виконання методичної, організаційної роботи та іншої педагогічної діяльності, передбаченої трудовим договором. 

Відповідно до частини 2 статті 26 тривалість робочого часу педагогічних працівників на тиждень на одну тарифну ставку становить 35 годин для керівника, вихователя-методиста, соціального педагог та асистента вихователя, а для вихователя, практичного психолога та інших педпрацівників – 30 годин.  

У частині 3 статті 26 йдеться про педагогічне навантаження (безпосереднє здійснення освітнього процесу з вихованцями), що є складовою робочого часу педагогічного працівника закладу дошкільної освіти, яке становить для: вихователя, інструктора з фізкультури – 25 годин; музичного керівника – 24 години; практичного психолога, вчителя-дефектолога, вчителя-логопеда – 20 годин; керівника гуртка, вчителя – 18 годин на тиждень.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону оплата праці педагогічних працівників закладів дошкільної освіти здійснюється згідно з цим Законом, Законами України «Про освіту», «Про оплату праці», законодавством про працю та іншими нормативно-правовими актами.

Тому наголошено, що зміни до наказу МОН № 557 мають розглядатися не лише в контексті робочого часу, а й оплати праці, винагородою за яку є заробітна плата, зокрема з урахуванням норм статей 21, 23, 26, 28 Закону.

Згідно з чинними на сьогодні нормативно-правовими актами з оплати праці педагогічних працівників, їхня заробітна плата обчислюється залежно від встановленого при тарифікації на початок навчального року обсягу педагогічного навантаження, розміру ставки заробітної плати, норми педагогічного навантаження на ставку заробітної плати та виплачується щомісячно у затверджених під час тарифікації розмірах і не може змінюватися посеред навчального року.

Застосування норм, передбачених у проєкті наказу у зв’язку з номінальним збільшенням норми робочого часу, для яких ця норма необґрунтовано збільшується, означатиме зниження оцінки праці педагогічних працівників. 

Найбільше це стосуватиметься музичних керівників. Адже згідно з постановою Кабміну від 30.08.2002 № 1298 та наказом № 557 посада музичного керівника віднесена до 9-12 тарифних розрядів ЄТС, що на 2 розряди нижче від вихователів відповідної категорії. На сьогодні розмір ставки заробітної плати за 12 тарифним розрядом для музичного керівника вищої категорії становить 7450 грн. 

Виходячи з Типових штатних нормативів закладів дошкільної освіти, затверджених наказом МОН від 4.11.2010 № 1055, повна штатна одиниця посади музичного керівника встановлюється за педагогічну роботу з дітьми 4 груп, що відповідає педагогічному навантаженню 24 години на тиждень. Тож праця музичного керівника з обсягом педагогічного тижневого навантаження 30 годин при нормі на ставку 24 години, на сьогодні оцінюється в 9312 грн, а після унормування, передбаченого в проєкті наказу, це відповідатиме 7450 грн, що є значним погіршенням умов оплати праці.

Такі нововведення призведуть до зниження оцінки праці також інших педагогічних працівників, в тому числі керівників гуртків, вчителів-логопедів, вчителів-дефектологів, учителів, яким робочий час збільшено на 10 - 12 годин на тиждень, тобто на 50% - 67%. 

При цьому для інших посад педагогічних працівників норма робочого часу на ставку зменшується. Зазначене викликає справедливі невдоволення спілчан.

Однак зміст роботи педагогічних працівників, зокрема музичних керівників, не змінився. Але специфіка педагогічної роботи, зокрема підготовка до занять, складання планів, робота з батьками, з дітьми, участь у засіданнях педагогічної ради, надання батькам рекомендацій щодо розвитку, виховання та навчання їхніх дітей, зокрема з виїздом за місцем їх проживання, інша організаційна та методична робота, незалежно від того, де вона виконується, в закладі безпосередньо чи поза його межами, що зокрема передбачено статтями 21, 23 Закону, та нині названо «робочим часом», унеможливлена його часовими вимірами.

Профспілка ще на стадії підготовки законопроекту заперечувала наміри щодо запровадження такого поняття, як робочий час та його фіксації, що вперше за багатолітнє існування дошкільної системи передбачено для педагогічних працівників-дошкільників. Адже статтею 51 КЗпП України передбачено встановлення скороченої тривалості робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших). При цьому коло працівників, яким вона встановлюється, не обмежується, що й передбачалося у відповідних нормативно-правових актах. 

Крім того зазначено, що відповідно до статті 32 КЗпП України про зміну істотних умов праці – систем та розмірів оплати праці, режиму роботи та інших – працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Тому запропоновано, щоб зміни до наказу МОН № 557 були введені в дію не раніше, ніж з 1 вересня 2025 року. 

Також зауважено, що згідно зі статтею 8 Закону України «Про оплату праці» умови розміру оплати праці працівників установ, що фінансуються з бюджету, визначаються КМУ. Тому зміни щодо умов та оплати праці педагогічних працівників закладів дошкільної освіти, які витікають із Закону, мають бути врегульовані Урядовою постановою. 

Наголошено також, що статтею 22 Конституції України заборонено при прийнятті нових законів звужувати зміст та обсяг існуючих прав громадян України, що вимагає перегляду закону «Про дошкільну освіту» в частині норм, які звужують трудові права педагогічних працівників закладів дошкільної освіти, зокрема запровадження фіксованого робочого часу, його необґрунтованої диференціації та тривалості за відповідними посадами.