Ринок електронних щоденників в Україні: (НЕ)державні і (НЕ)безкоштовні

Автор: Михайло Альохін, генеральний директор директорату шкільної освіти МОН

Ринок електронних щоденників в Україні: (НЕ)державні і (НЕ)безкоштовні

або підсвічу окремі моменти упорядкування ринку електронних щоденників і їх впровадження у школі:

📌 електронний щоденник наразі - можливість, але не обов'язок: як педагог і прихильник цифровізації я визнаю, що вести записи, задавати домашні завдання, мати постійний зворотний зв'язок з батьками та учнями в цифрі набагато зручніше. Вірю, що за електронними щоденниками майбутнє, але і ситуація на ринку має бути екологічною

📌 усі електронні щоденники / журнали хтось створив. Лише "Мрія" з-поміж усіх провайдерів ринку є державною, тоді як решта (хіба хтось випав з поля мого зору) є приватними ініціативами. Якісь із них створилися як суспільне благо та не переслідують комерційної мети, тоді як деякі є абсолютно заточеними під отримання прибутку. Це частина ринку освітнього бізнесу

📌 кожен заклад освіти самостійно вирішує, який електронний щоденник (читати - освітню інформаційну систему) обрати. 7 (а не один !) провайдерів сьогодні вже приєднані до АІКОМ. Але навіть якщо ОІС не приєднана до АІКОМ, вона теж може використовуватися в закладі освіти. 

📌 щодо рекомендацій МОН електронним щоденникам: це про сумну історію українського минулого, коли грифуванню відповідно до наказу МОН від 17.06.2008  N 537 (який, на щастя, ще у 2020 році був скасований) підлягало УСЕ: довідники, альбоми, словники, енциклопедії, іграшки і навіть ОІС. Такий гриф "рекомендовано МОН" після проходження відповідної експертизи надавався об'єктам грифування. І направду, для підручників і програм його термін дії 5 років, тож треба уважно перевіряти, коли будь-хто вказує інформацію про гриф, чи він досі чинний

 📌 про безкоштовність: абсолютна більшість електронних щоденників (певно, крім єдиної "Мрії", хоча можу про когось не знати) є ПЛАТНИМИ. Просто платили за їх використання не учні або їхні батьки, а заклади з фінансовою автономією або органи управління освітою. Ринок електронних щоденників - це ринок: у кожного із продуктів є своя ЦА, свої переваги і недоліки, кожен із них намагається привабити якомога більше клієнтів, що є частиною ринкової економіки. 

Водночас, багатьом українським бізнесам варто працювати над етичністю. А ще мені дуже хотілось би сподіватися у порядність  місцевих органів управління освітою, які дійсно дають можливість закладу освіти здійснити свій чесний та неупереджений вибір ОІС. 

На фото, що докріпляю - скрін з сумами тендерів з відритого ресурсу opendatabot.ua одного із провайдерів, послугами якого користуються певні заклади освіти України