Шість «посмішок Джокера»: як захистити дітей від небезпечного тренду?

Джерело: Освіторія

Жахливий тренд, про який усі пишуть, чи просте змагання з гримування? Бажання покращити себе чи спотворити? Хто ці підлітки, які готові різати собі губи? І що робити батькам? Дитяча психологиня Юлія Борисова нарахувала шість різних груп юних споживачів таких відео. Вона коментує найпопулярніші питання про «посмішку Джокера».

Спікерка:

Юлія Борисова, дитяча психологиня

Усе почалося зі… стервозного обличчя

Косметична операція, відома як «Smile Lipt» (поєднання англійських слів «lip» (губа) та «lift» (підтяжка), передбачає розрізання м’язів, що відповідають за рух куточків рота. Цю операцію почали робити 15 років тому в Південній Кореї. Ішлося про допомогу людям, які мають вроджений дефект: через анатомічні особливості в людини виникає вираз злості, роздратування або суму, хоча вона їх не відчуває. Це назвали синдромом стервозного обличчя. На операцію був значний попит, навіть ажіотаж, бо хронічно опущені куточки губ особливо часто трапляються в азійців. До того ж комунікація та приємне враження під час спілкування мають в азійській культурі величезне значення.

Секрет «інопланетної посмішки»

Актори почали вдаватися до операції без підстав на це, щоби мати незвичне обличчя. Можливо, це лише чутки, але дві зірки в Південній Кореї мають постійну посмішку, яка не зникає, навіть коли вони спокійні, плачуть або гніваються. Це створює дивний ефект. Акторка Сін Міна прославилася, коли зіграла лису-перевертня в дорамі «Моя дівчина — дев’ятихвоста лисиця». 11 років тому Кім Су Хьон здобув гучну славу завдяки ролі інопланетянина. Тоді й з’явилася мода: звичайні корейці проходили операції для створення ілюзії постійної посмішки. Нині не лише жінки намагаються завдяки цьому виглядати молодшими, а й навіть учорашні школярки йдуть до фахівців. До всіх причин додалося ще й бажання нагадувати американок з їхніми «голлівудськими усмішками». Ще тоді, 10 років тому, в японській пресі, де критикували моду сусідів, прозвали тренд «посмішкою Джокера».

Жертви моди

За кілька років тренд у пластичній хірургії прийшов до Китаю та рф. Перманентною посмішкою хизувалися в Instagram дорослі забезпечені блогерки. У такій операції підозрюють багатьох співачок та акторок, хоча ті й не зізнавалися відверто. Кілька років тому в російському сегменті TikTok з’явилися перші неповнолітні, які хвалилися, що зробили складну операцію самотужки вдома. Мовляв, якщо грошей немає, треба просто трохи потерпіти — і матимеш те саме обличчя, що й у зірок. Звісно, про ризики сепсису, больового шоку та навіть смерті вони мовчали. Результати були радше сумними, тож про «пластику вдома» потроху забули.

Пишаються шрамами?

Цього року тренд оновили, проте акцент уже був на іншому: «Шрами — це жахливо та красиво». У повному сенсі «естетика Джокера»: моторошні розрізи та нерівні стяжки.

Нещодавно тренд дістався до українських підлітків. На щастя, більшість відео демонструють не радикальну зміну зовнішності, а лише гримування, яке тинейджери видають за справжні порізи.

Шість причин, чому підлітки наслідують цей тренд

1

Майстер гримування

На думку дитячої психологині Юлії Борисової, 99%, а може й більше підлітків у TikTok демонструють не реальні порізи, а гримування, яке імітує рани та шрами. Але батьки не повинні казати собі: «просто мода». Рани, навіть намальовані, — точно не про бажання поліпшити зовнішність.

Тому найперша порада — з’ясувати, що саме привабило в такому макіяжі чи навіть перегляді ролика. Є ті, хто підхопив тренд без жодної особистої причини, а за компанію або щоб збільшити кількість підписників. Є певний відсоток дівчат, які просто хочуть похвалитися, які вони вправні в мейкапі. Але якщо це щось серйозніше, підліток не завжди зізнається вам у цьому.

Проаналізуйте ролик. Якщо ваша дитина зняла відео, де зі сміхом демонструє грим та розповідає, як вона його наносила, найімовірніше, це лише про моду. Можна трохи розслабитися. Поради очевидні: поясніть, що це негарно виглядає та може наштовхнути деяких однолітків на реальну ризиковану саморобну операцію.

2

Любовні пристрасті, удавані чи ні

Один з поширених сценаріїв — навіть не про підрізання кутиків рота: «Шрами, бо хлопець намагався вбити мене» або «Суперниця плеснула в обличчя кислотою». Можливо мотив — мрії про кохання, бажання виглядати дорослішими за свій вік, «страждати, як у кіно». Може, є стосунки і в них певні проблеми, але додається демонстративність, бажання привернути до себе увагу та підлітковий максималізм. 

Не варто одразу лякатися, що хтось насправді погрожує дитині. «Монстр» — хлопець, про якого йдеться у відео і який нібито ладен пошматувати, насправді винен лише в тому, що не усміхнувся у відповідь або не відповів на меседж. 

Підліткові стосунки — річ тендітна, тож розпитувати про це треба дуже обережно і з довірою. У жодному разі не влаштовуйте допит: «Яка ще суперниця? Ти про уроки повинна думати!» Та не знецінюйте: «Ти це вигадала, бо образилася на Артема? Яка фігня, а я мало інфаркт не схопила!» Якщо тинейджерка не готова розповідати, варто запропонувати їй попрацювати конфіденційно із психологом.

3

«Мене ображають»

Чесно проаналізуйте відео (які дитина знімає чи переглядає) — чи це не послання до вас? Другий за популярністю сценарій: «Я зробила «посмішку Джокера», а батьки виганяють з дому, карають, не допомагають, хоча почалося нагноєння». Інколи така версія: «Я помираю від болю тепер, а однокласники сміються наді мною». Звісно, це спосіб донести, що стосунки з батьками або в класі — нестерпні.

Теж без паніки. Підлітковий вік змушує деяких дітей усе бачити в чорному світлі. Але це не фантазування — проблеми є. Делікатно розпитайте про них. Це може бути як невеличкий конфлікт, так і жорсткий булінг. Допоможе розібратися стаття про ознаки насильства. Якщо йдеться про стосунки з вами як батьками, знайдіть причину образ. Якщо це не щось конкретне, а тотальна недовіра та розчарування, це вже наступна категорія.

4

Жертва прагне помститися

Якщо підліток у відео демонструє «шрами» і каже, що тепер від нього всі відвернуться, але йому байдуже, бо життя і так жахливе, це вже SOS. Похмурі слова пісень, саундтреки, фрази про смерть, помсту, потойбіччя… А якщо в юного автора відео є ще й схильність до пірсингу, татуювання, самоушкоджень, то ризик, що грим може змінитися справжніми розрізами, доволі високий. 

Знак «дорівнює» між цим випадком і селфхармом ставити не варто. Можливо, підліток належить до неформалів або переживає особистісну кризу. Його світобачення депресивне, але не завжди означає саме психічну хворобу. Проте батькам терміново слід звернути увагу, бо вибір невеселий: або проблеми величезні, або є депресія, яка змушує фіксуватися лише на негативі.

Що хоче сказати тинейджер намальованою посмішкою? Подумаймо, а якого саме Джокера ця посмішка? Адже є чимало версій цього персонажа в коміксах, кіно, анімації. Намальована, як у фільмі з Хоакіном Феніксом? Не про те. Судоми м’язів через дію хімічних речовин, як у коміксі? Теж не про те. Шрами як у персонажа Хіта Леджера з фільму «Темний лицар». Лише в цій версії у Джокера є ознаки якоїсь травми чи насилля над ним. Такі «посмішки» бандити Челсі або Глазго наносили своїм ворогам або жертвам, над якими хотіли познущатися. Якщо в попередніх версіях Джокер — психопат або навіть містичний монстр, то в цьому фільмі є чимало натяків на те, що він — жертва, яка стала злодієм та мститься всьому світу. Хоча про походження шрамів він бреше, але всі версії та інші натяки у фільмі говорять про пережите в дитинстві насильство — від бандитів чи навіть на війні. Це контекст. «Посмішка Джокера» для таких підлітків означає «Світ жахливий» і «Я — жертва», але також «Бійтеся мене». 

До слова, підлітки в роликах згадують як улюблених персонажів не лише Джокера, а й інших персонажів жахів зі схожими посмішками: Джеф-убивця, Жінка з розрізаним ротом. Усі вони — жертви насилля або нещасних випадків, які мстилися всьому світові.

Це сигнал про явну чи приховану агресію. Її може спричиняти безсилля розв’язати якісь значні конфлікти. Навіть воєнні події в країні, особливо, якщо війна близько торкнулася підлітка, можуть викликати таку реакцію — відчай і гнів. Якщо в родині не прийнято відверто обговорювати такі речі, якщо немає виходу для емоцій, вони можуть знайти вихід у такій дивній формі. 

Що частіше переживання знецінюють («Усім зараз важко», «Не ний, а думай про перемогу»), то більше агресії. Допоможіть підлітку вивільнити емоції у відвертій бесіді. Може знадобитися психотерапевт як посередник. Привчайте дитину загалом мислити як герой, що долає випробування, адже позиція жертви не допоможе в житті.

5

Справжні шрами як селфхарм

А хто здатен порізати себе насправді? У людини в нормі є, так би мовити, психологічні гальма, які заважають завдавати собі значної шкоди. Тож підлітки, які насправді ріжуть собі губи, — виняток. У цьому віці однолітки чи представники груп на кшталт «Синього кита» можуть розвести «на слабо». 

Але якщо без якоїсь певної мети тинейджер ріже своє тіло, можна запідозрити лише дві речі: схильність до самоушкодження або прояв уже наявного розладу психіки. Часто ці вони поєднуються, адже більшість випадків селфхарму також є ознаками проблем із психікою. 

Якщо ж ні, це означає: душевний біль такий сильний, що перекрити його може лише фізичний. Або ж це єдина змога взагалі щось відчути, бо людина перебуває ніби в якомусь відстороненні від себе, емоційному «заморожуванні». Обидва варіанти — наслідок насилля (у родині, булінгу, зґвалтування), ускладненого горювання (якщо дитина не здатна нормально пережити втрату когось близького). Один з 20 підлітків хоч раз вчиняє таке, а кожен 60 робить регулярно, за статистикою Австралійської епідеміологічної служби. 

Проте селфхармом більшість підлітків займається потайки, а «посмішка Джокера» — демонстративна поведінка. Звісно, це не пошук визнання, а крик по допомогу. Зазвичай потрібна психотерапія та активна підтримка близьких. Якщо ви дізналися, що підліток цікавиться «посмішкою Джокера», і він мав випадки селфхарму або в нього і раніше з’являлися численні порізи, опіки невідомого походження, то говорити варто вже не про тренд, а про стан дитини.

6

Психіатр — звичайний лікар

На деструктивних трендах можуть зациклюватися або намагатися реалізувати їх у житті діти із психічними проблемами. Такі складні хвороби, як юнацька шизофренія, психози, розлади аутичного спектра, зазвичай мають чимало інших симптомів. А ось якщо йдеться про депресію або асоціальний розлад особистості, дорослі можуть списувати їх прояви на характер дитини.

У разі депресії підлітки часто вважають, що мусять себе покарати за щось фізичними стражданнями. Нині захворювання добре лікується, а раннє звернення захищає підлітка від саморуйнівної поведінки. Ця стаття допоможе заглибитися в питання.

Асоціальний розлад особистості (застаріла назва «психопатія») — вроджені проблеми із психікою, які виникають у дитини через порушення роботи «дзеркальних нейронів». Якщо просто: немає типового для кожної людини мінімального рівня емпатії. Такі підлітки усвідомлюють, що можуть завдавати болю собі та іншим без жодних емоцій. Хтось соромиться цього, але більшість пишаються, відчувають себе «крутими». Також у них дуже знижений інстинкт самозбереження та підвищений больовий поріг. Саме такі хлопці й дівчата люблять хизуватися відео, як ріжуть себе (і це в кращому разі). Хоча асоціальний розлад особистості не можна вилікувати, психіатр не лише призначить препарати, які знижують імпульсивність та агресивність, а й порадить, як знайти спільну мову. Без правильно виховання у таких неповнолітніх високий ризик стати правопорушниками або потрапити в якусь халепу.

Отже, якщо підліток цікавиться таким контентом, шукайте причини, а не забороняйте, бо в цьому віці заборони діють навпаки.