Шпаргалка для батьків: як навчити дітей вчитися

Напередодні нового навчального року поговоримо про, без сумніву, найголовнішу навичку сучасної людини – вміння вчитися❗️ Пам’ятайте, у казці Льюїса Керролла потрібно було «бігти щодуху, щоб тільки залишатися на місці, а щоб кудись потрапити, потрібно було бігти як мінімум удвічі швидше». Одразу зазначу, що цей «біг» має бути родинним, бо, як говорить прислів`я: «не бійся, що твоя дитина тебе не слухає, бійся, що вона тебе наслідує.»

І, хоч багато хто заперечить, що навчати – місія школи, не погоджусь, адже цей процес розпочинається із самого народження, і головними вчителями дитини є батьки, а потім і життєвий досвід. А ми, вчителі/викладачі. фасилітуємо цей процес.

Одним з найбільш ефективних двигунів навчання є інтерес. Ми. педагоги, знаємо, наскільки важливою є мотивація навчальної діяльності на уроці. Прагнення пізнавати нове закладено в нас природою, якщо дитині цікавий світ навколо, вона буде прагнути його пізнавати. Батькам потрібно намагатися на різних етапах запускати внутрішню мотивацію у дитини. Це означає з'ясовувати з дитиною, для чого саме їй потрібна та чи інша навичка. Для чого їй потрібно вміти читати і писати, працювати з комп'ютером, знати іноземні мови.

Порада: пропишіть для кожного важливого досвіду списки позитивного підкріплення і час від часу нагадуйте про це дитині, адже стимул внутрішньої мотивації дуже сильний, але короткочасний. Ефективна вправа, що допоможе постійно тримати мотивацію в тонусі, – це обговорення успіхів. Заведіть традицію за сімейною вечерею обговорювати успіхи всіх членів сім'ї, хваліть і підбадьорюйте одне одного.

Обов’язково: робіть акцент на тому, що не тільки дитині, але й дорослим доводиться стикатися зі складними і не завжди цікавими завданнями.

📌У дитинстві багатьох дітей звуть «чомучками», тому що їх цікавить все на світі. Чим старшою стає дитина, тим менше питань вона ставить. Батькам варто повернути питання в життя дитини за допомогою техніки «П'ять ЧОМУ», яку використовують для вивчення причинно-наслідкових зв'язків. Наприклад, дитина читає казку, оповідання або параграф з «Я досліджую світ»... Почніть питати її про речі, що не прописані у тексті: «Як ти думаєш, чому ...?», «Чому головний герой/героїня так вчинив?», «А якби ти вчинив/вчинила на місці головного героя/героїні?». Рекомендовано ставити до п'яти питань, що не тільки розширять кругозір дитини, прокачають критичне мислення, але й пробудять інтерес до навчання. Також запропонуйте дитині поставити питання чи створити завдання до опрацьованого матеріалу, це значно підвищить ефективність навчання. Учіть дитину шукати відповіді на питання в достовірних джерелах, пояснюйте, що ставити питання не соромно. Людям складно визнавати, що вони чогось не знають, адже це показує слабкість. І це одна з причин, чому люди бояться запитувати.

Цю ж тенденцію варто продовжувати і вчителям у освітньому процесі, оскільки найважливішим у навчанні є РОЗУМІННЯ, а воно досягається саме через питання і відповіді, коли ми вчимо дітей думати.

📌Пам'ятайте, що майже будь-які техніки планування і вирішення завдань, що використовують дорослі, можна і потрібно застосовувати дітям. Чим раніше дитина освоїть корисні техніки, здатні полегшити процес навчання, тим простіше воно їй буде даватися. Наприклад, метод «Драбина успіху» або «Як з'їсти слона?» передбачає рішення великих і складних завдань по частинах. Допоможіть дитині розділити велике завдання на частини і скласти план його вирішення. А техніка «З'їсти жабу» вчить дітей братися за складні справи відразу, не відкладаючи на потім, коли це завдання буде перетворюватися в сніжний ком і пригнічувати моральний стан. Не варто також відмовлятися від інтелект-карт, сучасних методів конспектування і вправ зі швидкісного читання. Будь-які нові методики захоплюють і мотивують не лише дітей, а й дорослих. Пам'ятайте, що ОСОБИСТИЙ ПРИКЛАД – найдієвіший метод для того, щоб дитина навчилася і полюбила вчитися.

📌Ще один дуже важливий аспект – ЛЮДИ ЕФЕКТИВНІШЕ ВЧАТЬСЯ, КОЛИ ПОМИЛЯЮТЬСЯ. Особливо, коли вони усвідомили помилку і пропрацювали її. На думку фахівців, якщо дитина боїться помилок, це відобразиться не лише на її успішності в школі, але і на допитливості. Дитина буде просто уникати всього складного і цікавого, боячись не впоратися, не дотягнути. Це нормальна робота мозку, який всіма способами намагається захистити людину від небезпеки. Стрес, який викликають помилки, сприймається нашим організмом як небезпека, тому з віком люди все частіше уникають таких ситуацій. Наприклад, бояться змінити роботу через страх невдачі або вперше поїхати за кордон в зрілому віці.

Ви, батьки, як найближчі люди, можете багато чого зробити для того, щоб дитина сприймала помилки без страху. Перше, що ви повинні постійно повторювати малюкові: «Помилятися не страшно, а часом дуже цікаво і корисно». Тому:

🔸заохочуйте дітей робити речі, які у них погано виходять (починати можна з побуту);

🔸хваліть за старанність, вміння довести справу до кінця;

🔸НЕ ПОРІВНЮЙТЕ ДІТЕЙ З ОДНОЛІТКАМИ;

🔸демонструйте дитині, як вона виросла, змінилася і порозумнішала завдяки своїм старанням;

🔸вчіть дитину з оптимізмом дивитися на складні завдання, допомагати розбиратися і вчити шукати вихід з будь-якої ситуації, що склалася;

🔸аналізуйте помилки, обговорюйте з дитиною, з якої причини вона допустила ту чи іншу помилку;

🔸показуйте дитині на власному прикладі, що ПОМИЛЯЮТЬСЯ УСІ.

Саме тому змінюються і підходи до оцінювання у Новій українській школі - можливо, Ви чули про метод “зеленої ручки”, коли увага акцентується на тому, що вийшло найкраще.

І наостанок, базові переконання - індикатори ставлення дитини до навчання загалом, і шкільного зокрема:

🔹навчання — це цікаво;

🔹школа — це місце, де можна дізнаватися нове й заводити друзів;

🔹вчитися — це моя робота (як у батьків — їхня);

🔹у навчанні щось може не виходити, і це — нормально.