Сприятливе освітнє середовище: антибулінгова політика

Поговоримо про попередження негативних явищ у шкільних колективах

Роль протидії булінгу у створенні сприятливого освітнього середовища є надзвичайно важливою. Адже цькування у будь-яких проявах створює серйозні бар'єри для організації безпечного та продуктивного освітнього процесу і позбавляє деяких учнів можливості для повноцінного розвитку, навчання та соціалізації без страху і принижень. Тож ми підготували декілька порад, які допоможуть розробити та ефективно реалізувати антибулінгову політику у закладі освіти.

Проведення діагностики ситуації

Якісна діагностика ситуації є фундаментом для створення ефективної антибулінгової політики, яка враховує специфіку закладу освіти та потреби його учасників. Цей етап дозволяє оцінити масштаб проблеми, визначити слабкі місця в організації освітнього процесу та обґрунтувати необхідність впровадження відповідних заходів. Провести діагностику можна за допомогою таких інструментів:

• Опитування. Проведіть анонімне опитування серед учнів, вчителів і батьків, щоби визначити рівень поширення булінгу, його форми та місця, де найчастіше виникають конфлікти. Питання мають бути максимально нейтральними та спрямованими на виявлення реальної ситуації, наприклад: «Чи були ви свідком або учасником конфліктів у школі?», «Чи відчуваєте ви себе у безпеці під час перебування в закладі освіти?».

• Спостереження. Протягом певного періоду вивчіть атмосферу в класних кімнатах і поза ними, звертаючи увагу на невербальні сигнали учнів, такі як ізоляція, тривожність або агресивність. Особливо важливо спостерігати за взаємодією під час перерв, у їдальні або під час позакласних заходів, де контроль з боку дорослих є меншим.

• Аналіз даних. Проаналізуйте кількість випадків булінгу, зафіксованих у шкільній документації, звернень до психолога чи соціального педагога, а також скарг, поданих учнями чи батьками за попередній період. Оцініть типові причини конфліктів і можливі групи ризику. Зібрана інформація буде основою для планування профілактичних заходів і розробки програми.

Формування команди для розробки політики

Формування команди – це перший крок до забезпечення колективної відповідальності за створення безпечного та комфортного освітнього середовища. Сформована команда не лише розробляє антибулінгову політику, але й стає прикладом співпраці та взаємоповаги, демонструючи учням і батькам важливість колективної роботи в розв’язанні проблем. Щоби її робота була ефективною, варто організувати проведення таких заходів:

• Залучити шкільну громаду. У розробці антибулінгової політики варто взяти участь адміністрації, вчителям, шкільному психологу, соціальному педагогу, учням і батькам. Це дозволить забезпечити різні погляди на проблему та врахувати специфіку взаємодії між усіма учасниками освітнього процесу. Крім того, залучення учнів до цього процесу допоможе краще зрозуміти їхні потреби та бачення шляхів вирішення проблеми.

• Призначити відповідальних. Створіть окрему робочу групу або комітет із питань протидії булінгу, до складу якого входитимуть представники кожної групи (адміністрація, педагоги, учні, батьки). Призначте відповідальну особу, яка координуватиме роботу цієї групи, забезпечуватиме комунікацію між учасниками та контроль за впровадженням програми.

• Розподілити обов’язки. Члени команди мають чітко розуміти свій функціонал, наприклад: адміністрація відповідає за організаційну підтримку, педагоги – за інтеграцію антибулінгових заходів в освітній процес, психолог – за проведення тренінгів і консультацій, батьки – за поширення інформації серед сімей, а учні – за популяризацію політики серед однолітків. Командна робота має базуватися на відкритому обговоренні, обміні ідеями та конструктивній критиці. Учасники мають рівні можливості вносити пропозиції й брати участь у прийнятті рішень.

• Заплануйте регулярні зустрічі. Команда має зустрічатися систематично для обговорення ходу роботи, оцінки ефективності заходів і внесення змін до програми за потреби. Це сприятиме підтримці мотивації учасників і дозволить швидко реагувати на нові виклики.

Розробка політик і правил

Антибулінгова політика є основою для створення сприятливого освітнього середовища, де всі учасники освітнього процесу відчувають себе в безпеці та мають можливість розвиватися без страху перед агресією, приниженням або дискримінацією. Така політика має бути інтегрована в загальну стратегію закладу освіти, і її реалізація включати декілька важливих аспектів:

Порядок реагування на випадки булінгу

Правильна і ефективна реакція на випадки цькування є ключовою складовою антибулінгової політики закладу освіти. Створіть офіційний документ, який визначає поняття булінгу, його види (фізичний, психологічний, кібербулінг тощо), а також розмежовує булінг і конфлікти. Це дуже важливо, адже булінг – це повторювані і навмисні акти агресії, а не одноразовий конфлікт чи розбіжності. У документі чітко опишіть відповідальність усіх учасників освітнього процесу та покроковий алгоритм реагування на випадки булінгу. Наприклад, він може включати такі заходи:

1. Виявлення інциденту (збір інформації та фіксація випадку). Зокрема можна запровадити анонімну скриньку довіри, куди учні можуть повідомляти про випадки булінгу без страху розкриття особистості. Або створити онлайн-форму чи визначити контактний номер телефону для звернень, щоб зробити процес повідомлення максимально зручним і доступним. Важливо регулярно перевіряти скарги та оперативно реагувати на них.

2. Розслідування (опитування учасників, свідків, батьків). Розроблений алгоритм розгляду випадків булінгу може включати:

• Початкову перевірку інформації.

• Опитування всіх сторін: постраждалих, ймовірних агресорів, свідків, а за потреби й батьків.

• Аналіз ситуації комітетом з протидії булінгу або відповідальною особою.

• Прийняття рішення щодо заходів впливу, які можуть включати дисциплінарні дії, медіацію чи корекційну роботу.

Усі випадки мають бути належним чином задокументовані — зафіксовано, хто, коли і де звернувся, а також основні відомості про ситуацію.

3. Надання допомоги постраждалим (консультації психолога, підтримка з боку адміністрації).

Надання психологічної допомоги постраждалим учням, а також тим, хто став свідком булінгу, допоможе їм відновити впевненість у собі та почуття безпеки, що позитивне вплине на їхній емоційний стан. Консультації можуть проводитися індивідуально або в групах залежно від потреби. 

4. Корекційна робота з агресорами (індивідуальні або групові заняття, роз'яснювальна робота). 

Під час таких зустрічей важливо зосередитися на виявленні причин агресивної поведінки, що може бути пов’язано з низькою самооцінкою, стресом чи невмінням справлятися з емоціями. Окрему увагу слід приділити розвитку емпатії – учень має навчитися розуміти, як його поведінка впливає на інших, вчитися розпізнавати емоції інших людей і відчувати їх біль.

5. Інформування учасників.

Інформування має бути збалансованим, забезпечуючи конфіденційність особистих даних і ситуацій, що стосуються учасників булінгу. Це сприятиме підвищенню прозорості процесу, створенню атмосфери довіри та відповідальності, а також покращенню загальної обізнаності про правила поведінки та наслідки агресивної поведінки. 

6. Регулярний моніторинг.

Після прийняття заходів потрібно продовжити спостереження за ситуацією, щоб забезпечити, що булінг не повторюється, а стосунки в колективі поліпшуються.

Кодекс поведінки учасників освітнього процесу

Кодекс поведінки є основою для формування культури взаємоповаги, співпраці та відповідальності серед усіх учасників освітнього процесу – учнів, вчителів та батьків. У кодексі слід визначити недопустимість агресії, дискримінації, знущань і приниження, а також відобразити основні принципи взаємодії між:

• учнями. Школярі мають вести себе відповідально і виявляти повагу до прав і гідності своїх однокласників. Будь-яка форма булінгу, включаючи фізичний, психологічний та кібербулінг, є недопустимою;

• учнями та вчителями. Вчителі мають бути прикладом для учнів, демонструючи повагу і справедливе ставлення до кожного школяра. Учні мають виконувати вимоги освітнього процесу, дотримуватись дисципліни і поводитися відповідно до норм шкільної етики;

• батьками та закладом освіти. Батьки мають активно співпрацювати з педагогічним колективом для забезпечення безпеки своїх дітей та їхнього благополуччя в школі.

За порушення правил поведінки мають бути передбачені чіткі та пропорційні наслідки, які можуть включати:

• Усні зауваження для учнів, щоб вони усвідомили неправомірність своєї поведінки.

• Виховні бесіди з учнями, батьками та вчителями для роз'яснення ситуації та надання рекомендацій щодо корекції поведінки.

• Консультації з психологом, для розкриття причин агресії та допомоги в розвитку соціальних навичок.

• Участь у корекційних програмах або тренінгах, спрямованих на розвиток емпатії, самоконтролю та конструктивного спілкування.

Розмістіть тексти документів на інформаційних стендах школи, у класах та на офіційному сайті закладу. Ознайомте учнів і батьків з їхніми основними положеннями на батьківських зборах і класних годинах. Раз на рік чи за потреби проводьте їх оновлення, враховуючи зворотний зв’язок від учасників освітнього процесу та зміни в нормативних актах.

Розроблена антибулінгова політика допоможе забезпечити оперативне вирішення конфліктів, підтримати постраждалих та формувати довіру до закладу освіти як до безпечного простору.