Учитель має бути вчителем, а не оператором трансляції

Автор: Людмила Булигіна, учитель інформатики

Ми дедалі частіше опиняємося в ситуаціях, коли не існує простого правильного чи неправильного рішення, будь-яке є складним, але...

Хороший приклад – сьогоднішній кейс щодо формату роботи шкіл Києва, коли з понеділка діти можуть за бажанням прийти до школи або залишитися вдома, а вчитель має одночасно проводити урок і для класу, і для онлайн-учнів.

Так, такий формат уже був. У 2022 році. Це було вимушено і тоді логічно.

Але не в 2026-му.

Це один із найбільш невдалих форматів, які можна було обрати.

Навіть якщо відкинути питання відключень світла.

Навіть якщо відкинути реальні умови, у яких перебувають школи, вчителі. батьки. І діти.

Так, діти, які прийдуть до школи, можуть почуватися комфортніше там, ніж вдома.

І так, школа має їх прийняти. Це не обговорюється.

Але онлайн-трансляція уроку одночасно з очним навчанням – це рішення, яке не додає стабільності, а навпаки її руйнує.

Учитель:

✔ не може нормально працювати з класом;

✔ не може повноцінно працювати з онлайн-дітьми;

✔ постійно розривається між двома форматами.

Це не ефективно. І це не сучасно.

Чи є рішення не ідеальне, але значно краще?

Так.

Діти, які прийшли до школи, працюють у тих самих умовах, що й діти вдома, адже є:

✔ готові матеріали;

✔ короткі записані відео (10–15 хвилин – про це говорять уже 4 роки);

✔ завдання;

✔ ресурси ВШО та інші перевірені платформи.

Учитель у класі:

✔ допомагає;

✔ відповідає на запитання;

✔ пояснює складні моменти;

✔ працює з дітьми, а не з трансляцією;

✔ може слідкувати за чатом онлайн-учнів.

Але ж не стрім. Це асинхронне навчання з живою підтримкою.

У результаті:

✔ однакові умови для всіх дітей;

✔ менше хаосу;

✔ більше стабільності.

І головне – учитель залишається вчителем, а не оператором трансляції.

А рішення в освіті мають не створювати ілюзію контролю,а реально працювати.