Урок до Дня пам’яті жертв Голодомору: Вчительський конструктор

Урок до Дня пам’яті жертв Голодомору: Вчительський конструктор
Вчителям Дата: 15.11.2021

27 листопада ми відзначатимемо День пам’яті жертв Голодомору. В Україні та в усьому світі у цей день люди традиційно запалять свічки у вікнах — на знак пам’яті та пошани до мільйонів українців, які загинули внаслідок геноциду. Як про одну з найтрагічніших сторінок історії України говорити з учнями у школі? Як провести змістовний та сучасний урок про страшні події минулого? Ольга Дудар, вчитель історії та правознавства, розробила Вчительський Конструктор уроку, присвячений темі Голодомору.

Тема Голодомору складна тим, що більшості сучасних дітей в України важко уявити тотальний голод. З іншого боку, свідчення тих, хто пережив трагічні події 1932–1933 рр., часом жахають навіть дорослих. Тому, готуючись до уроку пам’яті, варто звернути увагу на поради психолога.

Фахівці радять розглядати травматичні теми через мистецтво. Таким чином ми отримуємо певну психологічну опору. Зокрема, психолог Любов Найдьонова рекомендує пам’ятати:

«Дитина має право на надію: дорослий має усвідомлювати свою відповідальність і бути мужнім — має сам глибоко пережити те, про що він говорить, щоб супроводжувати дитину в її переживаннях, і не почуватися безпорадним. Це стає можливим, коли дорослий до того, як пропонувати інформацію про трагедію дитині, сам для себе вже дає відповіді на питання, як таке могло трапитись у цьому світі, як пережити таке страхіття, як жити далі після такого, в чому шукати опору, що робити, щоб таке не повторилося. Якщо дорослий не має своїх особистих відповідей на ці запитання, то в розмові про Голодомор буде транслюватися безпорадність, відчуття безвиході, неможливості ніяк вплинути на події. Сенс розмов про трагічне — наснаження, а не формування вивченої безпорадності. Наснаження силою тих людей, які пережили трагедію, не здалися, не опустили руки, вижили — й тому ми живемо на цьому світі. Покажіть картини Катерини Білокур, які вона малювала в 1934-му. Як хотілося жити й радіти життю. Життя — цінність, забирати життя — злочин. Наші теперішні негаразди порівняно з тим, що довелося пережити нашим предкам, — можна здолати, і варто радіти життю.»

Детальніше з думкою психолога можна ознайомитися за посиланням.

 

1. Змістова лінія: Мистецтво як опора для проговорення трагічного

«Голодомор 1932–1933 рр.: живі» урок для учнів 1–7 класів

Запропонуйте учням розглянути картину Катерини Білокур «Квіти за тином».

 

Попросіть їх уважно подивитися на репродукцію и дати відповідь на запитання:

1. Які емоції викликає картина? Чому?

2. Поміркуйте, що хотіла показати глядачеві художниця?

Орієнтовна розповідь учителя:

Катерина Білокур народилася у 1900 р. в селі Богданівка, на Полтавщині (ніни це Яготинський район Київської області). Давайте порахуємо, скільки років їх було в 1932 р. 32 роки, це вже доросла людина з певним життєвим досвідом.

А що ви знаєте про Голодомор 1932–1933 рр.?

Учні можуть не знати нічого або розповісти про суть подій дуже коротко — був голод, померло дуже багато людей.

Пригадаймо, коли Україна стала незалежною державою? Молодці, ви правильно запам’ятали — 24 серпня 1991 року.

А що було на наших землях раніше? Україна входила до складу величезної держави — Союзу Радянських Соціалістичних Республік. Покажіть дітям карту.

Радянський Союз був недемократичною державою, тобто влада не переймалася правами людини та інтересами тих, хто жив на її території. Для радянської влади було дуже важливо показати себе сильною і могутньою. Для будівництва заводів потрібно було багато коштів, тож влада вирішила отримати їх завдяки сільському господарству. Людей, які вирощували зерно, розводили худобу, змушували віддавати урожай державі за дуже низькою ціною або взагалі безкоштовно. Селяни не хотіти віддавати вирощене, піднимали повстання, тож влада вирішила покарати їх голодом. Голод був штучним, адже вирощеного у 1932 р. цілком вистачало для харчування. Радянська влада силомиць забирала харчі у селян, аби змусити їх підкорятися вказівкам з Москви.

Картина Катерини Білокур «Квіти за тином» написана у 1935 р. Як ви думаєте, за три роки люди могли забути, що їм довелося пережити у 1932–1933 р.?

Ті, хто змогли вижити, раділи життю і сподівалися на краще, що ніколи більше не повториться жахіття голоду. Давайте поміркуємо, що могло допомогти людям залишитися живими. Підказку ви можете побачити у мальованій історії «Голодний Дух»

Після перегляду, обговорять із дітьми:

• Про які події згадує героїня історії?

• Чому дівчинка голодувала? Як причини голоду показані в мальованій історії?

• Як дитині вдалося врятуватися?

• Чому бабуся згадує події далеких років і плаче?

«Незабудки пам’яті»: урок для учнів 8–11 класів

Для проведення уроку пропоную використати технологію «Дизайн мислення».Через створення арт-об’єкту учні зможуть переосмислити свідчення про трагічні події 1932–1933 рр. та візуалізувати власні висновки завдяки створенню і презентації тематичної інсталяції.

У розробці уроку використано підхід, запропонований фахівцями Стенфордського університету. Робота з учнями має бути організована у групах (3–4 групи, залежно від кількості учнів і часу, передбаченого на проведення заняття) і передбачає п’ять етапів:

• Емпатія. На цьому етапі відбувається «занурення» в проблему. Центральним об’єктом дослідження є людина, її потреби, поведінка, думки переживання. Потрібно опитувати, слухати і спостерігати. Учні мають налаштуватися на співпереживання і розуміння людей, які залишили свідчення, пережили події і описали їх.

• Фокусування. Відбувається аналіз, систематизація та інтерпретація зібраної інформації. Усе почуте, побачене, прочитане учні мають використати для виконання завдання.

• Генерація ідей. У групах учні обговорюють ідеї, спрямовані на вирішення поставленого завдання. Фахівці, що радять «дизайн мислення», вважають дієвим інструментом «мозковий штурм».

• Прототипування. На цьому етапі учасники кожної групи мають обрати вдалі ідеї і створити арт-об’єкт для тестування. Варто використовувати різні елементи: фотографії, малюнки, цитати, інфографіку, власні малюнки, аплікації — будь-що для донесення головної ідеї. Важливим у виконанні завдання є представити власні висновки у такій формі, що змусить глядачів замислитися над висновками авторів.

• Тестування. Презентація і обговорення інсталяції. Визначення спільних висновків.

Як епіграф до уроку можна використати цитату з поезії Василя Стуса «Сто років як сконала Січ»:

Ти вже не згинеш, ти двожилава,

земля, рабована віками,

і не скарать тебе душителям

сибірами і соловками.

Зачитайте ці рядки і попросіть учнів поділитися своїми думками щодо необхідності зберігати пам’ять про трагічні історичні події.

У вступі нагадайте учням про страшні трагедії, що пережило людство у ХХ ст. столітті. Це і дві світові війни, епідемії, громадянські війни і геноциди. Винищення вірмен у Туреччині, євреїв і представників ромського етносу нацистами за етнічною ознакою, так званих куркулів у Радянському Союзі — за майновими критеріями, скалічили долі цілих народів. Українці були приречені радянською владою на смерть через те, що чинили опір побудові соціалізму тими методами, яким його впроваджував Й. Сталін та його оточення.

Запитайте учнів:

Чи знаєте ви, яким чином вчені — історики отримують інформацію про страшні події 1932–1933 рр.?

Чому тривалий час тема Голодомору замовчувалася, а окремі держави до сих пір заперечують злочинні наміри радянської влади знищити сотні тисяч, якщо не мільйони українців?

Цінними історичними джерелами є свідчення очевидців подій. Вони часто красномовніші і переконливіші за статистичні дані, бо люди говорять про свої долі і життя своїх близький.

Перегляньте разом із учнями коротке відео.

Спогади Зіновія Масло від початку і до часу 2.33

Запитайте дітей:

• Як ви вважаєте, чому автор свідчень погодився поділитися своїми спогадами?

• Чи всі люди, хто пережив трагічні події, охоче розповідають про них?

• Якими словами оповідач описує 1932–1933 рр.?

• Про які методи боротьби з колективізацією згадує свідок подій? Як ви вважаєте, чи були вони дієвими?

• Що допомагало людям вижити в часи голоду?

Спогади Федорченко Олександри Іванівни (1926 р. н.), м. Ізюм Харківської обл. від початку до часу. 2.12

Можливі запитання:

• Про що найперше говорить свідок подій?

• Чому багато людей, які говорять про часи Голодомору 1932–1933 рр., найперше згадують, як саме їм вдалося вижити?

• Чому свідок подій вважає, що під час Голодомору діти виживали частіше? Як на це вплинув особистий досвід жінки?

• Чи всі очевидці погоджуються розповісти про події 1932–1933 рр.? Чому, як ви вважаєте?

Після цього запропонуйте дітям представити історичні свідчення через творчість. Для цього об’єднайте учнів у чотири групи. Кожна група отримає свідчення людей, що пережили Голодомор. Завдання учнів — представити арт-об’єкт на основі цих свідчень, який буде присвячений жертвам радянського тоталітарного режиму і тим, хто вижив у страшні 1932–1933 рр. Спільним для всіх груп є використання одного із символів вшанування пам’яті жертв Голодомору — квітів незабудки. Вперше цей символ використали серед представників української діаспори в Канаді у 1986 р. Попросіть учнів поміркувати, що має символізувати незабудка під час вшанування жертв Голодомору 1932–1933 рр.

Нагадайте дітям, що таке арт-об’єкт: це певний довільний предмет, який несе як матеріальну, так і художню цінність, і призначений викликати певні емоції у глядачів, передаючи творчу ідею автора. Різновидами арт-об’єктів є інсталяції, графіті та паблік-арт.

Поясніть, що діти працюватимуть над інсталяціями, і така робота має відповідати певним правилам:

• Інсталяція повинна привертати увагу глядачів

• Бажано використовувати чітке послання, що легко запам’ятовується

• Висловлювання, використані в інсталяції, мають бути лаконічними

• Інсталяція повинна бути цікавою і актуальною для глядачів

• Роботу слід виконати якісно

Для інсталяції можна використовувати фото, цитати з представлених свідчень, окремі слова, малювати власні малюнки, робити аплікації, використовувати музику як супровід.

Надайте дітям доступ до фотоматеріалів за посиланнями:

https://www.radiosvoboda.org/a/holodomor-photo-1932–1933/28871830.html

http://memorialholodomors.org.ua/uk/famines/1932–1933/photos/

Окрім правил створення інсталяції як результату творчості, варто поговорити з учнями про її зміст. Оскільки кожна група працюватиме з двома записаними свідченнями очевидців подій, діти мають уважно прочитати текст і дати відповіді на питання:

1. Якими словами очевидці описують події Голодомору 1932–1933 рр.?

2. Як людям вдалося вижити?

3. Як поводила себе тогочасна влада?

4. Що маємо пам’ятати ми про Голодомор 1932–1933 рр. в умовах ХХІ ст.?

Зверніть увагу учнів, скільки часу вони мають на створення інсталяції.

Для роботи у групах, учні отримують тексти і працюють над інсталяціями.

Для цього потрібні листки білого і кольорового паперу, роздруковані фото, фарби, олівці, ножиці, клей. Квіти незабудки варто підготувати завчасно. 

Роздаткові матеріали для роботи в групах

Пропонуємо скористатися матеріалами за посиланнями або підібрати уривки зі спогадів тих, хто пережив Голодомор 1932–1933 рр., самостійно:

1. Спогади Сорокатої Ольги Никифорівни, 1923 року народження, жительки с. Антонівці Ярмолинецького району, Хмельницької області

2. Спогади Розгін Євдокії Данилівни 1914 року народження, жительки села Буйволівці Ярмолинецького району Хмельницької області

3. Свідчення Л.В. Янківської, жительки с. Будеї Одеської області, записані онукою. 25 листопада 2006 р.

4. Свідчення П. Андрощука про голод на Поділлі. 27 листопада 2006 р. Оригінал. Рукопис.

5. Свідчення В.Ф. Рибака, уродженця с. Бронівка Хмельницької області. 7 серпня 2007 р. Оригінал. Рукопис.

6. Свідчення О. Синиці, жительки м. Івано-Франківська, про Голодомор на Донеччині. 29 серпня 2007 р. Оригінал. Рукопис.

7. Свідчення Бориса Васильовича, уродженця с. Криве Житомирської області. 25 листопада 2006 р. Оригінал. Рукопис.

Презентація і обговорення арт-об’єктів

Спільно обговоріть із учнями:

1. Що спільного було в усіх презентованих інсталяція?

2. Які характерні риси свідчень очевидців подій виділили усі групи? Як ви вважаєте, чому?

3. Яка роль тогочасної держави в подіях 1932–1933 рр.?

4. Сформулюйте одним реченням висновок: якими мають бути уроки Голодомору 1932–1933 рр. для сучасних українців?

 

2. Змістова лінія: Голодомор як психологічна травма. Що допомогло нам вижити?

Люди, що пережили такий страшний голод, отримали психологічну травму. Тому вони дуже вболівали, щоб досита нагодувати дітей та онуків, робили запаси їжі, відчували недовіру до влади, розчарування в уряді, вважали родинні потребі значно важливішими за потреби громади. Певні моделі поведінки можуть передаватися із покоління до покоління. І хоча ми часом жартуємо над старенькими родичами, але таким чином можуть проявлятися давні травми і страхи.

Для учнів 5–8 класів цю змістову лінію можна розкрити через перегляд короткометражного фільму «Червоне намисто».

Обговоріть із дітьми побачене за запитаннями:

1. Які події зображені у відео?

2. Чому становище дітей у часи Голодомору 1932–1933 рр. було тяжчим за становище дорослих?

3. Як люди рятувалися від голоду?

4. Чому селяни погоджувалися обмінювати найцінніші речі на невелику кількість харчів? Що є для вас найбільшою цінністю? Чому?

5. На який відчайдушний вчинок зважилася головна героїня зображеної у фильмі історії? Чому чинити так було дуже небезпечним?

6. Поміркуйте, які якості допомагали людям вижити у страшні часи Голодомору?

7. Голодомор 1932–1933 рр. — це цілеспрямована політика комуністичного керівництва Радянського Союзу, метою якої було знищення українського селянства, що чинило спротив діям влади щодо вилучення сільськогосподарської продукції. Чому жінка, як розповідає свою історію, не говорить про дії радянського уряду?

8. Чому сьогодні важливо пам’ятати про Голодомор і поширювати інформацію про трагедію серед?

Рефлексія: Чому ми повинні пам’ятати про Голодомор 1932–1933 років?

Перегляньте із учнями ролик «Ти приніс мені яблуко?»

Радянська влада замовчувала факт голоду в Україні. Тож ті, хто пережив ці страшні події, не могли ні поговорити про них, ні добиватися справедливості. Але люди зберігали своє життя завдяки взаємопідтримці, взаємодопомозі та силі духу. Тож навіть найтрагічніше минуле має сенс заради майбутнього.

Запропонуйте учням та ученицям написати ті якості, які допомагають людям долати найважчі життєві обставини, та спільно обговоріть їх у класі.

 

3. Змістова лінія: Голодомор через призму історичних досліджень трагедії

«Люди правди»: урок для 9–11 класів

Варто запропонувати учням і ученицям випириджувальне завдання: підготувати повідомлення або короткі презентації про дослідників Голодомору Роберта Конквеста, Семена Старіва, Джеймса Мейса, Володимира Маняка та Лідія Коваленко-Маняк, Рафаїла Лемкіна та інших.

Розкажіть учням про першу міжнародну наукову конференцію, присвячену Голодомору 193201933 рр. Організаторами конференції в Університеті Квебеку в 1983 р. виступили професор Роман Сербин і доктор Богдан Кравченко за підтримки монреальського Міжуніверситетського центру європейських досліджень (ICES/CIEE). Роман Сербин зауважив, що «унікальність конференції полягала в тому, що на ній не лише розглянуто, яким чином Сталін знищував голодом українських селян, але й те, як відбулось нищення українських національних еліт, української церкви, мови, культури — всіх якостей, які зробили українців нацією».

Запропонуйте дітям переглянути один із уривків запису відео архіву конференції 1983 та розповісти про свої враження.

Можливі питання для обговорення:

1. Чому тема Голодомору 1932–1933 рр. не досліджувалася у Радянському Союзі?

2. Як, на вашу думку, радянський уряд поставивися до роботи дослідників діаспори щодо збереження пам’яті про події 1932–1933 рр. та викриття злочинів тоталітарного режиму?

3. Чому Роберта Конквеста називають людиною правди? Чи можна так само називати інших дослідників Голодомору? Обґрунтуйте свої міркування.

4. Володимир Маняк у своїй передмові до книги «Голод 33. Народна книга-меморіал» попереджав, що «це видання особливе, не призначене для одноразового прочитання. Осягти в послідовному викладі, читаючи підряд сторінку за сторінкою, чорну хроніку голодомору на Україні в 1932–1933 роках — це непросто для нервів. Нелегко читати, але треба. Без повної правди про минуле, хоч би якою страшною вона була б, не мислиться процес оновлення та очищення, що відбувається в країні». Поміркуйте, що мав на увазі дослідник і журналіст? Чому потрібно і надалі продовжувати вивчення подій 1932–1933 рр. та ознайомлення світової громадськості з результатами досліджень?

5. Об’єднайтеся в пари (групи) та запропонуйте, як найефективніше поширювати інформацію про Голодомор 1932–1933 рр. у світі? Обґрунтуйте свої міркування.

Додаткові матеріали, рекомендовані Українським Інститутом Національної Пам’яті:

1. Геноцид Голодом

2. Електронний архів Голодомору: зведений реєстр архівних документів

3. Енциклопедія голодомору 1932–1933 років в Україні

4. Національний музей «Меморіал жертв Голодомору»

5. Пам’ятники жертвам Голодомору в Україні

6. Розділ порталу Державного комітету архівів України, присвячений Голодомору

7. Сайт Українського інституту національної пам’яті

8. Спецпроект «Історичної правди» — «Голодомор 1932–1933»

9. Український науковий інститут Гарвардського університету. Проект. Мапа. Великий голод

Рекомендовані художні і документальні фільми про Голодомор

Художні фільми:

• «Голод-33», реж. О.Янчук, 1991, кіностудія імені О.Довженка, Україна.

• «Поводир», реж. О.Санін, 2014, студія «Prontofilm», Україна.

• «Маленьке життя», реж. О.Жовна, 2008, кінокомпанія «Група компаній Фокстрот», Україна.

• «Ціна правди», реж. Агнєшка Голанд, 2019

Документальні фільми:

• «Жнива розпачу», реж. С.Новицький, Ю.Луговий, 1984, Канада.

• «Під знаком біди», реж. К.Крайній, 1990, «Київнаукфільм», Україна.

• «Українська ніч 33-го», у 4 частинах («Страх», «Жах», «Гільйотина», «Справа Грушевського»), реж. В.Георгієнко, 1994–1998, «Укртелефільм», Україна,

• «Час темряви», реж. С.Дудка, 2003, «Укртелефільм», Україна.

• «33-й. Свідчення очевидців», реж. М.Лактіонов-Стезенко, 1989, Українська студія хронікально-документальних фільмів, Об’єднання «Імпульс», Україна.

• «Голодомор. Україна, ХХ століття: Технологія геноциду», реж. В.Дерюгін, 2005, Фонд «Україна 3000», НТКУ, Україна.

• «Свіча Джеймса Ернеста Мейса», реж. Н.Сущева, 2008, агенція «Стожари», Україна.

• «Хлібна гільйотина», реж. І.Кобрин, 2008, студія «Телеком», Україна.

• «Живі», реж. С.Буковський, 2008, кіностудія «Листопад фільм», Україна.

• «Жорна», реж. Г.Гін, 2008, студія «МедіаПорт», Харків, Україна.

• «Закляття безпам’ятства. Голодомор 1932–33 років на Луганщині», реж. О.Крамаренко, 2009, Україна.

• «О горе, це ж гості до мене», реж. П.Фаренюк, 1989, Українська студія хронікально-документальних фільмів, Україна.

• «Великий голод», реж. Е.Лозовий, П.Овечкін, 2005, студія 1+1, Україна.

• «Незнаний голод», реж. Т.Гукало, 2003, кінокомпанія «Комітет дослідження українського Голодомору», Канада.

• «Україна. Забута історія — Голодомор. Влада варта смерті», реж. А. Романді, 2011, телеканал «Мега», Україна

Дудар Ольга,

вчитель історії та правознавства Києво-Печерського ліцею № 171 «Лідер», м. Київ

Освіторія Джерело:
  • Слідкуйте за новинами:
  • Поділитися:

Коментарі

Поки що немає коментарів. Будьте першим, хто поділився своєю думкою!

Додати коментар