Вступна кампанія-2025: скандалів і колотнечі занадто багато

Автор: Сергій Захарін, державний секретар Міністерства освіти і науки України (2021–2023), доктор економічних наук, професор

Вступна кампанія 2025 року запам’ятається, мабуть, як найскандальніша.

Перелік скандалів та колотнеч, які супроводжували цьогорічну вступну кампанію, доволі широкий.

Весною гарячу дискусію викликало повідомлення про «обов’язковість математики» – тобто про те, що під час проходження національного мультипредметного тесту (НМТ) математику слід складати обов’язково.

Керівники мистецьких закладів освіти багаторазово зверталися до Міністерства освіти і науки з клопотанням переглянути це рішення. Але міністерство не лише відмовилося підтримати якусь змістовну дискусію, воно не змогло навіть організувати цивілізовану робочу зустріч.

Йдеться не про те – потрібна математика чи не потрібна. Йдеться про авторитет органу державної влади. Якщо громадяни (зокрема, освітяни) не розуміють змісту якихось державних рішень (наприклад, про обов’язковість математики) – треба не ставати в позу і зображати «великих освітніх полководців», а вступити в цивілізований діалог і спокійно, виважено та аргументовано надати свою позицію.

Вважається, що математику треба знати всім – оскільки це не лише про цифри, а насамперед – про логіку, аналіз та ухвалення рішень. Та й вміння рахувати не завадить, особливо коли займаєшся бізнесом, або продаєш квитки на концерт, або купуєш щось на базарі.

З іншого боку, шкільний курс математики «перевантажений» вузькоспеціалізованими формулами та правилами, значна частина яких в подальшій пізнавальній діяльності «пересічного здобувача» не зустрічається. Чи потрібно абсолютно всім студентам (у тому числі і тим, що опановують так звані мистецькі чи гуманітарні науки) знання про логарифми, диференціальні рівняння, складні стереометричні формули, ірраціональні числа – велике питання.

Згодом, вже на початку червня, з’явилася «новина» про неочікувану (і вочевидь необґрунтовану) складність окремих іспитів, в першу чергу – з англійської мови. Мережа рясніла повідомленнями про неоднозначно сформульовані запитання, на які можна дати різні «умовно правильні» відповіді. Методикою передбачено, що успішний випускник середньої школи має знати 2–2,5 тис. іноземних слів. Але що робити, якщо автори тесту мають «власне бачення»?

Вийшло кілька матеріалів, у яких стверджувалося, що навіть носії англійської мови, які зголосилися скласти тест, не змогли набрати високу кількість балів.

Кількість скарг щодо складності тесту з англійської мови досягла критичної позначки, і Український центр оцінювання якості освіти навіть був змушений писати пояснення та додаткові роз’яснення.

Було чимало повідомлень про необґрунтоване оцінювання відповідей, а також про несправедливе ставлення окремих комісій до розгляду апеляцій. Переважна більшість скарг була розглянута формально, а заявлені клопотання – залишені без задоволення. Можна припустити, що багато громадян просто не подавали скарги, оскільки не вірили в спроможність так званої «освітньої команди» організувати їхній справедливий розгляд.

Скоріш за все, «освітні ідеологи» забули, що НМТ має бути спрямований в першу чергу на перевірку залишкових шкільних знань – тобто перевірку знань щодо певних фактів про явища і процеси, які реально вивчалися на «стандартних» уроках і зафіксовані у звичайних шкільних підручниках. Пам’ятаємо, що ці уроки проходили в умовах війни, щоденних тривог, дуже часто – в онлайн-форматі або навіть форматі «самостійного опрацювання».

Колись ми прийдемо до того, що під час ЗНО/НМТ будуть перевірятися не лише знання, а і компетентності – тобто здатність (сукупність вмінь та навичок) розв’язувати певні практичні задачі і ситуації. Але це – у майбутньому.

Цікаво, що на сайті Українського центру оцінювання якості освіти є окрема сторінка: «Подання апеляційних заяв щодо порушення процедури проведення НМТ». Вражає поверховість та абстрактність пояснень, наведених у відповідному тексті. Не кожний фаховий юрист з першого разу зрозуміє всі нюанси написаного. Автори тексту так відверто намагалися «перехитрити» читачів, що навіть не спромоглися надати посилання на нормативно-правовий акт, який регулює порядок подання апеляційних заяв та процедуру їхнього розгляду. Якби турбота про вступників була справжньою – на цій сторінці можна було б розмістити зразок (типову форму) такої заяви, а також надати докладні роз’яснення щодо її заповнення в залежності від змісту спірного питання.

Здобувачам освіти та їхнім батькам корисно знати, що порядок подання і розгляду апеляційних заяв та ознайомлення заявників з ухваленими рішеннями визначений на нормативному рівні – відповідні правові приписи містяться у розділі ІХ Порядку проведення національного мультипредметного тесту, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України 21 грудня 2023 року № 1547.

До цього наказу у 2025 році вносилися зміни. Але, на мою пересічну думку, остаточна редакція документу «занадто далека від ідеалу».

Наприклад, у пункті 1 розділу ІХ вказано, що предметом апеляції є: відмова в реєстрації для участі в НМТ; недопуск до участі в додаткових сесіях НМТ; порушення процедури проведення НМТ.

Отже, простий учасник НМТ, за задумом «освітніх візіонерів», не має права оскаржити інші порушення, і головне – не може оскаржити результати (підсумкові оцінки) тестування.

У пункті 5 розділу ІХ написано: «Розгляд заяв щодо порушення процедури здійснюють регламентні комісії. Подання відповідної заяви здійснює учасник НМТ в ТЕЦ до виходу з нього через відповідального за ТЕЦ у день проведення НМТ».

Мені цікаво – чи багато учасників та учасниць проінформовані про це правило?

Чи всі знають, що заяву, згідно задуму «освітніх генералів», можна писати лише «до виходу», а не «після виходу»?

Чи всім відомо, що у відомчому наказі наведено детальний перелік відомостей, які мають бути сформульовані у заяві «до виходу»? А якщо хоча б одного пункту немає – заява автоматично визнається такою, що не відповідає вимогам.

Дивно, що «після виходу» заяву писати вже не можна. Хіба «після виходу» конституційне право на звернення вже не працює? Виходить, за версією «ідеологів епохальних освітніх реформ», громадянин може реалізувати конституційне право на звернення лише «до виходу», а «після виходу» – ні.

Чи має учасник НМТ, який хотів подати заяву «до виходу», належну кількість часу для складання та подання заяв (або скарг)? Питання нетривіальне. Перед молодою і недосвідченою особою, що бажає вчитися, стоїть суворий вибір – давати відповіді на тести або писати заяву (і не у вільній формі, а у формі, яку визначили освітні керманичі).

Скоріш за все, адекватна розумна людина обере варіант – все-таки продовжувати давати відповіді. Скоріш за все, так звана «команда МОН» саме на це і розраховувала – навіть якщо є порушення процедури, адекватна розумна людина вирішить не писати заяву «до виходу», а продовжувати давати відповіді, намагаючись поліпшити свій результат.

Прикро, але усілякі «агенти та агентки змін», яких у нашій країні розплодилася сила-силенна, на ці проблеми уваги не звертають.

Не звернули на це увагу і 1700 освітніх експертів та освітніх експерток, які у 2023 році встигли «записатися на платформі» і дали обіцянку безкоштовно допомагати чинним освітнім управлінцям робити проривні реформи.

Хочеться «проговорити» ще одну цікаву обставину. Результати НМТ поточного року дуже жваво коментували і коментують народні депутати. Спочатку це виглядало дивно і навіть дикувато. На моє переконання, не мають носії законодавчої влади «опускатися» до рівня спеціаліста прес-служби міністерства і повідомляти суспільству тривіальні новини, які ми маємо отримувати регулярно в режимі онлайн від керівників «тактичного рівня». Ми, прості освітяни, чекаємо від парламентарів змістовного вирішення серйозних проблем (наприклад, реального підвищення зарплати), а не банального переказування статистичних повідомлень про відсотки і коефіцієнти.

Але потім моя точка зору змінилася. Ми спостерігаємо, що профільне міністерство та його підвідомчі установи демонструють вкрай недолугу комунікаційну політику, а всі «контакти із суспільством» обмежуються гаслами, презенташками, банерами із зображеннями котиків та собачок, а також яскравими форумами з заморськими смаколиками.

Роз’яснення з різноманітних чутливих питань подаються у формі малюнків, що інколи нагадують комікси, але без посилання на нормативно-правові акти та конкретику. У таких умовах слід вітати будь-які новини про чутливі для людей проблеми і тенденції, навіть якщо цю невластиву функцію виконують народні депутати.

Якщо вірити телеграм-каналу голови Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій Сергія Бабака, цьогоріч тест складали 289612 вступники – це на 6242 більше, ніж в 2024 році. На 200 балів хоча б один предмет склали 3068 учасники (1,05%). Абсолютних відмінників, тобто учасників, які всі чотири тести склали на 200 балів, на всю країну – лише троє.

Математика – це предмет, з якого найвищу оцінку (200 балів) отримала найбільша кількість учасників (1177 осіб). Водночас математика є лідером і по кількості «двійок».

14,4% осіб, які здавали НМТ, не склав тест хоча б з одного із обовʼязкових предметів (тобто, можна сказати, що вони не витримали іспит). Математику не склали 11,5% вступників, фізику – 10%, хімію – 6%.

Вважаю доцільним нагадати, що у 2022 році найвищу кількість балів хоча б з одного предмету набрали понад 9300 учасників, у тому числі: з одного предмета – 7462 учасники; з двох предметів – 1855; з трьох предметів – 510.

Давайте, за прикладом народних депутатів, щось порахуємо. У 2022 році найвищу кількість балів з усіх предметів отримали 510 учасників, а у 2025 році – лише 3. Отже, якщо зробити нескладну математичну операцію, то виходить, що лише за три роки кількість «абсолютних відмінників» знизилася у 170 разів.

Але вступна кампанія – це не лише НМТ. Попереду – не менш відповідальний етап: справедливий «розподіл» учасників серед закладів вищої освіти.

Географія (регіональний розподіл) поданих заяв виявилася доволі очікуваною. 13 із 15 топ-лідерів – заклади вищої освіти, які розташовані у тилових регіонах, а також у столиці. Щиро радію успіху закладів, які розташовані у невеличких обласних центрах – йдеться про Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича (6-те місце), Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника (8-ме місце), Волинський національний університет імені Лесі Українки (10-те місце), Ужгородський національний університет (12-те місце), Луцький національний технічний університет (13-те місце).

Цікаво, що доволі високе 15-те місце за кількістю поданих заяв займає Національний університет «Одеська юридична академія». Можна припустити, що абітурієнти прагнуть здобувати якісну юридичну освіту, не дивлячись на ініційовані профільним міністерством балачки про ліквідацію університету.

Серед приватних закладів вищої освіти безсумнівним лідером за кількістю поданих заяв є Міжнародний гуманітарний університет (м. Одеса).

Проте відверто розчарувало Державне некомерційне підприємство «Державний університет "Київський авіаційний інститут"». У попередні роки Національний авіаційний університет за кількістю поданих заяв посідав надзвичайно високі 4-5 місця. Нині, у 2025 році, підприємство посіло лише 20-те місце. Вказане падіння аж ніяк не можна назвати успіхом. Очікую, що через цей абзац мені доведеться знову прочитати у соціальних мережах неоднозначні коментарі про себе і свої чесноти, що написані дописувачем від імені бравої очільниці підприємства. Глибоко сумно не через професійний рівень «коментарів», а через те, що, окрім писанини, жодних виважених управлінських дій помітити не вдається...

І наостанок – деякі професорські роздуми.

Є проблема, про яку згадують нечасто, оскільки вона чи то «соціально чутлива», чи то «не на часі».

У законах і постановах, якими регулюється вступна кампанія, наведено дуже багато «винятків», тобто різноманітних пільг.

У нашій країні пільги під час вступу до закладів вищої освіти є інструментом, що використовується доволі широко. Фахівці можуть назвати понад 20 категорій різноманітних «пільговиків», і цей перелік постійно поповнюється.

Давайте будемо відвертими: через наявність завеликої кількості «пільговиків» результат відбору найкращих – а саме це є ключовим завданням освітнього тестування – непоправно паплюжиться.

Непоодинокими є випадки, коли здобувачі навіть із високою кількістю балів (180 і вище) не можуть вступити на бюджет на перший пріоритет, у той час як так звані «пільговики» вступають, маючи набагато меншу кількість балів.

Я ставлю дуже просте питання: «Чи хочете Ви, аби Вас лікував лікар, який має відверто посередні знання, але який вступив в медичний університет лише тому, що мав пільгу?»

Аналогічні питання можна поставити щодо будь-якої іншої професії.

Проблема не лише моральна. Вона має багато вимірів.

Чи правильно, що доступ до освіти (і до професії) неадекватно розширяється для «пільговиків» і штучно обмежується для тих, хто в цю категорію не потрапив? Чи не порушуються тим самим природні професійні та освітні права осіб, які усе життя вчилися сумлінно, хочуть продовжуватися вчитися сумлінно і хочуть працювати за омріяною професією також сумлінно?

Платники податків зацікавлені в тому, аби їхні кошти витрачалися максимально ефективно і раціонально. Видатки на освіту мають спрямовуватися на навчання тих, хто прагне вчитися, хто демонструє успішність, хто готовий до вивчення чогось принципово нового, хто своїми попередніми досягненнями вже продемонстрував схильність до опанування складного матеріалу. У той же час «пільговики» мають отримувати конкретну адресну допомогу.

Освітня політика була і залишається продовженням соціальної політики – так було завжди. Чи повинна держава за рахунок якості студентського контингенту «вирівнювати» (насправді – лише створити ілюзію вирівнювання) певні соціальні негаразди? Це – тема окремої розмови.

Але ця проблема нас хвилює в контексті ЗНО/НМТ. Чи потрібно нескінченно ускладнювати процедуру, якщо всім достовірно відомо, що дуже значна частина бюджетників буде сформована без врахування отриманих під час тестування результатів?

Скоріш за все, не потрібно. Тактичне і дріб’язкове ускладнення процедур і алгоритмів, якщо залишати нинішню освітню політику на сьогоднішньому відверто незадовільному рівні, без суттєвої модернізації – не призведе до жодного якісного прориву.

P.S. У цій статті відображено лише позицію автора. Висновки та фактичні твердження, наведені у цій статті, не відображають позиції державних органів, установ, організацій.