Автор: Олександр Сапронов, історик, викладач PIPL Lyceum, книжковий волонтер
Закінчую зараз черговий рік підготовки дітей до НМТ з історії, і розумію, що з цим треба щось робити.
З кожним роком готувати дітей стає все складніше.
Рівень освітніх втрат, особливо у дітей, які вчаться онлайн, або виїздили за кордон – часто катастрофічний. Вони не здатні впихнути в себе такий величезний об’єм інформації.
Часто я фізично відчуваю, як у конкретної дитини «коробочка повна». Що б ти не робив – дитина більше не здатна сприймати нові масиви інформації.
Нагадую, що програма НМТ докорінно не змінювалась з 2018 року. За цей час діти пережили пандемію Covid-19 та переживають повномасштабну війну, а об’єм інформації залишився таким же.
Головна проблема – це фактологічне перевантаження програми підготовки.
Навіщо дітям знати, що гетьман Многогрішний створив наймані війська компанійців, а Дорошенко – сердюків?
Навіщо дітям знати, що таке полемічна література і авторів-полемістів? Окрім релігієзнавців та філологів-домодерників, ця інформація нікому не потрібна.
Навіщо дітям знати битву на річці Ворскла між князями Свидригайлом і Сигізмундом?
Навіщо рандомним фактом виноситься битва Данила Галицького з тевтонцями під Дорогичином? Цей маловідомий факт тягне за собою пояснення, що таке католицькі ордени, чому вони утворювали держави, і що таке Пруссія з Лівонією.
Навіщо дітям рандомний факт про Швайпольта Фіоля, який надрукував у Кракові перші кириличні книги?
Чому дітям треба розрізняти з десяток російсько-турецьких воєн?
Чому нам потрібно в деталях вчити першу російську революцію, і знати про повстання на броненосці Потьомкін?
Кому треба косигінські реформи та створення раднаргоспів часів Хрушова / Брежнєва?
Навіщо дітям десятки малозрозумілих прізвищ з одним-єдиним фактом про діяча типу Кисіля, Немирича, Григоровича-Барського, Скарги, Плетенецького, Саковича, Осипковського, Остроградського, Беретті, Авенаріуса, Юркевича, Вахнянина і десяток інших?
Ці прізвища зустрічаються раз на кілька років, але ж діти все це вчать і забивають собі голови малозрозумілими прізвищами і фактами.
Це так, що перше на думку спало, таких фактів і прізвищ можна назбирати ще не один десяток.
Друга проблема – це те, що з кожним роком з'являються все «цікавіші» питання, над якими ламають голови навіть вчителі.
«Звичайні» питання вже закінчились, тому пішов «велосипед» – як би спитати про щось очевидне так, щоби воно не було очевидним?
З кожним роком простих питань стає все менше, і в тесті абсолютно незрозуміло, які питання якого рівня, бо багато з них приблизно однакові – складні.
Третя проблема – це тест з чотирьох предметів в один день. Я розумію, чому так, це питання ресурсу і безпеки, але це не відміняє очевидного факту: писати історію, математику, українську мову та ще й зверху біологію – це неймовірно складно.
Я б не впорався, а що вже казати за підлітків, яким по 16–17 років!
НМТ перетворюється з перевірки знань на марафон виживання, з кожним роком стає все складніше, і з цим треба щось робити.
Хоча б – скорочувати програму, відсотків 30 з програми підготовки до НМТ з історії можна сміливо викидати, бо рандомні дати, факти і терміни не несуть нічого.
Хоча ні, несуть: виснаження і нервові зриви у дітей, та й у вчителів, які мають все це увіпхнути в голови дітей, тримаючи в голові той факт, що 99.9% цих дітей не вступатимуть на історичні факультети і не будуть істориками.
Бо іноді складається враження, що це не НМТ з історії для школярів, а іспит на історичному факультеті.
Коментарі
Додати коментар