З кожним роком готувати дітей до НМТ стає все складніше

Автор: Олександр Сапронов, історик, викладач PIPL Lyceum, книжковий волонтер

Закінчую зараз черговий рік підготовки дітей до НМТ з історії, і розумію, що з цим треба щось робити.

З кожним роком готувати дітей стає все складніше.

Рівень освітніх втрат, особливо у дітей, які вчаться онлайн, або виїздили за кордон – часто катастрофічний. Вони не здатні впихнути в себе такий величезний об’єм інформації.

Часто я фізично відчуваю, як у конкретної дитини «коробочка повна». Що б ти не робив – дитина більше не здатна сприймати нові масиви інформації.

Нагадую, що програма НМТ докорінно не змінювалась з 2018 року. За цей час діти пережили пандемію Covid-19 та переживають повномасштабну війну, а об’єм інформації залишився таким же.

Головна проблема – це фактологічне перевантаження програми підготовки.

Навіщо дітям знати, що гетьман Многогрішний створив наймані війська компанійців, а Дорошенко – сердюків?

Навіщо дітям знати, що таке полемічна література і авторів-полемістів? Окрім релігієзнавців та філологів-домодерників, ця інформація нікому не потрібна.

Навіщо дітям знати битву на річці Ворскла між князями Свидригайлом і Сигізмундом?

Навіщо рандомним фактом виноситься битва Данила Галицького з тевтонцями під Дорогичином? Цей маловідомий факт тягне за собою пояснення, що таке католицькі ордени, чому вони утворювали держави, і що таке Пруссія з Лівонією.

Навіщо дітям рандомний факт про Швайпольта Фіоля, який надрукував у Кракові перші кириличні книги?

Чому дітям треба розрізняти з десяток російсько-турецьких воєн?

Чому нам потрібно в деталях вчити першу російську революцію, і знати про повстання на броненосці Потьомкін?

Кому треба косигінські реформи та створення раднаргоспів часів Хрушова / Брежнєва?

Навіщо дітям десятки малозрозумілих прізвищ з одним-єдиним фактом про діяча типу Кисіля, Немирича, Григоровича-Барського, Скарги, Плетенецького, Саковича, Осипковського, Остроградського, Беретті, Авенаріуса, Юркевича, Вахнянина і десяток інших?

Ці прізвища зустрічаються раз на кілька років, але ж діти все це вчать і забивають собі голови малозрозумілими прізвищами і фактами.

Це так, що перше на думку спало, таких фактів і прізвищ можна назбирати ще не один десяток.

Друга проблема – це те, що з кожним роком з'являються все «цікавіші» питання, над якими ламають голови навіть вчителі.

«Звичайні» питання вже закінчились, тому пішов «велосипед» – як би спитати про щось очевидне так, щоби воно не було очевидним?

З кожним роком простих питань стає все менше, і в тесті абсолютно незрозуміло, які питання якого рівня, бо багато з них приблизно однакові – складні.

Третя проблема – це тест з чотирьох предметів в один день. Я розумію, чому так, це питання ресурсу і безпеки, але це не відміняє очевидного факту: писати історію, математику, українську мову та ще й зверху біологію – це неймовірно складно.

Я б не впорався, а що вже казати за підлітків, яким по 16–17 років!

НМТ перетворюється з перевірки знань на марафон виживання, з кожним роком стає все складніше, і з цим треба щось робити.

Хоча б – скорочувати програму, відсотків 30 з програми підготовки до НМТ з історії можна сміливо викидати, бо рандомні дати, факти і терміни не несуть нічого.

Хоча ні, несуть: виснаження і нервові зриви у дітей, та й у вчителів, які мають все це увіпхнути в голови дітей, тримаючи в голові той факт, що 99.9% цих дітей не вступатимуть на історичні факультети і не будуть істориками.

Бо іноді складається враження, що це не НМТ з історії для школярів, а іспит на історичному факультеті.