Замкнене коло: Держстандарт, Типова освітня програма, навчальний план і діти

Автор: Інна Большакова

1. Державний стандарт (Фундамент і «Вимога»)

Державний стандарт визначає «портрет випускника» та описує, які компетентності має демонструвати дитина на кожному з етапів навчання. Державний стандарт наче встановлює планку (як зі стрибків угору). Це «закон», який не можна обійти легально.

2. Типова освітня програма (Переклад стандарту на мову предметів)

На основі стандарту держава створює «Типову програму».

Вона розподіляє загальні вимоги стандарту за конкретними предметами та визначає загальну кількість годин на рік.

Тут закладається перший конфлікт. Архітектори системи вписують сюди таку кількість тем, яку неможливо якісно засвоїти за відведений час. Це створює ілюзію, що «все під контролем», хоча насправді програма вже перевантажена.

3. Навчальний план (Розклад і «Ресурс»)

Навчальний план — це документ, який перетворює програму на конкретну сітку годин для кожної школи. Тут прописано, що, наприклад, на математику є 4 години на тиждень, а на історію — 2. Це місце, де система ламається. Навчальний план дає мінімальну кількість годин (ресурс), тоді як Державний стандарт і Програма вимагають величезного обсягу знань.

Виникає математична неможливість. Вчитель дивиться в план (4 години) і в програму (теми, на які треба 8 годин). Саме цей розрив змушує вчителя «гнати» матеріал галопом, а решту — скидати на батьків у вигляді ДЗ.

Як працює це коло:

Державний стандарт каже, що ви маєте збудувати триповерховий будинок («Вимога»).

Типова програма: Малює детальні креслення всіх кімнат, меблів і декору («Деталізація»).

Навчальний план: Видає вам цеглу лише на один поверх і каже, що у вас є лише два дні на будівництво («Ресурс»).

 Оскільки за недотримання «Стандарту» (три поверхи) карають, вчитель змушений будувати «декорації» будинку з картону, сподіваючись, що батьки доклеять решту вночі.

Чому це замкнене коло?

Вчителі не можуть змінити Навчальний план (це гроші, бюджетні ставки), а чиновники не хочуть спрощувати Стандарт (це репутація). Тож Навчальний план стає «кандалами», які не дозволяють вчителю пригальмувати, щоб пояснити тему дітям, які щойно вийшли з бомбосховищ.

Коли Державний стандарт (максимальні вимоги) стикається з обмеженим Навчальним планом (мінімальний час), виникає дефіцит, який система покриває за рахунок «живого ресурсу» — нервів та здоров’я вчителів, дітей і батьків. Тому всі сваряться між собою, не помічаючи архітекторів системи.

Вчитель — не ворог, він заручник плану. Батьки — не ледарі, вони виснажені роботою. Дитина — не лінива, вона перевантажена.

А архітектори системи - цинічні та безвідповідальні, бо створюють системи, у яких усім погано.