Як реформа харчування змінює українські школи, і до чого тут Клопотенко. Інтерв’ю із заступником міністра Андрієм Сташківим

Європейський Союз оголосив про виділення 200 мільйонів євро на забезпечення дитячого харчування в українських школах. Про це заявила президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн під час засідання Міжнародної коаліції за повернення українських дітей на Генасамблеї ООН у Нью-Йорку.

Ця допомога стане важливим підсиленням для реформи шкільного харчування, започаткованої у 2020 році Першою леді Оленою Зеленською. Попри війну, реформа триває: оновлюються кухні та їдальні, навчаються кухарі, громади долучаються до співфінансування, а міжнародні партнери підтримують Україну фінансово й експертно.

Про те, як змінюється система харчування у школах, які моделі впроваджуються, як долучаються громади та чому ця реформа — інвестиція у майбутнє, ми поговорили із заступником міністра освіти і науки України Андрієм Сташківим.

В цьому інтерв’ю буде про таке:

✔ Як на реформу харчування вплинула війна

✔ Скільки грошей потрібно, щоб всі їдальні і кухні в українських школах та дитячих садочках стали сучасними

✔ Хто фінансує реформу

✔ Як громади реагують на реформу харчування, яка їхня залученість, та який регіон найбільш активний у просуванні змін

✔ “Меню від Клопотенка”: чому критика на його адресу не є справедливою, і що треба зробити, щоб дітям було смачно

– Харчування в школах було завжди, але до 2020 року воно виглядало зовсім інакше. Безоплатно їли лише діти з пільгових категорій — близько 500 тисяч із понад 4 мільйона учнів. Решта харчувалися за кошти батьків або купували щось у буфеті.

Поступово більше і більше шкіл переходили на те, що ми просто компенсували дітям, які мають отримувати безоплатне харчування, вартість цього харчування. І кухні закривалися, кухарі не були зацікавлені в тому, щоб виготовляти повноцінні обіди.

Будь-яка дитина могла прийти в буфет, купити булочку з сосискою і таким чином поїсти. Все це, звичайно, негативно впливало на здоров’я дітей. І у 2020 році виникла ініціатива змінити цю систему і піти в реформу. Реформа не проста, тому що вона стосується не тільки шкіл, а і абсолютно всіх закладів освіти, де харчуються діти. Крім того, вона стосується не тільки МОН, а і Міністерства охорони здоров’я, яке на перших етапах було ключовим, оскільки саме воно починало зміни, які стосувалися вимог щодо продуктів.

У 2021 році були внесені зміни до санітарних норм щодо харчування в закладах освіти. Пам’ятаєте, які були жваві дискусії навколо зменшення кількості солі та цукру в меню, відмови від тих самих сосисок та інших напівооброблених продуктів. І це все був перший етап.

В 2023 році, попри повномасштабну війну, була прийнята стратегія реформи шкільного харчування. Ми визначили чотири основні комплексні цілі реформи, тому що не можна змінити меню, не навчивши кухарів, не можна запропонувати дітям нову їжу, якщо не переконати їх і батьків в тому, що ця їжа корисна і вона потрібна для харчування. І не можна готувати їжу на старому обладнанні, на старих кухнях, тому що жарити котлети на олії – це не про користь і не про якість. І, звичайно, треба мати на це все фінансовий ресурс, і не тільки в державі в цілому, а в кожній конкретній територіальній громаді, оскільки в нас територіальні громади є засновниками садочків, шкіл, і саме вони відповідальні за те, як організовано харчування в кожній школі. Тож такі чотири цілі: спроможність громад, інфраструктура, людський ресурс і комунікація.

Фактично у 2024 році відновилося повноцінне фінансування реформи. У 2024 році уряд виділив 1,5 мільярда гривень на територіальні громади для оновлення кухонь і їдалень. Ми відібрали більше ста проєктів, 70 з них вже були реалізовані в минулому році і в цьому році знову ж таки продовжуємо оновлювати кухні і їдальні. Сума, яка була закладена у державний бюджет – це 960 мільйонів гривень, і ми вже відібрали 77 проєктів, які також реалізуються в цьому році. Тобто це та частина, яка реалізована в напрямку інфраструктури.

Серед тих шкіл, які навчаються очно або змішано, вже 1200 мають повністю оновлені кухні і їдальні, які відповідають всім сучасним вимогам, які відповідають зміненим державним будівельним нормам.

- А скільки загалом потрібно грошей, щоб закрити питання модернізації кухонь та їдалень по всій країні?

- Якщо переводити на гроші, то це десятки мільярдів гривень. Зрозуміло, що ні за рік, ні за два, ні за три ми не зможемо це зробити. Але тут треба розуміти, що ми і не пропонуємо робити всюди однаково.

У нас немає такого бачення, що ми беремо кожну школу і у кожній школі оновлюємо кухню, їдальню, ставимо нове обладнання, столи, стільці і говоримо, що це зроблено. Чому? А тому що у нас різні моделі організації харчування. Десь вигідно робити кухню, їдальню, готувати їжу і давати дітям харчуватися. А є маленькі школи, невеликі по кількості дітей. І робити там повноцінну кухню – це абсолютно нераціонально Тож ми розробили три різні моделі організації харчування в школах:

✔ Базова кухня,

✔ Опорна кухня,

✔ Фабрика-кухня.

Базова – це звична для нас система, коли ми в школі готуємо і тут же годуємо дітей.

Опорна кухня – це коли школа готує їжу для своїх дітей і одночасно - для декількох сусідніх шкіл. Це може бути дві, п’ять шкіл, які знаходяться поряд, і туди привозять готову гарячу їжу. (Є регламентовані норми, якою має бути відстань, щоб їжа була безпечною для споживання в тій школі, куди її привозять).

І є фабрика-кухня. У нас вона поки що єдина така в Україні - в Бучі (медіа НУШ обов’язково там побуває і розповість про її роботу). Вона була збудована за кошти Воррена Баффета, американського інвестора та філантропа. Фабрика-кухня забезпечує до 15 тисяч порцій гарячої їжі на день. Плануємо створити ще близько 17 таких фабрик по країні. Наступну ми будуємо на Харківщині.

І ще раз, це все - десятки мільярдів гривень інвестицій. Тому силами тільки держави, тут важко буде справитися і ми працюємо з міжнародними партнерами і донорами.

- А як ви вирішуєте питання з кухарями? Бо мало просто закупити обладнання. Треба ще навчити людей на ньому працювати.

- Зараз у школах працюють близько 17 тисяч кухарів. Багато з них звикли до старого обладнання, тому потрібно було їх перевчати.

Ми створили кулінарні хаби на базі закладів професійно-технічної освіти. Оснастили їх оновленими лабораторіями. Там кухарі проходять короткі курси, вчаться працювати з новою технікою, освоюють сучасні рецепти. І такі кулінарні хаби створюються вже декілька років. Вже створено 11 кулінарних хабів, і ще 8 буде створено.

Уже понад 7 тисяч кухарів пройшли підвищення кваліфікації, і ми плануємо охопити ще щонайменше 12 тисяч. Крім того, ми приділяємо увагу підготовці медичних сестер, які контролюють раціони. Це комплексний підхід: сучасна кухня неможлива без сучасних фахівців.

- До реформи меню в усіх школах було стандартне, і, в принципі, там не було ніякої креативності. Нове меню, яке почав розробляти наш відомий кухар Клопотенко, викликало багато суперечностей. Що з цим питанням зараз?

- Станом на зараз ми маємо вимоги щодо кількості продуктів, які мають бути в тижневому меню кожного учня. І в принципі кожна школа може сформувати своє власне меню, маючи той набір продуктів.

Звичайно, що не всі це роблять, тому що формувати меню не так просто, щоб дотриматися тих вимог. Меню Клопотенка – насправді не є обов’язковим до реалізації документом. Тобто це не меню, збірник рецептів, це просто пропозиція щодо тих блюд, які можуть бути приготовлені в школі. Кожна школа, коли формує меню, може взяти звідти рецепт, а може й не брати, може зробити власний. І зробити те меню, яке будуть використовувати в школі. Затвердити його в Держпродспоживслужбі, погодити його, тому що це обов’язкова норма, і його використовувати.

Насправді проблема меню Клопотенка - не в самому меню, а в тому, як його реалізовувати, тому що не Клопотенко готує в кожній школі, а конкретний кухар. Можна по тому самому рецепту приготувати як смачну, так і не смачну їжу.

Тому для того, щоб було менше цієї критики, менше таких проблемних кейсів, ми і оновлюємо кухні, і вчимо кухарів.

Повну розповідь Євгена Клопотенка про те, як він став частиною реформи шкільного харчування, дивіться на його you-tube-каналі.

- Але ж все одно періодично ми чуємо від дітей нарікання, що їжа несмачна. Що в такому разі робить міністерство?

– Такі скарги трапляються, адже “смачно чи несмачно” — це суб’єктивно. Але якщо страва приготовлена за всіма нормами й рецептурами, а результат не подобається дітям, то це вже відповідальність конкретного кухаря. Ми пропонуємо громадам навчання для персоналу, рекомендації щодо меню, консультації з офісом реформ шкільного харчування. Наприклад, м’ясо можна приготувати правильно з точки зору санітарних норм, але пересушити — і воно буде несмачним. А можна зробити те саме в параконвектоматі чи духовці — і діти охоче їстимуть. Тобто різниця в тому, як саме готують, і це залежить від людей на місцях.

- Яка роль громад у реалізації цієї реформи? Наскільки вони взагалі мотивовані підтримувати реформу? Чи беруть місцеві громади участь у фінансуванні модернизації шкільних їдалень та кухонь?

– Без підтримки громад ця реформа була б неможливою. Саме вони є власниками шкіл і відповідають за утримання їдалень, зарплати кухарів, комунальні послуги. Ми працюємо за принципом співфінансування: у менш спроможних громадах частка співфінансування складає 5–10%, у сильніших — 30% і більше.

Хочу сказати, що деякі громади дофінансовують до 50 відсотків до тих грошей, які ми додаємо на модернізацію з державного бюджету.

- А які регіони найбільш активні?

– Робити якусь рейтингову таблицю було б не зовсім правильно, бо є різні показники. Десь вкладаються у навчання кухарів, десь більше інвестували в інфраструктуру, в іншому місті фінансують безоплатне харчування дітей.

Можу виділити Київську область з тих, які ще від початку впровадження реформи активно були включені в неї. Фабрика-кухня не даремно була побудована саме в Київській області.

Багато громад Київської області ще до впровадження ініціативи президента і першої леді про безоплатне харчування всіх дітей в школах уже приймали рішення про те, що ці діти будуть харчуватися безоплатно. Якщо враховувати виклики війни, то треба відзначити Запоріжжя, де незважаючи на те, що діти вчаться в підземних школах і мають постійні проблеми з організацією освітнього процесу через тривоги і все інше, вже зараз запровадили безкоштовне харчування і воно в них досить якісне і відбувається стабільно.

Різні є кейси, по-різному можна оцінювати регіони.

- Розкажіть про фінансування модернізації шкіл у прифронтових громадах. Як впливає війна на можливість реалізувати проєкти в умовах, коли і будівельників важко знайти, і матеріали непросто завезти?

– Війна безумовно впливає на те, як відбуваються процеси не тільки з харчуванням, а в цілому в освіті, в прифронтових регіонах. Окрема підтримка прифронтовим регіонам однозначно є. Звісно, війна внесла свої корективи.

Ми мали приклади, коли починалося будівництво, ремонт кухні, але постачальники відмовлялися туди доставляти будівельний матеріал - це все впливало на процес. Були випадки, коли школа відбиралася до проєкту, навчала дітей очно, але ситуація на фронті погіршилася, фронт посунувся, відповідно, школа наблизилася до лінії фронту, і вона призупинила свою діяльність в очному форматі, перейшла на дистанційний формат.

Тому так, там все не просто.

- У 2024 році стартувала програма безкоштовного харчування для молодших класів. В цьому році до молодших класів долучилися і учні базової школи в прифронтових регіонах. На Серпневій конференції лунали обіцянки з наступного навчального року зробити безкоштовним харчування для всіх учнів молодшої та базової школи . Це реалістичне завдання?

– Так, цілком. Завдяки нашим європейським партнерам. Спершу держава виділила 2 мільярди гривень, завдяки чому восени 2024 року близько 800 тисяч дітей 1–4 класів почали харчуватися безкоштовно. До кінця навчального року ця цифра сягнула понад мільйон. У 2025 році ЄС долучився фінансово, і ми продовжили програму. Кожна дитина отримує харчування на суму 50 гривень на день, що дає змогу забезпечити збалансоване меню.

З вересня 2025 року ми розширили програму: тепер усі учні 1–11 класів у прифронтових регіонах харчуються безкоштовно. Це ще близько 500 тисяч дітей. Для них держава виділяє 60 гривень на день, тому що там більші вимоги до меню, до кількості продуктів, які мають діти отримувати. Загалом в Україні понад 1,5 мільйона дітей отримують безкоштовне харчування.

В подальшому ми плануємо розширювати цю ініціативу президента і все ж таки забезпечити безоплатним харчуванням усіх учнів усіх шкіл в Україні.

Європа нам допомагає в цьому, і всі ці інфраструктурні субвенції, про які я говорив, реалізовані в рамках Ukraine Facility - це програма підтримки України Європою. Це кошти, які ми використовуємо на цілі, які потрібні Україні, зокрема впровадження реформи. Тому підтримка донорів для нас в реалізації реформи є дуже важливою. І насправді велику частину видатків ми покриваємо саме за рахунок допомоги наших партнерів із заходу. Крім того, міжнародні партнери допомагають відновлювати зруйновані школи,зрозуміло, що разом із кухнями.

Окремо треба відмітити, підтримку Всесвітньої продовольчої програми організації об’єднаних націй (WFP – англ.). До 2025 року організація допомагала окремим школам покращувати меню, збільшувати собівартість цього харчування і так далі, там, де особливо було багато дітей ВПО. Але з цього навчального року ми змінили підходи, і вони в свою чергу також змінили підходи до допомоги Україні.

І ми в червні місяці з ними підписали договір про те, що Всесвітня продовольча програма більше півмільярда гривень виділяє на допомогу саме прифронтовим і прикордонним областям, щоб забезпечити харчування дітей. І до тих коштів, які дає державний бюджет, Всесвітня продовольча програма ООН доплачує по 15 гривень на дитину в прифронтових та прикордонних регіонах. Це дозволяє нам забезпечити рівні умови для дітей і на заході, і на сході країни.

- Чи досліджуєте ви реакцію батьків на зміни в системі харчування? Чи змінюється їхнє ставлення до реформи?

– Насправді ще в 2020 році були проведені відповідні дослідження, коли реформа була ініційована. Саме ці дослідження показали дуже скептичне ставлення до того, яку їжу отримують діти в школах, про важливість, про те, що батьки дійсно хочуть, щоб їхні діти харчувалися добре в школах. Ми стараємося моніторити, наскільки всезмінюється.

Звичайно, що повноцінні дослідження ще не проводилися, тому що виклики війни ставлять свої умови, коли ми не можемо прийти в кожну школу і питати. Але очевидно, що є позитивні зміни. Разом з цим є і певні негативні факти, яких не можна приховувати.

Вони і в пресі виникають завжди про те, що десь в якійсь громаді їжа приготовлена не смачна, або взагалі не готують їжу, тому що не встигли тендер провести. На жаль, такі випадки бувають. Тому що тут треба розуміти, що держава створює правила, але дотримання цих правил – це зона відповідальності громад.

Ми постійно проводимо такі зустрічі, наради з нашими партнерами, колегами з громад, де ми обговорюємо такі випадки. Наприклад, на наступний тиждень запланована чергова нарада з містом Миколаївом. Тому що там учні всіх перших 11 класів харчуються безоплатно, держава на це виділяє кошти, при цьому з’являються якісь скарги в засобах масової інформації, скарги від батьків про те, що ця їжа не смачна.

- Хто найбільше чинить опір реформі: діти, батьки, кухарі чи чиновники?

– Найменше опору з боку дітей. Навпаки, вони зацікавлені в смачній їжі й хочуть харчуватися в школі. Наведу приклад: мої двоє дітей харчуються не безкоштовно, але їм подобається і вони їдять у школі. Опитування теж підтверджують: учні підтримують реформу. Деколи складності виникають на рівні органів місцевого самоврядування — комусь не хочеться додатково працювати, проводити тендер, виділяти кошти, контролювати якість. Це поодинокі випадки, але вони є. Ще одна причина — різні моделі організації харчування: власні кухарі, аутсорс чи кейтеринг. Це вимагає більше бюрократії. Буває і спротив батьків, якщо в конкретній школі їжа приготована неякісно. Тоді саме вони стають найбільш критичними.

- На старті реформи було багато досліджень про стан здоров’я дітей. Діти виходили зі школи хворими, з масою хронічних захворювань, в тому числі з проблемами системи травлення. Чи проводився моніторинг стану здоров’я дітей зараз? Чи фіксуєте ви якісь позитивні зміни?

– Масове безкоштовне харчування ми запровадили лише торік, тож серйозні результати зможемо побачити через роки, навіть десятиліття. Одна з головних причин реформи — змінити харчові звички: зменшити споживання солі й цукру, зробити акцент на здоровому способі життя. Адже, як наголошує міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко, 80% смертей в Україні спричинені неінфекційними захворюваннями — інфарктами, інсультами, наслідками неправильного харчування.

Це інвестиції в майбутні реформи. І це можна буде побачити через роки. Не через рік, не через два, не через п’ять, а через десять і далі.

Але є цікавий факт. Всесвітня продовольча програма організації об’єднаних націй зробила відповідне дослідження про те, що один долар, інвестований в здорове харчування дитини на ранніх етапах, тобто це дошкілля або школа, повертається потім назад для країни 9 доларами економії на лікуванні, на здоров’я цих дорослих людей протягом їхнього життя. І це дослідження вони презентували на Всесвітньому саміті шкільного харчування в Парижі в 2024 році.

Існує пряма залежність між тим, скільки держава вкладає в здорове харчування, здорові звички, здорові навички дітей, з тим, наскільки потім ці дорослі люди, які в дитинстві отримували відповідну інформацію, наскільки вони менше хворіють, наскільки вони краще працюють, створюють продукт валовий і внутрішній, який допомагає країні розвиватися.

Тому це інвестиція в майбутнє - що ми побачимо, коли покоління те, яке зараз в школі, буде потім дорослим.

- Україна приєдналася до Глобальної коаліції шкільного харчування. Що це означає на практиці?

– Це об’єднання країн, які визнають важливість якісного харчування в школах і зобов’язуються його розвивати. Україна приєдналася до коаліції на саміті в Парижі у 2023 році, а вже в 2024-му ми провели регіональний саміт у Києві, запросивши європейські країни та партнерів, щоб поділитися власним досвідом.

Нещодавно відбувся всесвітній саміт у Бразилії: там дедалі більше країн заявляють, що планують забезпечувати дітей безкоштовним харчуванням.

Я вам процитую тезу по цьому саміту: “Все більше і більше країн говорять про те, що безоплатне харчування в школах є важливим елементом і багато країн на цьому саміті говорять про те, що вони хочуть забезпечити повноцінним харчуванням дітей шкіл вже зараз. Вони створюють плани про те, як це забезпечити”.

Україна насправді тут лідер, тому що ми вже починаємо це забезпечувати. А деякі країни тільки про це говорять, тому що вони розуміють, що це важливо і наскільки це потрібно. Тому це міжнародний досвід України в проведенні цієї реформи — ми показуємо, що навіть у складних умовах війни можна створювати систему здорового харчування для дітей.