Директорка Гімназії східних мов ділиться думками щодо законопроєкту №13120

Автор: Оксана Проскура, директорка Гімназії східних мов

Як я, директорка майбутнього Ліцею «Київська  гімназія східних мов №1», «прожила» новину про законопроєкт №13120 щодо формування мережі ліцеїв

🔴 Коли я вперше прочитала проєкт Закону про вилучення початкової школи зі структури ліцеїв, у мені миттєво увімкнувся знайомий механізм: діяти. А точніше, емоційно реагувати, болісно захищати, йти в бій. Цей «внутрішній захисник гімназії» у мені добре натренований: за останні роки довелося вести чимало боїв, іноді без броні й без тилу.

Але цього разу я вчинила інакше.

Не виносила емоцію в публічний простір одразу.

Вирішила спершу уважно попрацювати з документами і прокомунікувати з тими, хто фахово «в темі».

Цей аналіз став для мене своєрідною сфокусованою бесідою із собою. І вона привела до важливого управлінського рішення: розглянути  законопроєкт не загалом, а крізь призму мого конкретного закладу — Київської гімназії східних мов №1 Київська Гімназія Східних Мов 1.

💡Що змінює законопроєкт №13120 конкретно для Київської гімназії східних мов №1?

✔️Вилучає можливість мати початкову школу в складі ліцею — навіть як виняток.

Для нас це критично. Це руйнує цілісну модель, де учні з 1 класу вивчають одну з семи східних мов за єдиною в Україні нетиповою освітньою програмою.

 ✔️Встановлює норму: мінімум 24 учні в профільному класі. У реаліях війни це загрожує перетворитися на ліцеї “тільки для дівчат” - чорний гумор, але гірка правда в умовах війни.

 ✔️Вимагає наявність 12 груп за трьома профілями у старшій школі. Звучить оптимістично. Але в теперішніх умовах , це може бути складно здійсненно.

 ✔️Позбавляє державного фінансування ті заклади, які не відповідатимуть вимогам.

 ✔️У разі неподання плану формування мережі - рішення ухвалює Кабмін без згоди громади.

🔴 Ризики для системи, і для нас зокрема:

 🔻Розрив тяглості освітніх комплексів, де дитина навчається з 1 по 11 клас.

 🔻Втрата наступності, особливо в унікальних моделях, як наша.

 🔻Формальна профілізація або її відсутність - ілюзія вибору без справжнього вибору.

 🔻Нереалістичні вимоги до наповнюваності у період війни, міграції й освітніх втрат.

 🔻Централізація рішень - у суперечності з децентралізацією та автономією освіти.

📌 Що мене зупинило від гнівного посту?

Я звузила масштаб цієї пропозиції до одного закладу. І поставила собі запитання: «Що саме ми можемо зробити як гімназія, щоб зберегти свою унікальну модель навчання?» Чи існує правове поле, яке дає шанс не ламати, а адаптувати?

💡Відповідь є.

У правовій площині можливість зберегти початкову школу в структурі ліцею існує, через окреме розпорядження Кабінету Міністрів, якщо йдеться про особливий статус або унікальну освітню місію.

Моя стратегія зараз — не емоційна. Вона раціональна:

 ✅ Проаналізувати відповідність нашого закладу новим вимогам.

 ✅ Підготувати індивідуальний план трансформації, без втрати спеціалізації.

 ✅ Сформувати юридичні підстави для збереження початкової школи.

 ✅ Об’єднатися з тими керівниками, які також опинились у зоні ризику.

 ✅ Вийти на рівень пропозицій  до Комітету ВР, Асоціації керівників, МОН.

Пропозиції, які варто врахувати при доопрацюванні законопроєкту:

 1. Перехідний період для громад, які потребують адаптації.

 2. Виняток для збереження початкової школи в ліцеї  за розпорядженням КМУ.

 3. Зниження мінімальної наповнюваності класів до 18 учнів.

 4. Гнучке трактування “одиниці профільності, як навчальної групи, а не лише класу.

 5. Фінансова підтримка для закладів освіти у процесі трансформації.

Щойно прочитала щирий і глибокий пост директорки ліцею  Ірини Чернилевської

👏Я з багатьма її думками згодна. Я теж емоційно реагувала. Але потім, повернулась до стратегії «маленьких кроків».

На сьогодні я вже маю зворотний зв’язок від одного з авторів законопроєкту, народного депутата України. І він звучить обнадійливо для нашого Ліцею  «Київська  гімназія східних мов № 1». Проговорили «больові точки». 

Це означає, що професійна розмова - відкрита.

Потрібно лише тримати фокус, говорити фахово і не мовчати.

Вірю, що доля такого унікального закладу, як Ліцей «Київська гімназія східних мов № 1», має бути спільною відповідальністю, і для команди гімназії, і для засновника, і для органів управління освіти міста Києва. Адже ми не просто виняток із правил, ми виняткова цінність у час, коли освітній простір дедалі більше уніфікується.

P.S. Я дуже хочу почути думки інших керівників. Можливо, саме зараз наш час не просто підтримувати одне одного, а разом сформувати конструктивну позицію. Бо закон ще в дорозі.

І ми ще можемо вплинути.