Експертність в освіті: кому ми довіряємо?

Авторка: Оксана Проскура, директорка Київської гімназії східних мов №1, заслужена працівниця освіти України

Чи помічали ви, як легко ми приймаємо інформацію, якщо вона звучить переконливо? «Дослідження показують…», «За словами експертів…», «Відомо, що…», – і ось уже сумнівів немає, бо ж не можуть усі ці «експерти» говорити дурниці.

Ми живемо в епоху інформаційного перенасичення, адже новини, статті, думки сиплються на нас з кожного куточка інтернету. Але парадокс у тому, що, маючи доступ до тисячі джерел, ми дедалі рідше перевіряємо, що стоїть за тим чи іншим експертним твердженням. Усе зводиться до яскравого пакування – правильних слів, маніпулятивних термінів і магічних фраз.

Є навіть спеціальна «теорія анонімного авторитету», яка пояснює цей феномен. Достатньо вимовити сакральні слова «вчені довели», «експерти стверджують», «світовий досвід показує», і значна частина аудиторії зітхне з полегшенням: «Ну нарешті щось розумне сказали!»

Чому це працює? Бо так влаштована людська природа – довіряти тому, хто звучить впевнено. І якщо цей «експерт» говорить із серйозним виглядом, бажано в окулярах і під драматичну музику, то все, сумніви зникають.

Особливо небезпечним є це явище в освіті. Адже тут йдеться не просто про інформацію, а про знання, які формують майбутнє цілих поколінь.

Ми звикли чути: «освітні експерти рекомендують», «найкращі педагоги розробили».

Але хто ці «експерти»? Звідки ці «найкращі педагоги»? Чи є реальні дослідження, які підтверджують ефективність їхніх ідей?

Сьогодні освітній простір перенасичений матеріалами, які подаються як революційні підходи, але чи справді вони мають під собою міцний фундамент? Навіть відомі освітні платформи (освітяни точно знають, «які»), що позиціонують себе як джерела якісного освітнього контенту, насправді не завжди перевіряють, що саме публікують. Вебінари, статті, методичні рекомендації сиплються в інфопростір неконтрольованим потоком – без належної експертизи, без наукового підґрунтя, без жодних гарантій якості та дієвості.

Це як «освітній фастфуд» – дешево, швидко, смачно за рахунок інформаційних підсилювачів, але зовсім не корисно. Бо, так само як надлишок штучних добавок у їжі руйнує здоров’я, надлишок неперевірених, поверхневих знань розмиває реальну цінність освіти.

Достатньо одного гучного вислову, і суспільство приймає його як беззаперечну істину.

«Фіни реформували освіту – нам треба так само!»

«Світ відмовляється від домашніх завдань – і ми повинні!»

«За кордоном заборонили телефони – негайно заборонімо й у нас!»

«Успішні країни не оцінюють учнів – давайте відмовимося від оцінок!»

Ці твердження звучать так переконливо, що мало хто запитує: «А в яких саме умовах це працює?» Бо якщо у Фінляндії дитина вчиться у класі з 15 учнями, де є двоє вчителів, а в нас – у класі з 35 дітьми і одним викладачем, то чи не є це «дрібною» деталлю?

Так і працює маніпуляція. Береться якийсь окремий факт, вирваний із контексту, загортається в яскраву фразу – і все, суспільство біжить виконувати.

Цікаво, як легко люди вірять у красиво сформульовані фрази. Ми, як зачаровані пацюки з казки про чарівну дудочку, під цю «музику експертних думок» можемо дружно побігти в хаос освітніх маніпуляцій.

Що далі? Відмінимо домашні завдання, бо «у Європі не задають»? Ліквідуємо підручники, бо «в розвинених країнах діти вчаться через проєкти»? Заборонимо викладання теорії, бо «Гугл знає все»?

Нам давно пора навчитися перевіряти, що саме нам намагаються «продати» під виглядом експертності. І почати ставити прості запитання:

•  Хто це сказав? (реальний експерт чи просто модний тренд?);

•  Чи є докази? (чи лише красиві слова?);

•  Як це працює у наших реаліях? (чи це знову про «універсальні рецепти»?).

Бо в іншому разі одного ранку ми прокинемося в «експертній» освіті, де дітей будуть навчати люди без педагогічної освіти, а предмети викладатимуть за мотивами статей із соцмереж.

І тоді вже буде запізно питати: «А хто ж це все вигадав?»

P.S. Моя управлінська експертність – у роках роботи, тоннах прийнятих рішень і публічності, яка змушує бути чесною. Загартована практикою, випробувана реальністю, перевірена не одним кризовим моментом. Але, як я вже казала, – не вірте анонімним експертам, перевіряйте все самі. Тому можете спокійно перевірити і мене!