Гейміфікація, медитація і автономія учнів: лайфхаки для вчителів

Координаторка освітніх проєктів GoGlobal – ініціативи громадської організації Global Office, спрямованої на популяризацію вивчення іноземних мов та волонтерського руху в Україні, – Любов Залюбовська про способи осучаснення освітньої системи для УП. Життя.

Не люблю, коли освіту поділяють на традиційну, альтернативну або ще якусь. Освіта – це освіта. Питання лише в тому, чи є від цієї освіти той результат, якого вчителю, вихователю, ментору або фасилітатору хотілося досягти ще на старті. 

Що гальмує процес осучаснення освітньої системи

Домашка – нуль вільного часу чи хороший спосіб відпрацювати набуті навички за партою? Питання спірне і неоднозначне, адже скільки людей – стільки й думок, скільки вчителів – стільки й методів, технік, норм у вчителюванні.

Сьогодні українські школи дійсно мають амбіції стати прогресивними, викорінити  «радянськість» і почати навчати школярів скілам майбутнього, не боятися переходити на дистанційне навчання під час пандемії через впевненість у тому, що і в онлайні можна бути продуктивними й  проводити заняття без проблем.

Але якщо запропонувати цим самим школам, зокрема, вчителям почати щось дійсно кардинально змінювати і йти проти усталеної освітньої системи – вони починають боятися. Страх відкриватися новим методикам та стилям викладання, власне, і гальмує процес модернізації самих шкіл та освітнього процесу.

Під утиском тих, хто стоїть вище в освітній ієрархії, у вчителя формується великий страх: а що ж буде, якщо я зараз не проконтролюю це і він наробить мені помилок? Що скаже директор? А що скаже МОН? 

У чому полягає основний мотив страху відкритися новому

Вчителі бояться давати дитині автономію, бояться того, що після того, як він, або вона перестануть контролювати її на всіх етапах – станеться армагеддон. Тут у гру вступає  самозаспокоєння: «Я краще навчу, перевірю і просто здам план».

Окей. Але що відбувається потім? Дитина закривається в собі, втрачає будь-який потяг до креативності та творчого мислення, в неї з’являється підсвідомий страх робити щось «інакше», не так, як усі, виходити за рамки тих стандартів, які нав’язали.

А ця дитина, можливо, стала б талановитим кінорежисером, стрічку якого показали б у Каннах, або актором, на якого вже чекає Голлівуд, або хіміком-винахідником, який розробить панацею від усіх тяжких хвороб.

Які інтегрувати сучасні навчально-виховні методики

Звісно, простіше дати інформацію, показати все дитині й піти далі, зекономивши при цьому час всіх учасників. Я і сама так робила після того, як випустилася з педагогічного.

Але повірте, що це – пережитки минулого. Найперше, що слід зробити – поставити запитання собі: а чого я хочу від дитини? Який результат від навчання і нашої комунікації  мені б сподобався? Від цієї відповіді й потрібно відштовхуватись. 

Немає єдиної для всіх «чарівної методики», яку слід просто зараз брати й терміново включати у шкільні програми, але є цінна рекомендація – перетворіть урок в інтерактив, або у  велику гру! Інтегруйте ігри з навчальною методикою, але завжди грайте з правильним посилом і давайте дитині свободу, нехай вона висловиться і винесе щось з уроку особисто для себе. 

12 балів чи «Вау, я перейшов на новий рівень!»

Найкраща система в оцінці знань сьогодні – система рівнів (levels), як в комп’ютерній грі – коли учні мають можливість відчути, як і наскільки вони виросли та на якому рівні знаходяться.

Це значно краще в плані усвідомленні своїх досягнень, ніж «Молодець! 12 балів!» у щоденнику.

«Ми не маємо таких ресурсів, як школи в європейських країнах та США, тому і стоїмо на місці»

Не аргумент. Головне не те, де ти знаходишся: у кабінеті, який оснащений всіма high tech штуками, чи у звичайному кабінеті з англійської мови в сільській школі, головне – підібрати навчальні інструменти таким чином, щоб вийти  з обох цих  кабінетів з крутезним результатом.

Я відповідальна за проєкти, пов'язані з підвищенням рівня викладання англійської в українських школах, і маю досвід роботи у викладанні англійської та професійній підготовці вчителів.

Можу сказати, що найбільша помилка вчителя або вчительки, коли він або вона робить відкритий урок – нашпигувати його різними фішечками, щоб зацінили інші освітяни. Але справа не у кількості проведених вікторин на уроці, а у тому, що, як і наскільки результативно використовується.

Треба наперед спланувати всі активності, затестити, наскільки вони ефективні та чи є взагалі сенс в їх використанні. 

Про учнівську автономію, гейміфікацію і медитацію

У GoCamp під час навчання іноземним мовам, я і наші іноземні волонтери  використовуємо метод завдань  – task-based language learning, коли дитина робить завдання самостійно на основі викладеного матеріалу. Це може бути й мозаїка, і відеопрезентація, і цілий креативний проєкт.

Ми гейміфікуємо процес навчання, адже пропонуємо дітям послухати легенду, на основі якої складаються квести. 

Був випадок з моєї викладацької практики, коли я запропонувала дітям вивчити часи в англійській мові, граючи у морський бій. Результат – діти не захотіли йти додому о 21 годині, не дійшовши до фінішу гри. 

У контексті викладання саме іноземних мов є певні труднощі, на яких слід зосередити увагу. Такі види мовленнєвої діяльності, як-от читання і письмо, легше контролювати, ніж, наприклад аудіювання або говоріння. Але зацикленість на контролі – перешкода на шляху до унівської автономії.

Якщо не давати дитині  право обирати й виконувати щось самостійно, вона втратить інтерес до навчання і закине це все діло якомога далі, обравши смартфон з тік-током замість освіти. Найгірший наслідок – психологічний розлад і повне вигорання. 

Щоб уникнути поганих наслідків, треба не боятися, а відкриватися новим методикам, почати нарешті довіряти собі й учням, розуміти їх і думати про їхні почуття, мотивувати на навчання, підключаючи креатив в розробці власних методик і давати цим дітям свободу.

На мою думку, у навчальний процес слід вводити практики медитації для релаксації після довготривалих брейнстормів. Щоб зрозуміти, як це працює, слід побачити на власні очі, як подібні заняття ведуть фасилітатори нашої освітньої ініціативи