Лего у професійній діяльності шкільного психолога

Напевно, кожен, хто працює з дітьми та підлітками, зауважив, що однією із популярних активностей, в яку вони можуть грати годинами, — є Лего.

Лего містить в собі достатньо функціоналу, щоб і практичному психологу спробувати використовувати його у професійній діяльності, зокрема в індивідуальній та груповій роботі з дітьми, підлітками та їх батьками.

👉Використовуючи Лего, можна залучати творчі навички: будувати будинки й навіть цілі міста, створювати власні історії та сюжети, вигадувати нових персонажів або ж відтворювати давно відомих.

Які ж переваги має Лего для використання шкільним психологом?

📌Зазвичай грати з Лего подобається усім: і дорослим, і дітям. Тож це може стати гарним інструментом для групової роботи, особливо якщо потрібно прокачати лідерські якості, навички співпраці, комунікацію в середині групи тощо.

📌 Лего може стати прекрасним діагностичним матеріалом для роботи психолога.

📌Лего допомагає встановити контакт на початковому етапі роботи, робить заняття комфортнішими, якщо дитина відчуває дискомфорт у незнайомих обставинах.

📌Робота з Лего активно впливає як на емоційну сферу, так і на пізнавальну (тренує концентрацію уваги, образне та просторове мислення та уяву). Збагачує сенсорне сприйняття, розвиває дрібну моторику та стимулює роботу мозку.

📌У ході гри підвищується комунікативна активність, формуються вміння працювати самостійно, у парі, у команді, залежно від поставлених завдань.

📌А ще Лего чудово допомагає зближенню батьків зі своєю дитиною, забезпечує кращу комунікацію та розуміння одне одного.

📌За допомогою Лего дитина може змоделювати «Будинок, дерево, людину» або «Вигадану тварину». Так, звісно, це не буде дорівнювати малюнку, однак, провівши кілька аналогій за кольором, розміром, або звертаючи увагу на те, що дитина при конструюванні говорить, можна також дізнатися не мало.

Леготерапія може бути використана як самостійне заняття або бути помічником в інших видах психологічної роботи, наприклад казкотерапії, арттерапії чи пісочній терапії та ін. Наприклад, тривожна дитина може побудувати своєму лего-чоловічку будиночок, в якому можна сховатися від небезпеки, і це допоможе знизити рівень тривоги. Використовуючи Лего в роботі, шкільний психолог може допомогти дитині змоделювати для себе у грі ситуації з життя та вирішити їх.

💡Приклад використання Лего у роботі шкільного психолога у системі дитячо-батьківських стосунків “лего-сім'я”

До спільної роботи залучається дитина зі своїми батьками. Краще використовувати цю техніку, коли у психолога вже є деякі відомості про дитину та її родину й налагоджено контакт з ними. Важливо враховувати зацікавленість та мотивацію самих учасників.

Основна мета: створення умов для прояву міжособистісних взаємин; діагностика та корекція дитячо-батьківських стосунків, спостереження за поведінковими стратегіями та емоційними реакціями.

Вік: найбільш ефективно використовувати цю техніку з дітьми 6-10 років.

Матеріали: Лего.

Крок 1. Підготовка до роботи.

Психолог роз'яснює процедуру, обговорюють переваги спільної діяльності батьків та дитини. Важливо пояснити, що сьогодні їх чекає не випробування, а спільна сімейна справа. Також важливо попередити, що психолог буде спостерігати та фіксувати певні моменти в процесі виконання завдання. Важливо зазначити, що фіксуються не помилки, а те як відбувається процес, щоб всім разом це можна було обговорити пізніше. В цілому така взаємодія спрацьовує, якщо психологу вдалося створити максимально невимушену атмосферу.

Крок 2. Спільна творчість.

Психолог дає інструкцію з метою діагностики дитячо-батьківських відносин.

— Сьогодні ви будете створювати за допомогою Лего родину. Ви можете створювати родину із відомих нам тварин чи істот. Або ж створювати вигаданих персонажів.

Після інструктажу в батьків та дитини можуть зʼявитися труднощі. Залежно від ступеня труднощів, психолог може надати відповідну допомогу: від вербального уточнення до показу способів дії. Оскільки для психолога важливим є аналіз взаємовідносин між батьками та дитиною, то краще уникати фруструючих моментів, емоційного дискомфорту та надати необхідну допомогу вчасно.

Після завершення творчого етапу створення “лего-сім'ї” проводиться рефлексія, яка описана у четвертому кроці.

Крок 3. Фіксація спостережень під час спільної творчості.

Психолог спостерігає за процесом створення “лего-сім'ї”, звертаючи увагу на взаємодію та аналізуючи її за низкою критеріїв:

1. Хто ініціює дії.

2. Реакції до пропозицій, творчих ідей один одного (підтримка, критика, відмова).

3. Планування діяльності (загальне, індивідуальне).

4. Розподіл дій.

5. Ініціатива у співпраці.

6. Відмова від спільних дій, індивідуальна робота.

7. Прояви залежності одне від одного (незалежність — залежність).

8. Емоційний фон.

9. Стиль взаємовідносин.

10. Висловлювання під час спільної роботи.

Крок 4. Рефлексія після спільної діяльності.

Дитина та батьки демонструють роботу. Психологу важливо на цьому етапі провести рефлексію, даючи можливість емоційного відреагування та зворотного зв'язку. Нижче наведений орієнтовний перелік питань. Кількість питань може бути скорочена, або питання можуть бути замінені іншими, залежно від ситуації.

Проте важливо дотримуватися схеми рівнів: питання щодо інтерпретації того, що відбувалося (збираємо факти); питання про те, як почуваються учасники (емоції, почуття); питання щодо процесу виконання (інтерпретації); питання щодо використання цього досвіду в майбутньому (прийняття рішень).

• Що вийшло? Кого ви створили? Хто що робить зі створених персонажів у вашій історії? Що зараз відбувається (що робить сім'я та ін.)? - Питання для опису зробленої роботи.

• Як себе почуваєте? Які емоції зараз переживаєте?

• Як вам родина, яку створили? На цьому етапі важливо конкретизувати, що саме до вподоби, а що не сподобалося, залежно від відповідей учасників.

• Як вам було працювати разом? Що саме було важко/ легко?

Якщо учасникам важко відповісти, можна додати запитання для уточнення: З чого ви розпочали? Як працювали, коли будували? Як домовлялися в процесі про свої дії?

• Як вам було легше працювати, коли створювали разом чи поодинці, коли кожен робить своє? Чому?

• Що вам допомагало працювати разом, а що заважало?

• Щоб ви змінили наступного разу, якби знову виконували це завдання?

• Чи маєте ви бажання змінити отриманий результат та домовитися про таку можливість?

• Чи траплялися ситуації схожі на цю у вашому буденному житті і як би ви на них реагували, маючи досвід співпраці тут? (Якщо є конкретна ситуація, з якою звернулися, то можна розглядати її).

Крок 5. Зворотний зв'язок від психолога.

На цьому етапі психолог, базуючись на фіксації спостережень за роботою дитини та її батьків, надає зворотний зв’язок щодо характерних рис взаємодії між членами сім'ї. Проте важливо розуміти, що власна рефлексія учасників часто є ціннішою, ніж думки психолога. Тому в процесі надання зворотного зв’язку, важливо не тільки спиратися на власні спостереження, а підсумовувати / підсилювати зазначене учасниками під час кроку 4. Варто звернути увагу на:

• процес створення, результат, зміст розповіді, її обігрування;

• дотримання інструкції. Як поводилися члени сім'ї;

• послідовність роботи, розподіл ролей;

• залучення до процесу створення “лего-сім'ї”: активність, емоційні реакції, ініціатива, співпраця, допомога;

• результат;

• форма, колір, розташування;

• аналіз проєкції (за аналогією з проєктивними малюнковими методами, наприклад «Малюнок сім'ї»);

• змістовні особливості розповіді, дій: склад сім'ї, заняття членів сім'ї, їх емоційний стан.

Крок 6. Підбивання підсумків

У кінці важливо коротко підсумувати заняття. Корисним буде це зробити у форматі рефлексивного кола, де кожен з учасників висловиться (психолог також). Для прикінцевої рефлексії можна використати різні формати. Ми пропонуємо запропонувати дати відповідь на два запитання: Як я почуваюся зараз? Що забираю з собою з цієї зустрічі?

Цінність цієї техніки полягає у можливості проаналізувати взаємини між членами сім'ї, а також дає можливість усвідомити ці взаємини, побачити їх у русі та розвитку.