МОН оголосило про відмову безпосередньо спілкуватися з громадянами

Автор: Сергій Захарін, державний секретар Міністерства освіти і науки України (2021–2023), доктор економічних наук, професор

Нещодавно на офіційному сайті Міністерства освіти і науки України було оприлюднено доволі дивне оголошення.

Цитуємо перші два абзаци: «Інформуємо, що у зв’язку зі значними пошкодженнями адміністративної будівлі Міністерства освіти і науки України (м. Київ, просп. Берестейський, 10), спричиненими черговим актом збройної агресії російської федерації, формат роботи тимчасово змінено.

Задля безпеки відвідувачів та з огляду на технічний стан приміщень, прийом громадян та зв’язок із працівниками, що працюють в цій адміністративній будівлі, тимчасово припиняється».

Отже, якщо написане читати буквально, наразі посадові і службові особи Міністерства освіти і науки України не здійснюють особистий прийом громадян, а також частково призупинили прийом усних звернень громадян за допомогою засобів телефонного зв’язку.

Натомість залишається можливість звертатися до Міністерства або традиційним поштовим зв’язком (в письмовій формі), або електронною поштою (в електронній формі) – тобто каналами, які не передбачають безпосередній контакт з посадовими і службовими особами.

Таке рішення, вочевидь, пов’язане з тим, що «центральна» будівля Міністерства освіти і науки України (м. Київ, просп. Берестейський, 10) була суттєво ушкоджена 27 грудня, коли по столиці було нанесено безпрецедентний ракетно-дроновий удар. Відповідно, частина службових приміщень у цій будівлі наразі знаходяться в непридатному для роботи стані. Скоріш за все, певний час тут триватимуть ремонтно-відновлювальні роботи.

Ушкодження будівлі – причина зрозуміла і поважна. Водночас рішення про призупинення особистого прийому громадян та призупинення прийому усних звернень за допомогою засобів телефонного зв’язку є доволі неоднозначним.

Давайте розбиратися.

Спочатку – коротка юридична довідка.

Відповідно до статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Приписом частини четвертої статті 5 Закону України «Про звернення громадян» закріплено, що звернення може бути усним чи письмовим.

У частині п’ятій вказаної статті зазначено, що усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв’язку через визначені контактні центри, телефонні «гарячі лінії» та записується (реєструється) посадовою особою.

Окремими нормами статті 18 згаданого закону встановлено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, медіа, посадових осіб, має право:

• особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;

• знайомитися з матеріалами перевірки;

• бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;

• висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги.

Виходячи із змісту частини першої статті 19 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу.

У статті 22 визначено особливості здійснення особистого прийому громадян. У частині першій зазначеної статті вказано, що керівники та інші посадові особи органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян зобов'язані проводити особистий прийом громадян.

Частина третя містить припис, відповідно до якого порядок прийому громадян в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, об’єднаннях громадян визначається їх керівниками. За їхнім рішенням особистий прийом громадян може бути призупинено на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Наведені правові норми дають змогу зробити такі висновки:

•  Громадяни мають право звертатися до органів державної влади та їхніх посадових і службових осіб особисто. Відтак, органи державної влади зобов’язані забезпечити ефективні механізми реальної (а не бутафорної) реалізації цього права.

•  Громадяни мають право подавати будь-якій юридичній особі усні звернення - тобто, під час усного (очного) спілкування із уповноваженим працівником. Отже, юридичні особи (у тому числі органи державної влади) також зобов’язані забезпечити ефективні механізми реальної реалізації цього права.

•  Юридичні особи (у тому числі органи державної влади) зобов’язані організувати та проводити особистий прийом громадян. Можливість тимчасового обмеження цього обов’язку допускається виключно в період дії карантину і не допускається за жодних інших обставин.

•  Юридичні особи (у тому числі органи державної влади) зобов’язані організувати прийом звернень громадян за допомогою засобів телефонного зв’язку. Вказана робота має бути реальною і ефективною. Виключень з цього правила немає.

•  Громадяни під час розгляду їхніх звернень мають деякі додаткові права, зокрема: особисто (!) викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу; бути присутнім (!) при розгляді заяви чи скарги; висловлювати усно (!) вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вносити клопотання про особисту (!) присутність на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу.

Ефективно реалізувати права, наведені у попередньому пункті, громадяни можуть лише усно, «очно», тобто під час безпосередньої взаємодії з працівниками юридичної особи (у тому числі органу державної влади), зазвичай знаходячись у відповідних службових приміщеннях.

Зробимо сміливе припущення. Виходить, що Міністерство освіти і науки України, посилаючись на пошкодження будівлі, оголосило про те, що воно фактично відмовляється від реального (фізичного) виконання положень статті 40 Конституції України та статей 5, 18, 19, 22 Закону України «Про звернення громадян».

Якщо це сміливе припущення правильне – то виникає питання. Чи може Міністерство освіти і науки України з власної ініціативи, хай навіть з дуже поважної причини, відмовитися від виконання окремих положень закону?

Звісно, це питання риторичне, адже у Міністерства освіти і науки України не має права (повноважень) у будь-який спосіб самочинно (з власної ініціативи) відмовлятися від виконання окремих норм Конституції або законів.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно пункту 1 статті 3 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», міністерства, інші центральні органи виконавчої влади у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України.

Слід врахувати ще одну обставину. Особистий прийом та організація прийому звернень телефоном – можна розглядати як особливі форми психологічної та професійної підтримки громадян (у тому числі освітян і науковців). Така підтримка з боку органу влади, у першу чергу у так звані «важкі часи» – вкрай важлива. На це акцентує увагу і Всеукраїнська програма ментального здоров’я «Ти як?», ініціаторкою якої є перша леді Олена Зеленська.

Мої опоненти можуть поставити мені питання. А як саме мало діяти Міністерство освіти і науки України, якщо проводити особистий прийом громадян, а також приймати їхні звернення за допомогою засобів телефонного зв’язку об’єктивно неможливо – як в нашому випадку, через відсутність справних службових приміщень та значні ушкодження телефонної мережі?

Відповідь дуже проста. Відповідальні посадові особи мають шукати (і знайти!) інші доступні можливості організації сумлінного виконання норм Конституції, законів і посадових обов’язків. Тим більше, що таких можливостей чимало.

Мені достовірно відомо, що у «центральній» будівлі Міністерства освіти і науки України постраждали не всі службові приміщення. Окремі кабінети є неушкодженими.

Отже, саме одному з цих приміщень (службовому кабінеті) можна було тимчасово організувати особистий прийом громадян, а також тимчасово обладнати «гарячий телефон», за допомогою якого приймати усні звернення. А про нове місце прийому і новий номер телефону – розмістити оголошення на сайті, у соціальних мережах та у засобах масової інформації.

Окрім того, слід врахувати, що Міністерство освіти і науки України використовує також іншу будівлю – на бульварі Шевченка, 16. Особистий прийом громадян керівництвом Міністерства можна було організувати саме в цій будівлі. Окрім того, в службових приміщеннях цієї будівлі є належні засоби телефонного зв’язку, які можна використати для прийому усних звернень громадян.

Нарешті, є варіант, не пов’язаний із використанням міністерських будівель. Теоретично, особистий прийом громадян можна організувати у службових приміщеннях підвідомчих організацій (наприклад, у закладі вищої освіти).

Треба пам’ятати, що Міністерство освіти і науки України здійснює управління об’єктами державної власності, що належать до сфери його управління (підпункт 89 пункту 4 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. № 630, з подальшими змінами).

Говорячи побутовою мовою, МОН реалізує окремі функції власника щодо усього майна (у тому числі будівель), яке використовують відомчі заклади освіти. Таких закладів в Києві – понад три десятки. А відтак – міністерство може (на правах представника власника) видати розпорядження про тимчасове використання окремого службового приміщення якогось відомчого закладу для забезпечення повноцінного виконання конституційних норм.

Цікаво, чи розглядалися ці та інші варіанти під час вирішення проблеми?

На мою скромну думку, рішення про припинення особистого прийому громадян та припинення роботи засобів телефонного зв’язку для прийому усних звернень громадян, за попередньою оцінкою, не є оптимальним. Воно не сприяє повноцінній реалізації конституційних прав громадян, а також забезпеченню належної комунікації між «освітнім штабом» та освітньою системою.

Окрім того, за попередньою оцінкою, рішення про відмову від «живого» спілкування з громадянами (у тому числі освітянами і науковцями) не відповідає принципам політики щодо зміцнення ментального здоров’я. «Ти як?» – це не гасла, банери, презентації і «правильні» звіти. Це – дороговказ, який має використовувати в своїй роботі кожний відповідальний публічний службовець.

Утім, помилку можна швидко виправити, якщо для цього є бажання…

І наостанок.

Відверто кажучи, рішення Міністерства освіти і науки про призупинення прийому громадян здивувало, але не дуже. Провали в комунікаційній роботі відомства – це вже давно не дивина.

Оксен Васильович за увесь період своєї роботи не провів жодної повноцінної прес-конференції, на якій незалежні журналісти мали б змогу поставити об’єктивні і актуальні (а не наперед погоджені) запитання.

Ми жодного разу не чули, аби очільник Міністерства освіти і науки взяв участь у засіданні Громадської ради при МОН, до складу якої входять представники найбільш активних профільних громадських організацій. Ми жодного разу не чули, аби міністерство під час формування освітньої політики врахувало думку своєї ж Громадської ради.

Також ми не чули про результати зустрічей (консультацій) представників так званої «освітньої команди» з представниками профспілок та організацій роботодавців. Можна припустити, що такі зустрічі взагалі не проводяться.

Ми пам’ятаємо огидну історію, коли журналісти деяких українських ЗМІ отримали під службовця Міністерства освіти і науки документ з назвою: «Редполітика МОН для медіа». Виявляється, різні видання від імені міністерства отримали інструкцію, у якій було викладено «рекомендацію» щодо висвітлення окремих питань, у тому числі – які терміни і абревіатури вживати «не бажано». Журналістська спільнота оцінила цю ініціативу вкрай негативно. Навіть було згадано про сумнозвісні «темники». Тим більше, що Міністерство освіти і науки не має повноважень формувати редакційну політику і «нав’язувати» її незалежним засобам масової інформації.

На моє глибоке переконання, комунікаційна діяльність органу державної влади не має обмежуватися постиками, фоточками і коментарями в соціальних мережах. Не є принципово важливим – як часто громадяни будуть читати розлогі інтерв’ю, у яких забагато слів емоційного забарвлення, але замало здорового глузду і фахового змісту.

Таким чином, з точки зору цінностей нинішньої так званої «освітньої команди», яка сама про себе занадто високої думки (пам’ятаєте: «лупаймо ту скалу…»), рішення про призупинення особистого прийому громадян та призупинення прийому усних звернень громадян за допомогою засобів телефонного зв’язку – є цілком зрозумілим і навіть очікуваним.

І навіть більше: відмова від безпосереднього спілкування з громадянами, у тому числі освітянами і науковцями – цілком вкладається в загальну логіку тієї політики, яка проводиться цією «командою».

P.S. У цій статті відображено лише позицію автора. Висновки та фактичні твердження, наведені у цій статті, не відображають позиції державних органів, установ, організацій.