Автор: Сергій Борисенко, заступник голови Харківської обласної організації профспілки працівників освіти і науки України
Минуло вже 11 днів з того моменту, як Міністерство освіти і науки України на своєму сайті повідомило про зміни до наказу №1112. Обіцяли зменшення мінімальної кількості учнів у дистанційних класах із 20 до 10, що мало б дати шанс на збереження частини шкіл. Але самого наказу з оновленими положеннями досі немає — ні на сайті, ні в Єдиному реєстрі нормативно-правових актів.
Ця ситуація стала критичною для органів місцевого самоврядування. Адже саме в червні громади мали ухвалити рішення щодо зупинення діяльності шкіл, оптимізації мережі, переведення учнів, і — найболючіше — звільнення педагогів. Відповідно до законодавства, працівника необхідно попередити про скорочення щонайменше за два місяці. Тобто останнім днем, коли ще можна було це зробити — було 30 червня.
Наказ 1112 передбачає, що вчителів шкіл, які "зупиняються", можна або перевести в інший заклад, або — у разі неможливості — відправити на простій або призупинити з ними трудовий договір. Але обидва варіанти в реальних умовах не працюють.
Простій вимагає наявності коштів, адже передбачає виплату 2/3 від заробітної плати.
Призупинення трудового договору можливе лише у зоні бойових дій.
Таким чином, єдиний законний вихід для громад — звільнення за скороченням. Але без чинного наказу МОН громади не могли це зробити вчасно. І тепер, коли врешті-решт зміни буде оприлюднено, громади змушені будуть ухвалювати рішення про зупинення шкіл із запізненням, а отже — виплачувати зарплату ще два місяці, а потім ще й вихідну допомогу.
Да і вчителям складніше буде шукати роботу у вересні, коли усі вакансії вже зайнято.
Усе це лягає на плечі місцевих бюджетів. Адже освітня субвенція розрахована до вересня, а на витрати, пов’язані зі звільненням персоналу, коштів у її структурі не передбачено. Фактично громади поставили перед вибором:
або економити на всьому: зменшувати доплати, урізати надбавки;
або дофінансовувати з місцевого бюджету, що для багатьох сільських громад є нереальним.
І тут виникає навіть небезпека заборгованості по виплатах.
Слід визнати, що навіть якби МОН встиг видати зміни до наказу у першій половині червня, фінансового удару по громадах уникнути не вдалося б. Але теперішнє зволікання перетворює складну ситуацію на катастрофічну. Чиновники МОН кивають на громади — мовляв, рішення за ними. Але без своєчасного нормативного акту громади не мали жодного шансу діяти в межах закону.
МОН вкотре демонструє байдужість до реалій місцевого самоврядування, перекладаючи відповідальність і фінансовий тягар на ті громади, які й без того ледве зводять кінці з кінцями в умовах воєнного часу. І поки на центральному рівні говорять про реформу освіти, на місцях — рахують гроші, звільняють учителів і закривають школи.
Коментарі
Додати коментар