Прикро, що ніхто не згадує про роль репетиторів для НМТ

Автор: Ігор Лікарчук, доктор педагогічних наук, професор

Очікувано. Стрічка новин у ФБ ущерть заповнена повідомленнями про випускників, які отримали 200, 400 чи навіть 800 балів за результатами НМТ. Молодці діти.

Але ось що цікаво. Авторами повідомлень про такі успіхи є вчителі та керівники закладів освіти.

Вони одноголосні – це здобутки конкретного ліцею чи школи. Що ж: звіт про успіхи – у сьогоднішній освіті це «всьо».

Лише прикро, що, вихваляючись цим, ніхто не згадує про роль репетиторів в отриманні високих результатів НМТ їхніми вихованцями. І про фінансові можливості батьків платити репетиторам. Такі можливості мають всі?

А за даними деяких досліджень, з репетиторами до складання НМТ готуються майже 90% його учасників… У т. ч. репетиторські послуги часто-густо надають ті самі вчителі, котрі навчають у ліцеї… Не безкоштовно… Чим вихваляємося, панове?

А якщо і зважити на те, яким було цьогорічне НМТ, то це вихваляння стає ще більш неприємним. Зважте, що коли ми чуємо про 200 балів, ми не маємо інформації про те, яким був максимально набраний тестовий бал із того чи іншого предмету. А в такій ситуації вважати 200 балів такими, що свідчать про дуже високий рівень, це щонайменше смішно.

Більше того, не оцінками вихованців має вихвалятися заклад освіти. А зовсім іншим … А от із цим у нас сутужно.

Натомість, як у спорті: пʼєдестал пошани, і на ньому ті, хто посів перше, друге, третє ….. місця. Це не про освіту. А про показуху.

Рівень і якість освіти, результати роботи закладів чи педагогів оцінками, отриманими під час НМТ, не визначаються. І мені соромно, що педагоги цього не розуміють. Більше того, це свідчить про рівень їхньої професійності та втрату того, що називається «педагогічна гідність».

Тож нова освітня «валюта» – показуха, про яку я писав нещодавно, продовжує працювати».

І як тут не згадати українську приказку: «Вихваляй себе любонько та на всю губоньку»