Ніщо не принесло більшої шкоди українській освіті як насадження ідеології «освітньої послуги»

Автор: Віктор Громовий, український педагог, освітній експерт, публіцист, шеф-редактор порталу "Освітня політика"

Ніщо не принесло більшої шкоди українській освіті як насадження ідеології «освітньої послуги».

Бо освіту не можна надати як послугу(наприклад, хімчистки), її можна лише здобути. 

Освіта - це не послуга, а соціальне благо. Воно не падає з неба як "мана небесна". Кожен громадянин має його фінансувати своїми чесно сплаченими податками та здобувати важкою працею.

Немає отримувача(споживача тощо) освітньої послуги, а є здобувач освіти. Тому у цьому випадку не діє принцип: "клієнт завжди правий". 

Якщо замовниками освітніх послуг є батьки(опікуни) здобувачів освіти, як вирішувати проблему, коли частина з них потребує лише послуг школи-камери зберігання?

Чи знаєте ви, що лауреатом премії Вчитель світу(The Global Teacher Prize) за 2019 рік став кенієць Пітер Табічі є монахом-францисканцем. Щодо цієї людини теж доречно використовувати термін надавач «освітніх послуг»? Адже монахи не надають послуг! У них є висока місія безоплатного служіння. Він почув Божий поклик, вирішив прийняти сан ченця-францисканця й поїхати працювати в сільську школу.  Пітер Табічі вважає, що таке вчителювання є праведнішим.

Оскільки монаший стан передбачає допомогу ближньому, викладання в бідній периферійній школі розглядається ним як богоугодне благодіяння.

Якби шкільна освіта була послугою, вчитель(заклад освіти, МОН тощо) ніс би 100% відповідальність за її якість. Багато хто й вважає, що головною проблемою вітчизняної освіти є "не такий" вчитель, який забагато хоче, але вічно щось не додає. Тому для того, щоб «освітня послуга» була високої якості,  його треба жорстко контролювати, навантажувати роботою(щоб життя медом не здавалось) і охаювати з будь-якого приводу.

Але… таки правий  Іван Осадчий, який вказує на специфіку цієї послуги, яка не послуга: "Результати навчальної діяльності здобувачів освіти не є результатами освітньої діяльності закладу освіти, а є особистими якостями здобувачів освіти, здобутими (набутими)  в процесі навчання, виховання та розвитку, їх характеристики залежать від особистих зусиль здобувачів освіти, якості спожитої освітньої послуги та впливу інших чинників.

Заклад освіти в односторонньому порядку не може надати здобувачеві освіти відповідний рівень освіти, якщо той відмовляється спожити надану йому освітню послугу...".

P.S. Прочитайте ці прості британські рекомендації батькам. Вони вкрай актуальні і для мешканців колишньої  "Страны  Советов", яка тепер перетворилась на країну скаржників і скигліїв.

Школи можуть бути дивними установами, з дивною роботою, на яку часто наймають дивних людей. Учні, як діти, за визначенням також дивні. Тож, тут можуть статися дивні речі. Якщо там трапиться щось таке, що здається вам дивним, спробуйте спочатку попросити когось пояснити...

По-перше, не скаржтесь. Так, це правильно, не скаржитись. Скарги - це деструктивні речі й вони нічого хорошого не зроблять для стосунків з учителем вашої дитини.

Пам’ятайте, що ваша дитина - не єдиний учень у школі. Скаржитися на те, що вона не отримала головну роль у вертепі чи що він не є капітаном футбольної команди, безглуздо, бо ви не знаєте, як склалось це в інших дітей.

Все ще хочеш скаржитися?

Вас не влаштовує навчальна програма та іспити?

Поскаржіться на уряд. Вони це зробили. Не ми.

Вам не подобається сніг на подвір'ї школи?

Поскаржіться на Бога. Він відповідає за погоду.

https://www.theguardian.com/.../parents-schools-how-to...