Оплата праці освітян: у пошуках чіткої позиції

Автор: Сергій Захарін, державний секретар Міністерства освіти і науки України (2021–2023), доктор економічних наук, професор.

В інформаційному просторі можна знайти доволі багато новин і повідомлень, що стосуються оплати праці освітян (у тому числі вчителів). Розібратися у цьому інформаційному шумі вельми не просто…

Давайте, як-то кажуть, згадаємо факти.

25 серпня 2023 року міністр освіти і науки України Оксен Лісовий повідомив, що МОН працює над новою моделлю зарплати вчителів, причому ця модель «має бути зрозумілою та прогнозованою». За словами Лісового, пілотний проект реформування моделі оплати праці вчителів запланований на 2024/25 рік. У його реалізації візьмуть участь 500 українських шкіл. Основною відмінністю нової моделі є відмова від Єдиної тарифної сітки і встановлення базової ставки заробітної плати на рівні 80%, а також премія від директора школи.

«В експерименті ми хочемо вийти з Єдиної тарифної сітки. Ми хочемо, щоб базова частина заробітної плати була біля 80%, біля 20% надбавки і ще кілька регіональних надбавок і доплата від директора школи. Тобто ми робимо її зрозумілою, прозорою, прогнозованою і саме головне – ми прагнемо підвищити заробітну плату», – заявив Лісовий.

Водночас міністр згадав і про засторогу: «питання полягає в тому, наскільки швидко державі вдасться зробити це в контексті війни». «Якщо ми говорили зараз про підвищення зарплати, то було б очевидно, що під час війни в економіці, яка працює на фронт, це зробити практично неможливо, але змінити систему і змінити підходи, і поступово готуватися до введення нових підходів і нових принципів – це те, над чим ми зараз працюємо», – зауважив міністр освіти і науки. Докладніше про це – тут.

Якщо відверто, незрозуміло: чи реалізується цей сміливий проєкт нині? Які його результати? Які відгуки тих, хто бере участь у експерименті? Якщо проєкт не реалізується – з яких причин і хто винен у розповсюдженні брехні?

15 вересня 2023 року міністр освіти і науки України Оксен Лісовий заявив, що «зарплати освітян в 2024 році будуть дещо підвищені», освітня субвенція в 2024 році складатиме 102,9 млрд грн, що більше на 18%. За словами міністра, такі показники дадуть можливість підвищити зарплати працівникам освіти – на 10% з 1 січня і ще на 12% з 1 липня (за тарифною сіткою). Докладніше про це – тут.

Якщо відверто, цій новині ми щиро зраділи! Нарешті міністр пообіцяв підвищення зарплати і навіть назвав конкретні цифри. Конкретність у публічних заявах наводила на думку, що вже є належний фінансовий ресурс, а всі анонсовані фінансові рішення ретельно опрацьовані та прораховані.

10 листопада 2023 року було оприлюднено повідомлення, що у 2024 році освітянам будуть підвищувати зарплату двічі – у січні і квітні. Відповідні видатки передбачені державним бюджетом на 2024 рік. Зокрема, збільшення освітньої субвенції порівняно з 2023 роком дозволить підвищити зарплату педагогів майже на чверть. 1 січня відбудеться підвищення зарплат за тарифною сіткою на 10,4%, а з 1 квітня – ще на 12,6%. Докладніше про це – тут.

Якщо відверто, цій новині ми знову щиро зраділи! Адже тепер підвищення зарплати – це не просто чиїсь «візія», або «бачення», або «балаканина», а чітка позиція, закріплена у проєкті бюджету!

27 листопада 2023 року з’явилася новина: «У МОН кажуть, що зарплата вчителя сягатиме 16 тисяч грн». За словами міністра освіти і науки України Оксена Лісового, середня заробітна плата вчителя з січня 2024 року становитиме 14 тисяч грн, а з квітня близько 16 тисяч грн. Водночас міністр зазначив, що таке підвищення є «далеким до гідної заробітної плати, яку має отримувати вчитель». Докладніше про це – тут.

Якщо відверто, цій новині ми ще більше зраділи! Адже відтепер міністр говорив ще більш конкретніше – не відсотками, а «живими грошима», які зможе заробити пересічний педагог чесною працею.

29 березня 2024 року оприлюднено матеріал: «Говорити про реформу зарплат учителів поки зарано, – міністр». За словами Оксена Лісового, «Міністерство освіти і науки поки що не готове презентувати реформу підвищення рівня заробітних плат учителів, зважаючи на фінансову і політичну ціну». І далі: «Вчительство – це основа. Будь-яка концепція, яку хтось десь би не пропонував без свідомого, підготовленого, активного вчительства, буде мертвонародженою», – зауважує міністр. Водночас він наголосив, що наразі надзвичайно важко знаходити кошти, зокрема на інвестиції в освіту, коли фактично весь бюджет держави йде на оборону.

«Це немалі гроші, яких у попередні роки не було. Підвищення заробітної плати вчителям потребує колосальних сум, і ми маємо надію, що будемо їх знаходити. Водночас ми повинні ввести інструменти мотивації вчителя в цілому: переглянути інструменти і підходи підвищення кваліфікації. Якщо йти ще далі – змінити підходи до педагогічної освіти в цілому», – зазначив Лісовий.

Міністр також наголосив, що вчитель повинен розуміти, як він може заробляти більше і що йому для цього треба зробити. «Це те, над чим ми зараз працюємо. Якщо певні сценарії будуть затверджені на політичному рівні, ми вийдемо з презентацією до суспільства щодо того, як можуть бути підвищені зарплати і якими можуть бути супутні механізми і інструменти для мотивації педагога – як того, що вже працює в школі, так і потенційного», – зауважив міністр. Докладніше про це – тут.

Якщо відверто, ми трішечки насторожилися. Кілька місяців назад про підвищення зарплати у 2024 році можна було говорити, а коли настав цей самий 2024 рік – вже «зарано»?

2 серпня 2024 року міністр освіти і науки України Оксен Лісовий заявив, що українським учителям найближчим часом не варто очікувати на підвищення заробітної плати через складну ситуацію в державному бюджеті. «Це дуже болісна проблема… Ми всі розуміємо, що нам дуже важко залучати молодь до викладання в закладах загальносередньої, позашкільної, профтехосвіти тощо. Ми розробили певну концепцію підвищення заробітної плати, у кінцевих положеннях закону про освіту передбачено підвищення окладів до трьох мінімальних заробітних плат. Ми розуміємо, що означає гідний рівень зарплати, у тому числі і щоб спонукати вчителя до саморозвитку та професійного зростання. Але на сьогодні маємо критичну ситуацію в бюджеті, вона надто складна», – сказав Лісовий. Докладніше про це – тут.

Якщо відверто, цю новину ми сприйняли хоча із сумом, але з розумінням. У країні триває війна, і важко зараз всім. Хоча все-таки трішки незрозуміло: навіщо було ж було так наполегливо обіцяти підвищення заробітної плати, якщо зробити це «раптом» виявилося неможливим?

13 серпня 2024 року з’явилося нове повідомлення: «Освітня сфера є найменш оплачуваною в економіці». Згідно з даними Мінекономіки, середньомісячна заробітна плата в освітній сфері у І кварталі цього року склала 12649 грн. Окрім того, за даними моніторингу, середня заробітна плата в освіті за рік також продемонстувала найнижче зростання серед усіх секторів економіки. Водночас середня заробітна плата в Україні у І кварталі цього року склала 18903 грн. Докладніше про це – тут.

Якщо відверто, цю новину ми сприйняли з певним роздратуванням. Не дивлячись на слова Лісового, що «маємо критичну ситуацію в бюджеті», з якогось лиха найбільш критичні наслідки спостерігаються передусім в освіті…

26 серпня 2024 року оприлюднено вже таку новину: «Соцстандарти, які на сьогодні є у вчителів, неприйнятні й недостатні, – вважає міністр освіти і науки Оксен Лісовий.– <…> Усі розуміють, що ми формуємо людський капітал, ми формуємо те найважливіше, без чого не може розвиватися країна, ми хочемо якісного прориву і, безумовно, ми розуміємо, що саме школа й учитель є творцем нації. І ми розуміємо, що ті соціальні стандарти, які на сьогодні є, – неприйнятні й недостатні».

У зв'язку з цим міністр зазначив, що на сьогодні є кілька сценаріїв, як підвищувати заробітну плату вчителям, залежно від того, який сценарій буде можливість профінансувати. За його словами, сценарії підвищення зарплат учителям передбачають від 48 до 270 млрд грн додаткового фінансування на рік. Пан Лісовий наголосив, що щойно з'явиться фінансова можливість, проблему зарплат освітян треба вирішувати в пріоритетному порядку. Докладніше про це – тут.

Якщо відверто, ми вже вщент заплутались. Ще 2 серпня міністр оголосив, що вчителям не варто очікувати підвищення зарплат, а вже 26 серпня заявив, що розглядаються «кілька сценаріїв» підвищення цієї зарплати.

Імовірно, кардинальна зміна риторики, як це часто буває, відбулася за порадою піар-менеджерів – вони скоріш за все звернули увагу, що розмови про «не підвищення» зарплати не йдуть чинній «міністерській команді» на користь. І тому, аби зміцнити імідж, слід казати з точністю до навпаки –тобто пообіцяти підвищення зарплати. Або хоча б «щиро сподіватися» на таке підвищення.

На що слід звернути увагу?

По-перше, міністр не дав жодної конкретики. Які сценарії розглядаються? Хто саме (які органи) розглядають ці сценарії? У межах якого бюджетного періоду?

По-друге, геть зовсім незрозуміло про джерела фінансування цих «сценаріїв». Якщо джерела немає – всі розмови про «підвищення» є просто розмовами.

По-третє, вражає «діапазон» потрібних сум – від 48 до 270 млрд. Боюся помилитися, але чомусь здається, що розрахунки і «сценарії» не ґрунтуються на міцній науково-методологічній базі.

По-четверте, кидається в очі, що 270 млрд – це сума, яка дозволить підвищити заробітну плату майже в 2,5 рази (з огляду на те, що нині на зарплату вчителів витрачається трохи більше 100 млрд грн на рік).

Але здоровий глузд підказує, що неможливо збільшити розмір заробітної плати в 2,5 рази одномоментно (в умовах війни, економічної кризи та бюджетного дефіциту).

Навіщо ж формулювати, розглядати та ще й озвучувати публічно завідомо нереальні «сценарії»? Відповідь банальна: скоріш за все, так порадили піарники.

Нарешті, по-п’яте, досить дивно, що не розглядаються «сценарії» порівняно невеличкого зростання заробітної плати – хоча б на 10, або 15, або 20 відсотків. Для багатьох вчителів, особливо для молодих, особливо в сільській місцевості – таке підвищення могло б бути відчутним.

На «невеличке підвищення» потрібні значно менші суми додаткового фінансування. На мій погляд, якщо немає потрібних великих сум – доцільно зголоситися хоча б на невеликі, але полегшити життя освітян вже сьогодні.

А вже 27 серпня 2024 року до інформаційних рефлексій на тему підвищення (або непідвищення) зарплат педагогам долучився і голова Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій Сергій Бабак. Він заявив: «Щоб підняти заробітні плати вчителям удвічі, потрібно додаткові 100 млрд грн». Водночас, за словами голови комітету, «лише збільшення зарплат недостатньо для того, щоб утримати людей у професії та мотивувати молодих іти в професію». Відтак, вважає пан Бабак, що окрім підвищення зарплат, «є потреба створювати сучасний освітній простір, а також змінювати систему перепідготовки та перекваліфікації вчителів». Докладніше про це тут.

Якщо відверто, ці слова ми сприйняли з ще більшим роздратуванням.

По-перше, геть зовсім незрозуміла позиція експерта – він підтримує підвищення зарплати чи не підтримує? За словоблудом важко упіймати суть.

По-друге, чому йдеться про підвищення зарплати відразу вдвічі? Якщо немає коштів на таке відчутне підвищення – можливо, доцільно розглянути варіанти про підвищення хоча б на 10, або 15, або 20 відсотків?

По-третє, заклик «…змінювати систему перепідготовки та перекваліфікації вчителів» – правильний, але недостатній для створення стійкої мотивації, особливо серед молодих вчителів. Тим більше, вже давно переходити від закликів до справи.

По-четверте, вразило чергове гасло: «є потреба створювати сучасний освітній простір…». Про що йдеться? Жодної конкретики…

По-п’яте, голова комітету, як це зазвичай буває, так і не спромігся розказати про свої особисті зусилля, спрямовані на вирішення проблеми. Чи сформульовані відповідні зміни до законодавства? Чи видані відповідні доручення? Чи проведені консультації з органами виконавчої влади? Чи вжито заходів парламентського контролю? Чи проведено відповідні переговори з міжнародними партнерами? Маємо лише банальну констатацію фактів про наше сумне життя…

Заради справедливості слід визнати, що проблема оплати праці освітян (передусім – вчителів) завжди була гострою. Але вражає, що немає об’єктивної інформації про реальні і адекватні моделі і механізми вирішення проблеми.

У «Візії майбутнього освіти і науки України», яка була пафосно презентована суспільству в якості епохальної перемоги, є розділ «Якого майбутнього ми прагнемо?». І в першому ж реченні цього розділу написано: «Для освітян і науковців – гідні умови праці, справедливу оплату, нову парадигму навчання та особистісного розвитку, підтримку ментального здоров’я».

У наступному розділі «Які наші пріоритети?» є такі рядки: «Педагог і вчений: нашою метою є забезпечення гідних умов праці, справедливої оплати та можливостей для безперервного професійного розвитку вихователів, учителів, викладачів, науковців».

Результат: нульовий. Зрозуміло, продукувати нескінченні «візії», «бачення», «дизайн-проєкти» і «фасилітації» значно простіше, аніж зробити реальну добру справу. Автори «Візії...», вочевидь, фантазували собі так: ми напишемо красиві гасла і настанови, а суспільство хай нам за це довіку уклінно дякує.

Що можна зробити вже зараз?

По-перше, зробити спрощення системи оплати праці освітян.

Система оплати праці в освіті є доволі заплутаною. Фінальний розмір заробітної плати вчителя ґрунтується на порівняно невеличкій ставці, але встановлено кілька надбавок і доплат. Йдеться, зокрема, про такі надбавки: за вислугу років; за класне керівництво, за престижність посади, за сумлінну працю, за перевірку зошитів. Також передбачена матеріальна допомога на оздоровлення (у разі надання щорічної відпустки).

По-друге, необхідно працювати з депутатським корпусом, пояснюючи необхідність і доцільність реального (а не удаваного) підвищення фонду оплати праці освітян. На жаль, профільний комітет, схоже, вже втратив здатність виконувати лідерську функцію в цьому питанні.

По-третє, слід розробити конкретні правові механізми та методичні рекомендації щодо можливостей збільшення дохідності діяльності закладів освіти в межах чинного законодавства, з наступним спрямуванням акумульованих коштів на виплату премій і надбавок. Зробити це не складно.

По-четверте, до вирішення проблеми підвищення заробітної праці освітян доцільно долучити і партнерів – зокрема, міжнародних донорів і профспілки. На мою думку, у межах соціального діалогу профспілкові організації можуть не лише писати різноманітні звернення, а в першу чергу – шукати та підтримувати реальні шляхи формування додаткового фінансового ресурсу на оплату праці.

По-п’яте, необхідно вести чесний діалог. Нескінченні мантри освітніх менеджерів про «виняткову важливість людського капіталу і його творців» – вже набридли. Розумній освітянській аудиторії краще казати правду, аніж нескінченно влаштовувати низькосортний хайп.

P.S. У цій статті відображено лише позицію автора. Висновки та фактичні твердження, наведені у цій статті, не відображають позиції державних органів, установ, організацій.