Освіта - це щоб що ?

Автор: Володимир Бєлий, ексзаступник директора з НВР, фізико-технічний ліцей м. Херсона

Дозвольте у резонанс до обговорень процедур незалежного  оцінювання освітньої підготовки учнів додати наступні дві позиції з власного порівняльного практичного досвіду застосування різних теоретичних підходів до організації того, що у народній мудрості позначається як "кінець - справі вінець".

Варто розрізняти сенс оцінювання робіт учнів (не самих учнів) на поточному етапі навчання, від оцінювання на заключних його  етапах.

Адже освіта фінансується не просто для існування освітнього процесу, а ще й задля освітньої підготовки учнів, студентів, аспірантів, докторантів.

Отже:

- по-перше, за поточної шкали оцінювання у рамках притомної для сприйняття кількості балів (5, 6, 10, 12, 20 балів) впровадження шкали у 100 чи 200 балів виглядає доречним лише для того, щоб замазати психологічно ефект розпачу від низьких результатів.

- по-друге, за основного функціоналу освіти як суспільно-інституційної потреби у підготовці громадян до володіння основами наук та культури середній бал доречно розраховувати через коефіцієнти "ваги" кожного окремого предмета.

Як ще на етапах навчання у системі загальної середньої освіти, щоб охопити всі предмети у їхній поточній специфіці значимості, так і на етапі підсумків навчання у цьому сегменті системи як одночасно і вступний результат, щоб врахувати профільну специфіку окремих предметів, без чого теза про особистісно орієнтовану освітню траєкторію стає не більше ніж епатажним "бла-бла-бла".

Наприклад, у французів у всіх сегментах освіти, зокрема й у вищій освіті, всіх профілів її спрямування єдина 20-бальна шкала плюс "вагові" коефіцієнти, що різняться між собою у рази.

Може пора звернути увагу на те, що корені нашого гарного життя знаходяться не лише у нашій родючій землі, а й у нашому ментальному здоровому глузді ?