Псевдогімназійно-ліцейський «гібрид слона і носорога» не життєздатний, поверніть школу

Автор: Віктор Громовий, український педагог, освітній експерт, публіцист, шеф-редактор порталу "Освітня політика"

Ліцей «Київська гімназія східних мов №1».

Тернопільський академічний ліцей "Українська гімназія імені Івана Франка".

Стрийський ліцей "Гімназія імені Митрополита Андрея Шептицького"…

Спробуйте пояснити комусь із іноземців шовонотаке: гімназія чи ліцей? Зламає голову, бо при здоровому глузді без вживання пляшки віскі їм українських змінотворців точно не зрозуміти.

Ці гібридні назви змушені робити мої колеги, бо наші реформатори провели механічну  гімнаїзацію всіх неповних середніх шкіл і ліцеїзацію всіх тих шкіл, які мають старші класи.

У моєму рідному місті є заклад, який за останні 30 років сім разів змушений був змінювати назву. Кожні 4—5 років — нова назва. 

В освіті України є й купа інших дивних парадоксів

✔ Є гучно проголошений «флагманський проєкт» НУШ, а немає шкіл як таких, бо усі «заклади загальної середньої освіти» тепер стали гімназіями чи ліцеями, а учень тепер «здобувач освіти»…

✔ Є купа гімназій, а немає гімназійної освіти, яку знищили шляхом "гімнаїзації" всіх неповних середніх шкіл та профанації самої ідеї закладу освіти для обдарованих та здібних дітей.

✔ Є Державна служба якості освіти України (ДСЯО), а належної якості освіти немає і вона продовжує падати до рівня «церковно-приходської школи».

✔ Є гарна картинка (яскрава обгортка) звершень і здобутків в освіті, а насправді «маємо, що маємо» — освітню катастрофу.

✔ Є високооплачувані експерти в командах підтримки реформ (офісах впровадження НУШ, різноманітних грантівських проєктах), а рівень професіоналізму тих, хто приймає рішення не витримує ніякої критики.

Чому так?

Бо упродовж десятиліття у нас створювали ілюзію здійснення реформ шляхом простого перейменування шкіл, проведення всіляких шоу, започаткування різноманітних агентозмінських структур тощо.

Якщо в 90-ті роки, наприклад, вивести непродвинуту школу на «гімназійну орбіту» означало вийти на якісно вищий рівень освіти, то зараз просто подарували шляхетне ім’я — гімназія усім неповним середнім школам.

Директорка гімназії №179 Ірина Чернілевська пише що: «Коштів на розбудову що середньої ланки (де НУШ відверто просіла), ні тим більше на розбудову ліцею (обриси навчання в якому ще не чіткі) не було. Але таблички поміняли і всі видохнули… Нам, освітянам, не звикати міняти не міняючи, або міняти на ходу, не розуміючи: а що далі?».

Зараз наші реформатори активно взялись за «ліеєдійство» з гучним гаслом: «Профільна!».

Станом на початок квітня освітянська спільнота збурена проектом закону №13120 “Про внесення змін до Закону України “Про повну загальну середню освіту” щодо вдосконалення механізмів формування мережі ліцеїв”.  У ньому передбачаються жорсткі вимоги до кількості учнів у класах для закладів профільної освіти (не менше 24 осіб) та до кількості груп і профілів для створення комунального ліцею, не можливість мати початкову ланку в ліцеї тощо.

Читаємо заголовки в медіа, які лякають: новий законопроєкт забороняє в ліцеях початкову ланку, а громади, які не виконають вимог закону, не отримають освітню субвенцію.

І читаємо відірвані від життя рекомендації та прожекти від команди "Освіта на місцевому та регіональному рівнях" програми Polaris (вони працюють за шведські гроші), та експертів проєкту DECIDE* (там за швейцарські гроші кілька десятків людей здійснюють «консультаційну підтримку в питаннях реформи старшої профільної освіти»).

*Програма Polaris «Підтримка багаторівневого врядування в Україні» (2024-2028) фінансується урядом Швеції через Шведське агентство з питань міжнародної співпраці та розвитку Sida і реалізується SALAR International.

** Швейцарсько-український проєкт DECIDE – «Децентралізація для розвитку демократичної освіти» реалізується в Україні ГО DOCCU у партнерстві з Цюрихським педагогічним університетом (Швейцарія) за підтримки Швейцарії, представленої Швейцарським бюро співробітництва в Україні.

Дивлюсь на оцю табличку від «реформаторів» і, добре знаючи ситуацію як тричі депутат обласної ради і екс-голова депутатської комісії обласної ради з питань освіти, даю реалістичний прогноз: у Кіровоградській області справжніх академічних ліцеїв може бути не 82, а максимум — 8.

Але всі діти мають конституційне право на здобуття середньої освіти, тому  підтримую заклик директорки київського Департаменту освіти і науки Олени Фіданян: «поверніть нам ШКОЛУ»! Підтримую, бо це зараз чи не єдиний спосіб уникнення соціального хаосу, який неминуче виникне у разі відсутності закладів освіти для подальшого навчання 9-класників в межах комфортної територіальної досяжності.

Якщо є ресурс, організуйте в кожному регіоні кілька справжніх ліцеїв та/або гімназій, а всім іншим закладам освіти поверніть дореформаторську назву "школа" з тим, щоб вони могли забезпечити усім дітям конституційне право здобути загальну середню освіту.

І припиніть носитись з "профільною" як з панацеєю від усіх освітніх негараздів. Профілізація станом на 2025 рік є вже застарілою ідеєю. Зараз в старших класах треба намагатись забезпечити кожному учневі індивідуальну освітню програму, а не заганяти його у вузький коридор «профілю».

Вкотре повторюю лікнеп для "агентів змін":

— Так, не може справжня гімназія чи ліцей мати початкової школи.

— Ні, не є і не може бути гімназією непродвинута школа в якій немає старших класів.

— Так, у справжньому академічному ліцеї має бути принаймні понад 500 учнів.

— Ні, не може бути ліцею в невеличкому населеному пункті(селі чи райцентрі, де мекає менше 10 тис. людей).

— Так, усі діти мають конституційне право на освіту, тому треба НЕГАЙНО повернути в Україну звичайну школу.

— Ні, оте, що реформатори назвали гімназіями та ліцеями насправді не є і ніколи не буде гімназіями та ліцеями.

— Так, якщо є відповідний ресурс (матеріальний, кадровий тощо) можна створити в кожній області 2—3 справжніх ліцеї.

— Ні, те що у нас знищено поняття «навчальні заклади нового типу» насправді не сприяє «рівному доступу до якісної освіти», а лише знищує останні острівки якісної освіти, які були у справжніх гімназіях та ліцеях.

— Так, в Україні відбулась профанація самої ідеї гімназійної освіти шляхом дарування шляхетного імені – гімназія усім неповним середнім школам.

Було!

З початку 90-х у нас працювали звичайні загальноосвітні школи і навчальні заклади нового типу.

Гімназія — середній загальноосвітній заклад для обдарованих і здібних дітей, що забезпечує їхню науково-теоретичну, гуманітарну, загальнокультурну підготовку та задовольняє різнобічні освітні запити особи, суспільства, держави.

Ліцей – спеціальний заклад освіти для обдарованих дітей, що забезпечує здобуття освіти понад державний мінімум та здійснює науково-практичну підготовку, задовольняє різнобічні освітні запити особи, суспільства і держави.

Справжні гімназія та ліцей не мали території обслуговування (мікрорайону) і набирали учнів на конкурсній основі.

Могло бути навчально-виховне об’єднання(НВО). Наприклад, я багато років очолював таке об’єднання: гімназія ім. Тараса Шевченка — центр позашкільного виховання «Контакт» — початкова школа «Гармонія». Кожен з цих трьох закладів мав окрему будівлю, а разом вони створювали гімназійний квартал у центрі м. Кропивницького. 

Стало!

За законом «Про освіту» 2017 року:

гімназія — заклад середньої освіти II ступеня (або структурний підрозділ іншого закладу освіти), що забезпечує базову середню освіту;

ліцей — заклад середньої освіти III ступеня (або структурний підрозділ іншого закладу освіти), що забезпечує профільну середню освіту.

«НУШ у 5—7 класах «провисла» через неготовність учителів», — читаю тепер такі заяви міністра. Ні, вона провисла, бо у нас досі панує розруха в головах очільників. І панувала в головах тих, хто закладав у Законі «Про освіту» в структурі української шкільної освіти якийсь дивний псевдогімназійно-ліцейський «гібрид слона і носорога».

Якщо говорити спрощено, в Європі є дві моделі шкільної освіти:

1.

Німецька (гімназійна), яка була і на всій території України (і тій, що сходила до складу Австро-Угорської імперії, згодом Польщі та Чехословаччини, і тій, що була у складі Російської імперії).

Сучасна гімназія в Німеччині, Австрії чи Швеції об’єднує неповну середню школу і старшу школу (тобто це ІІ й ІІІ ступінь разом).

Ніколи і ніде до складу гімназії не входила початкова школа. Ніде і ніколи гімназія не складалась із І та ІІ ступені (початкової школи й неповної середньої). Так зробили у нас.

Тому вийшло так, що гімназіями в Україні тепер називають усі школи в яких немає старший класів. Окремої мережі початкових шкіл як не було, так і немає. У дорадянські часи неповна гімназія, в якій на стадії становлення були лише класи ІІ ступені, називалась прогімназією.

Тепер маємо дивні сільські «ліцеї» з сімома учнями у випускному класі (більшість з яких не збираються до університету) у складі яких є 3—7 гімназій (це філії, які не мають старших класів).

Від того, що в цих сільських школах з’явились круті назви, якість освітнього процесу змінитись на краще точно не могла.

2.

Французька (ліцейська). Для нас вона була не типовою. На наших теренах були лише її окремі елементи і в 90-ті роки деякі спеціалізовані й не тільки спеціалізовані школи почали називатись ліцеями. 

Справжній ліцей — це завжди(!) лише старша школа.

✔ Ліцей у Франції (Le Lycee) — це завершальна ланка системи середньої освіти й одночасно перехідний щабель до вищої освіти. Після закінчення ліцею його випускники отримують атестат(baccalauréat). У французькому ліцеї навчаються три роки.

✔ Ліцей у Польщі(Liceum ogólnokształcące) — фінальні 4 роки навчання. Їх відвідують ті, хто планує продовжити свою академічну освіту після закінчення szkoła podstawowa (1—8 класи) за іншим шляхом, ніж технікум чи професійно-технічне училище. Після закінчення випускник здає випускний екзамен — matura — та отримує свідоцтво про повну загальну середню освіту. Подальше навчання — це здобуття вищої освіти. Ліцеї Польщі — це по суті загальноосвітня школа зі спеціалізованими класами, яка займається підготовкою учнів до вступу в університети.

✔ Ліцеї (Liceo) в Італії готують учнів до університету, куди вони можуть вступити в разі успішного опанування п’ятирічного ліцейського курсу. Тут є різні типи ліцеїв:

1. наукові (Liceo Scientifico) — найпопулярніший варіант в Італії, там поглиблено вивчають фізику, хімію та біологію;

2. класичні (Liceo Classico) роблять акцент на латині, античній літературі, філософії та історії мистецтв;

3. лінгвістичні (Liceo linguistico) спеціалізуються на сучасних мовах;

4. ліцеї гуманітарних наук (Liceo delle scienze umane opzione economico-sociale) найбільшу увагу приділяють економіці та іншим соціальним предметам;

5. художні (Liceo Artistico) дають можливість вивчити основи архітектури, живопису та скульптури;

6. музично-хореографічні (Liceo musicale e coreutico) в яких назва говорить сама за себе.

На жаль, ми дискредитували назву ліцей ще тоді, коли обізвали ними всі ПТУ (зараз всі ПТУ планують перейменувати в "професійні коледжі).

Як наслідок, у нас знищено гімназійну і не створено ліцейної освіти хоча б рівня мережі Назарбаєв інтелектуальних шкіл у Казахстані.

В Україні це зробили попри те, що сучасна гімназійна освіта не тільки в Німеччині, а ще в десятках країн показує свою ефективність.

Тепер нам роками доведеться усувати наслідки  абсолютно непродуманих кроків,  які призвели  для руйнування тих небагатьох острівців якості в української освіти(начальних закладів нового типу).

Зокрема, вдруге відновлювати гімназійну освіту. Чи поступово вибудовувати ліцейську, якщо ми вирішимо мати змішану німецько-французьку модель.

Звісно, починати серйозну роботу над помилками треба вже зараз.