Реформа - це НЕ впертість

Автор: Ігор Лікарчук, доктор педагогічних наук, професор

Щойно завершив розмову із журналістом одного ЗМІ. Його запитання було таке: «Якою буде профільна школа в Україні? Ваше бачення». Я відповів на його питання. Але відчуваю, що моя відповідь «не зайшла». Тому дублюю її тут.

«Я абсолютний прихильник профільної школи. І про це не раз говорив тоді, коли затверджувалася Концепція НУШ. 

Але пройшов час. Україна четвертий рік захищає свою Незалежність у тяжкій кровопролитній війні. Школи забули, що таке «нормальний» освітній процес. Маємо реальні і не дуже втішні, на думку вчителів, підсумки реалізації Концепції НУШ за вісім років її існування.  Люди втратили домівки, рідних, близьких та віру в щасливе майбутнє.  Сила-силенна учнів і вчителів - поза межами України. 

Тому, мабуть, потрібно сказати відверто таке. Те, що у Концепції НУШ планувалося десять  років тому, потребує серйозного аналізу та корегування. 

Наголошу, не відміни чи забуття, а корегування. 

Натомість, його немає. Є жорстке адміністрування процесу створення профільної школи. Є тиск. Є обіцянки молочних рік і кисельних берегів. 

Попри небажання батьків, прохання окремих громад відтермінувати створення профільних шкіл до завершення війни, відсутності нормативних документів, що визначають сутність цієї організаційно-педагогічної форми здобуття загальної середньої освіти, провалу підготовки педагогів до роботи в профільній школі. 

Тому ця робота, на мою думку, враховуючи сьогоднішні реалії, може мати чотири сценарії завершення. 

Перший. Найочікуваніший. Черговий раз змінимо  вивіски на закладах загальної середньої освіти. Переколотивши дітей, вчителів, батьків. Це за тридцять років навчалися робити дуже добре. 

Другий. Дуже реальний. Профільність під тиском формально впровадять. Але вона  не зможе запрацювати так, як задумано.

Тоді про неї  просто перестануть говорити.

З’явиться нова реформа.

І увага системи переключиться.

Третій. Найгірший. Якого я особисто не хочу. Наступить повний крах ідей НУШ. І суспільство це зрозуміє. Відреагує на це масовим ростом репетиторства, приватних шкіл, посиленим відтоком дітей шкільного віку за кордон. Політичними висновками. 

Четвертий. Найболючіший.  Якщо після всього цього скажуть: «Громади просто неправильно зрозуміли ідею».

Ось тоді довіра до реформи освіти та розуміння її необхідності  остаточно зникне. Це буде означати крах формальної освіти в Україні. 

Тож іще раз. Профільна школа потрібна Україні. Але вона має народитися з реальності, а не з календарного плану.

Реформа — це не впертість. Реформа — це здатність чути реальність.

Наразі реальності не чують. 

Тому ми вже на шляху до одного із тих сценаріїв, про які я написав вище.»

Ось така моя думка. Укотре не вийшло у мене заспівати дифірамби. Вибачте