Серпень. Повернення у знайоме кіно

Джерело: Думки без меж

Чому навчальний рік завжди тягнеться, а відпустка пролітає?

У червні ще рахували дні з насолодою.

А зараз - «Та як це вже серпень?!»

І в голові цокає таймер: «Незабаром знову все почнеться».

Хтось скучив за дітьми. Хтось за порядком у житті.

Хтось навпаки, мріє ще хоча б тиждень нічого не чути, не бачити, не планувати.

Педагоги повертаються.

Хтось уже зайшов у школу. Хтось- тримається за останні десять днів.

Комусь пощастило - відпустка майже до кінця серпня.

Але сценарій у всіх один.

Вчитель зайде в кабінет.

Відкриє вікна, щоб зайшов ковток свіжого повітря.

Проведе поглядом по кабінету й мимохідь складе внутрішній список: прибрати, помити вікна, підклеїти шпалери, витерти пил, привести в порядок техніку і ще з десяток пунктів.

І як же без розмов із колегами:

- «Де був(-ла)? Як відпочив(-ла)?»

- «Як швидко пролетіла ця відпустка»

- «І знову все спочатку»

Пару днів триває ця тепла розкачка.

Колектив - мов одна велика батарейка, що повільно підзаряджається.

А тоді - раз!

І заводиться. І зупиниться лише наприкінці року.

Знову: наради, списки, плани, методички.

І вже згори - оновлені методичні рекомендації. Минулого року - 172 сторінки. Цьогоріч, мабуть, поб’ють цей рекорд. І знову: ключові компетентності, інтеграції, цифрові акценти, міжпредметні зв’язки.

Ми знову відкриємо той PDF.

Прогортаємо до свого предмета.

Зробимо вигляд, що щось врахуємо.

А далі - як завжди.

Серпнева нарада. Директор, з легким блиском в очах, оголосить, хто пішов: на пенсію, в іншу школу, або просто не витримав.

Представить нових колег.

І хтось тихенько прошепоче: «О, нові жертви. Цікаво, надовго?»

Перші організаційні завдання, списки учнів, заходи, графіки.

І ми знову побіжимо.

Та, мабуть, важливо не просто «вийти на роботу».

А вийти на себе.

З розумінням, що ти не кнопка «увімкнути».

Кажуть, як зустрінеш рік - так його і проведеш.

І це стосується не лише 1 січня. Це і про 1 вересня.

Бо саме в серпні - початок, у якому можна закласти інший тон.

Починати слід не з планів і конспектів. А з простого запитання:

«Чого хочу я?»

Не глобально. А в цьому році. У цій школі. У цих умовах.

Можливо, ви нарешті дасте собі дозвіл не брати участі у всіх планових і позапланових ініціативах.

Можливо, навчитесь чесно говорити:

«Це не входить у мої посадові обов’язки».

Можливо, захистите хоча б пів години свого особистого часу.

Бо педагог слабне не через невміння, а через те, що тягне все на собі.

Не завжди знає, як себе захистити.

Не завжди знає, що має на це право.

Серпень - час освіжити не лише кабінет, а й юридичну обізнаність.

Це - не бунт. Це - опора.

Система розганяється стрімко. І не питає, чи ви встигаєте.

Тому важливо мати свою швидкість. Свої межі.

Бо ми знову входимо в знайоме кіно.

Але цього разу - можна змінити звучання. Не для системи. Для себе.

Не рятувати систему, яка не рятує тебе.

Не горіти, аби світило іншим.

А світити коли сам не в темряві.

Якщо система не змінюється - ми маємо навчитися створювати в ній свій простір. Свій комфорт.

Цей серпень - ще один шанс.

Не змінити все. Але змінити себе.