Ще раз про класне керівництво

Джерело: Думки без меж

Все частіше в школах учителі відмовляються від класного керівництва. І постає цілком логічне питання: чому?

На мою думку, причина очевидна: за ті гроші, які сьогодні доплачують за класне керівництво, далеко не кожен готовий виконувати такий обсяг роботи й нести таку відповідальність.

Яким документом визначено функціонал класного керівника?

Положенням про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти, затвердженим ще у 2000 році, з подальшими змінами.

Надзвичайно цікавий документ. Що тільки не повинен робити класний керівник!

Але реалії шкільного життя часто значно ширші за формально визначені обов’язки.

Класний керівник організовує харчування учнів, збирає довідки, оновлює електронні системи, збирає та уточнює персональні дані, формує соціальні паспорти класу, модерує батьківські чати.

Під час повітряної тривоги — перебуває з дітьми в укритті й відповідає за них.

Готує характеристики на запити ювенальної превенції, соціальних служб чи інших установ. Бере участь у вирішенні конфліктних ситуацій, реагує на випадки булінгу, відстежує проблеми у взаєминах між дітьми та батьками.

І цей список можна продовжувати ще довго.

Хто був класним керівником, той добре знає, що це за «хліб».

І все це — за доплату.

Сьогодні доплата за класне керівництво становить:

• 20% посадового окладу — у 1–4 класах;

• 25% посадового окладу — у 5–11 (12) класах.

І тут у мене два питання.

1. Чи варте сьогодні класне керівництво тієї доплати, яку за нього отримує вчитель?

2. Чому тоді не всі вчителі відмовляються від класного керівництва?

Відповіді, на мою думку, очевидні.

Хтось не хоче залишати дітей.

Хтось звик.

Хтось відчуває відповідальність за свій клас.

Хтось просто боїться відмовитися.

Особисто я в нових реаліях категорично відмовилася від класного керівництва.

І, чесно кажучи, було сумно залишитися без класу.

Бо клас — це не просто ще один пункт у посадових обов’язках. Це діти, стосунки, спільні моменти, відповідальність і частина професійного життя.

Але сьогодні я ставлю собі просте питання:

чи повинна любов до дітей означати готовність постійно брати на себе дедалі більше роботи за символічну доплату?

Мабуть, ні.