Створюємо травмочутливе освітнє середовище

Автор: Irina Gnezdilova

Наближається новий навчальний рік. Важливий момент, про який варто пам’ятати усім організаторам освітнього процесу – травмочутливий підхід.

Три роки перебування в стані хронічного стресу та травмуючий досвід, який мають багато учасників освітнього процесу потребує бережного ставлення, розуміння особливостей поведінки і способів реагування на різні її прояви.

Побудова травмочутливого середовища базується на тому, щоб зменшити вплив травмуючого досвіду, який могли мати учасники освітнього процесу. Дія травми на психіку людини відображається в формуванні переконань: «я самотній», «я нічого не контролюю», «я безсильний», «мені страшно».

Як же створити травмочутливе середовище у вашому освітньому закладі? В цьому дописі ми будемо спиратися на основні принципи побудови моделі «зцілюючого класу», розроблені німецьким професором Гарольдом Каруц.

За його визначенням, «зцілюючий клас» - це організація навчання, яка сприяє профілактиці та запобіганню травмування, оцінюванню травмівного досвіду та укріплює у дітей резильєнтність. В такій моделі навчання увага приділяється не тільки процесу навчання, а й організації комфортного та безпечного простору.

📍Введіть в школі ритуали персоналізованого привітання та прощання з дітьми. Це може бути ритуал на рівні класу, коли вчитель знаходить можливість звернутися до кожної дитини на ім’я і сказати декілька підбадьорливих слів, комплімент або подяку: «Добрий ранок, Марійка. Рада тебе бачити. Як твоє самопочуття сьогодні?»

📍Особистий контакт. Тактовно цікавтеся життям учнів. Адже в часи війни воно може суттєво змінюватися кожного дня. І це впливатиме на здатність дитини навчатися, її самопочуття та настрій. Педагогічному колективу варто знати про важкі періоди в житті дитини, щоб ефективно її підтримати.

📍Введіть традицію робити щоденний скринінг емоцій. Існує багато способів зробити це швидко та в ігровій формі. Важливо враховувати, хто в якому стані сьогодні. А також нормалізувати емоції, оскільки усі вони важливі і ми не маємо бути постійно радісними та бадьорими.

📍 Введіть традицію щоденних дихальних практик. По-перше, це позитивно впливає на стан нервової системи. По-друге, в ситуації гострого стресу ми можемо швидко згадати та застосувати лише те, що робили раніше.

📍 Соціальні контакти. Частіше використовуйте групові форми роботи. Це знижує відчуття ізоляції. А спільне виконання творчих завдань поліпшує комунікацію, розвиває креативність і є профілактикою булінгу.

📍Салютогенний підхід. Передбачає опору на сильні сторони особистості, наявні ресурси і здатність справлятися. На це можуть бути націлені різні вправи або мовленнєві звернення: «Ти був дуже наполегливий у спробах виконати завдання. І нічого, що не вийшло цього разу. Ми спробуємо ще, і поступово все вийде. Це вимагає тренувань і практики.»

📍 Позитивний мікроклімат. Підтримуйте в дітях природне вміння радіти. Хвилинки гумору на уроках, цікаві ігри та тимбілдинги, встановлення спільних домовленостей та навчання ненасильницькій комунікації також сприятимуть формуванню позитивного мікроклімату.

📍 Креативність+активність. Давайте учням більше завдань, направлених на розвиток уяви. Заохочуйте прояви креативності, спонукайте до розмірковування і створення простору, в якому кожна думка є важливою та ціною. Використовуйте інтерактивні форми роботи, дбайте про можливість рухатися.

☝Зауважимо, що створення травмочутливого середовища буде ефективним, якщо над цим працюватиме уся команда навчального закладу: директор, його заступники, психолог, вчителі. Злагоджена робота і розуміння важливості кожної окремої активності, як частини цілісної системи, сприятимуть позитивному результату.