Відбулася презентація «концептуальних засад освітніх галузей»: що далі?

Автор: Сергій Захарін, державний секретар Міністерства освіти і науки України (2021–2023), доктор економічних наук, професор

Інформаційний простір заполонила новина про «чергову освітню перемогу»: Міністерство освіти і науки презентувало концептуальні засади освітніх галузей.

При цьому МОН стверджує, що концепції освітніх галузей є основним інструментом реалізації політики «Освіта для життя». Планується, що на основі цих концепцій буде зроблено багато добрих справ: «оновлено навчальні програми, створено нові підручники, розроблено програми підвищення кваліфікації для вчителів та модернізовано освітні простори».

Невже освітньому відомству вдалося зробити щось корисне і важливе? Давайте розбиратися.

Визначення понять «освітня галузь», «концептуальні засади освітніх галузей», «концепції освітніх галузей», «Освіта для життя» не наведено ані у базовому Законі України «Про освіту», ані у спеціальному Законі України «Про повну загальну середню освіту».

Перелік освітніх галузей подано у пункті 10 Державного стандарту базової середньої освіти, що затверджений постановою Кабінету міністрів України від 30 вересня 2020 р. № 898. Але в цьому документі також не наведено визначення понять «освітня галузь», «концептуальні засади освітніх галузей», «концепції освітніх галузей», «Освіта для життя».

З формальної точки зору, якщо у законодавчих та інших нормативно-правових актах не розкрито правовий зміст якогось поняття (явища або процесу) – це означає, що під цим поняттям будь-хто може розуміти будь-що.

У Положенні про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. № 630 (з подальшими змінами), словосполучення «освітня галузь» та його похідні – не наведено.

Відтак, можна зробити припущення, що питання наявності у Міністерства освіти і науки України прав, повноважень та компетенцій здійснювати заходи з формування та реалізації державної політики у сфері управління так званими «освітніми галузями», у тому числі визначати так звані «концептуальні засади освітніх галузей» або так звані «концепції освітніх галузей» – як мінімум, є дискусійним.

Не дивлячись на це, видано наказ Міністерства освіти і науки України від 20.08.2025 № 1163 «Про затвердження концептуальних засад освітніх галузей та дорожньої карти реалізації концептуальних засад освітніх галузей на 2025–2030 роки».

У вступній частині цього наказу зроблено посилання на підпункт 3 пункту 6 вже згаданого нами Положення про Міністерство освіти і науки України.

У вказаному приписі зафіксовано: «МОН для виконання покладених на нього завдань має право: <…> скликати наради, утворювати комісії та робочі групи, проводити наукові конференції, семінари з питань, що належать до його компетенції».

Про «освітні галузі» або «концептуальні засади» – ані слова.

Також у вступній частині наказу є згадка про «захід 1 завдання 2.2.1.2 операційної цілі 2.2.1 стратегічної цілі 2.2. Оперативного плану Міністерства освіти і науки України на 2025 рік», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 06.03.2025 № 417.

Відкриваємо згаданий наказ. Операційна ціль 2.2.1 звучить доволі пафосно: «Випускники базової школи набули компетентностей та наскрізних вмінь, необхідних для життя і подальшого навчання». Завдання 2.2.1.2 звучить так: «Оновлення змісту освіти в 5–9 класах через перегляд навчальних планів і модельних навчальних програм», а також вказано два заходи, у тому числі: «Розроблення концептуальних засад впровадження освітніх галузей».

Від обсягу гасел і пафосу вже стало не по собі…

Цікаво, що в наказі № 1163 йдеться про організацію освітнього процесу та очікувані результати навчання в усіх класах середньої школи (починаючи з 1-го до 12-го), а у наказі № 417 йдеться лише про 5–9 класи.

Виходить, що розробники концептуальних засад освітніх галузей та дорожньої карти реалізації концептуальних засад освітніх галузей на 2025–2030 роки вийшли далеко за межі завдань, які були визначені Оперативним планом МОН.

Слід звернути увагу, що накази МОН від 06.03.2025 № 417 та від 20.08.2025 № 1163 (у них вживається поняття «концептуальні засади освітніх галузей») не зареєстровані у Міністерстві юстиції України, а відтак – вони не є нормативно-правовими актами. Відтак, можна припустити, що будь-які суб’єкти освітньої діяльності (у тому числі директори шкіл, методисти, вчителі) не мають обов’язку у своїй роботі використовувати слова і словосполучення, що наведені у цих наказах.

Від аналізу правових позицій давайте перейдемо до аналізу змісту. Тут недолугостей і несподіванок – не менше.

Загальне враження від ознайомлення з додатками, що наведені у наказі Міністерства освіти і науки України від 20.08.2025 № 1163 «Про затвердження концептуальних засад освітніх галузей та дорожньої карти реалізації концептуальних засад освітніх галузей на 2025–2030 роки» – а воно, як показує життєвий досвід, найбільш правильне – ми маємо справу з черговою «візією», у якій наведено багато красивої галасливої інформації під рубрикою «як ми маємо жити».

Найперше, що впало в очі – відсутність належної системності та методологічної єдності в документах (додатках), якими визначено «концептуальні засади...» в різних освітніх галузях.

Наведений текст (понад 500 сторінок) у значній мірі нагадує занадто велику оглядову працю, яка за змістом є дещо абстрактною і відірваною від реального життя. Тут подано вибірково (без строгої системності): дуже стислий аналіз досвіду окремих іноземних країн, згадки про сценарії і моделі, якісь статистичні дані (дуже різнорідні), доволі абстрактні узагальнення усіляких викликів і ризиків, подекуди згадується ненависний «радянський досвід», у деяких додатках наведено «можливі рішення» або «варіанти рішення».

Різні «концептуальні засади...», що подані як додатки до наказу № 1163, містять різні структуру, а також різний перелік таблиць.

В окремих додатках подано відомості про міжгалузеву та міжпредметну взаємодію, в окремих – ні.

В окремих додатках подано інформацію про структуру викликів і ризиків для належного розвитку галузі (кадрове, матеріально-технічне, навчально-методичне забезпечення, зміст навчального матеріалу, організація освітнього процесу), в окремих – ні.

В окремих додатках подано розділи про виклики, пов’язані з освітніми втратами та розривами, в окремих – ні.

В окремих додатках подано відомості про «можливі рішення», в окремих – про «варіанти рішень», а в окремих – жодних рішень.

Взагалі дивно, що міністерський наказ містить не чіткі рішення (імперативні вимоги), а купу словосполучень «можливі рішення» або «варіанти рішення». Зовсім не зрозуміло – хто саме, керуючись цим наказом, має зробити вибір серед великої множини запропонованих «рішень».

Викликає також сумнів, що під час підготовки «можливих рішень» та «варіантів рішень» враховано кращі напрацювання педагогічної науки.

Наведемо лише три приклади (хоча таких прикладів могло би бути десятки).

Мовно-літературна галузь. Виклик: «Зосередженість системи викладання навчальних предметів мовно-літературної галузі на традиціях минулого (радянські практики)». Можливі рішення (усього 4): «Врівноваження теоретичного й прикладного компонентів навчання», «Системне оновлення модельних програм і підручників, цифровізація контенту», «Реалізація нових стратегій навчання вчительства», «Відкрите обговорення чутливих тем та чіткі алгоритми формування культури пам'яті».

Галузь «Фізична культура». Виклик: «Високі психоемоційні навантаження». Варіанти рішення: «Використання на уроці фізичної культури інструментів визначення емоційної готовності учнівства до рухової активності. Упровадження практик, що сприятимуть емоційному розвантаженню, відновленню розумової працездатності. Дотримання санітарно-гігієнічних норм обсягу навчального навантаження в школі та вдома».

Математична галузь. «Впровадження нових методик і технологій навчання математики ускладнюється. Фундаментальним чинником успішного реформування є підвищення спроможності вчительства. Ефективне впровадження нових підходів до навчання залежить від підготовленості педагогів / педагогинь, їхньої методичної гнучкості, здатності адаптуватися до змін. За прикладом країн із високими результатами у PISA (Нідерланди, Фінляндія, Японія) важливо запустити довготривалі програми професійного розвитку для вчителів, зокрема і для тих, хто працюватиме у профільних математичних класах. Ці програми мають охоплювати теми, присвячені сучасним цифровим інструментам, методикам навчання, роботі з учнями з 12 різними особливими освітніми потребами, наставництву та створенню професійних спільнот учителів. Необхідно виділяти достатнє фінансування на створення сучасних і якісних онлайн-курсів для вчителів математики, а особливо тих, що будуть викладати у закладах профільної середньої освіти».

Думаю, навіть нефахівці розуміють, що подані тексти – м’яко кажучи – не можуть лягати в основу державної політики.

Також впало в очі, що додатки, які містяться в наказі № 1163 – не пронумеровані, а назви додатків в самому тексті наказу навіть не згадуються.

Цікаво, що Дорожня карта (у якості додатку) подана поміж різних «Концептуальних засад…» (поміж інших додатків), а не в кінці, як має бути.

Це дозволяє зробити припущення, що текст наказу готували поспіхом, без дотримання правил і принципів документування управлінської діяльності, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 р. № 55.

Скоріш за все, наказ з додатками формувався на основі пропозицій якихось «освітніх експертів» та «освітніх експерток», які не мають належного досвіду роботи в органах державної влади, натомість мають амбіції «робити епохальні реформи», причому «тут і зараз».

І наостанок – деякі професорські роздуми.

У Державному стандарті базової середньої освіти, який був затверджений урядом під час каденції попереднього міністра, для кожної освітньої галузі чітко визначено: мету, компетентнісний потенціал, уміння та ставлення, базові знання, вимоги до обов’язкових результатів навчання, орієнтири для оцінювання. Ці питання, таким чином, є унормованими і нині додаткових активностей від міністерства (зокрема, шляхом розробки та ухвалення наказу) не потребують. На жаль, під час яскравої презентації «концептуальних засад освітніх галузей» на цю обставину ніхто уваги не звернув...

Небайдужі люди можуть звернути увагу на таку деталь: унормування ключових питань освітніх стандартів попередній міністр «проводив» через постанову уряду, а нинішній – через наказ, до того ж і «неюстований».

Для будь-якого фахівця у сфері державного управління є очевидним: якщо хтось жонглює поняттями, які не містяться у законодавчих актах (приміром, «освітня галузь», «концептуальні засади освітніх галузей», «концепції освітніх галузей», «Освіта для життя») та використовує їх безсистемно і на власний розсуд – скоріш за все, йдеться не про сумління, а про якусь управлінську колотнечу.

Не виключено, що ця управлінська колотнеча створена не задля організації ефективної освітньої діяльності, а в першу чергу з метою проведення галасливих презентацій, виробництва яскравих картинок і звітування перед іноземними донорами.

Якщо відверто, я не вірю, що після згаданої презентації буде досягнуто проголошену пафосну ціль – «випускники базової школи набули компетентностей та наскрізних вмінь, необхідних для життя і подальшого навчання». Невже це можливо – міністерство видало якийсь наказ, і всі здобувачі раптом набули необхідних компетентностей?!.

Отже, можна зробити сміливе припущення, що виданий наказ – це просто один із елементів освоєння так званою «освітньою командою» якогось іноземного гранту.

Але це «не дуже справедливо». Якщо є грант на впровадження якогось поняття, явища або процесу (приміром, «освітня галузь», «концептуальні засади освітніх галузей», «концепції освітніх галузей», «Освіта для життя») – тоді гроші від гранту мають розподілятися не лише серед купки ділків, а серед всіх учасників такого впровадження, включаючи директорів шкіл, методистів та вчителів.

P.S. У цій статті відображено лише позицію автора. Висновки та фактичні твердження, наведені у цій статті, не відображають позиції державних органів, установ, організацій.