Використання кейс-методу під час проведення батьківських зборів

Невіддільною частиною роботи шкільного психолога є робота з батьками.

Достатньо часто психолога можуть запросити на планові батьківські збори або ж організовану групову консультацію щодо конкретної теми чи проблеми, яка потребує кваліфікованого втручання психолога.

Впевнена, ви погодитеся, що інтерактивні методи у груповій роботі мають кращу результативність.

📌 Одним із них є метод кейсів або case-study. Це метод активного проблемно-ситуаційного аналізу, що базується на навчанні, шляхом розв'язання конкретних задач. Завдяки йому група спільними зусиллями аналізує ситуацію, що склалася, та напрацьовує її практичне вирішення. Після завершення учасники мають оцінити всі запропоновані алгоритми вирішення та обрати найкращий, у контексті заявленої проблеми.

Розгляньмо можливість використання кейс-методу у роботі з батьками!

Що нам дає метод кейсів?

• Формує навичку слухання та врахування протилежної думки.

• Реалізує навичку висловлювати власне бачення, аргументуючи його.

• Розвиває вміння працювати в команді, знаходити раціональні способи вирішення проблемної ситуації.

• Забезпечує умови для формування досвіду щодо вирішення подібних ситуацій. Учасники штучно занурюються в ситуацію: досліджують та аналізують проблему, взаємодіють одне з одним, обмінюються думками та поглядами щодо розв'язання поставленої задачі. Це саме те, чого часто не вистачає у груповій дискусії.

Як створити кейс?

Як кейс спеціаліст може використати:

• спеціальні тексти-ситуації, які написані ним для відпрацювання конкретних навичок чи вирішення завдань;

• тексти ситуацій, що є уривками літературних творів та відповідають проблемній ситуації, що потребує втручання;

• описи реальних ситуацій;

• відеофрагменти, що описують чи дають змогу сформувати уявлення щодо проблемної ситуації;

• рольову гру, яка безпосередньо розігрується на зустрічі для аналізу та відпрацювання алгоритмів розв'язання проблеми.

Обрані кейси мають відповідати таким критеріям:

• доступними та зрозумілими учасникам;

• бути адаптованими до соціокультурного середовища та відповідати сучасності;

• відповідати проблемній ситуації чи запиту від учасників.

СТРУКТУРА КЕЙСА

1️⃣ Складові кейса: початок (герой кейсу, його історія та час події); основна частина (опис ситуації, події, окреслення проблеми); завершальна частина (пошук рішення).

2️⃣ Запитання до кейсу.

3️⃣ Додатки (додаткова інформація до кейсу: таблиці, статистичні дані, додаткові відомості).

4️⃣ Завершальний етап: короткий опис можливого вирішення проблемної ситуації.

Кейс може бути описаний як розповідь від імені автора чи свідка ситуації. Важливо дати героям кейсу імена, а також інформацію, яка допоможе учасникам, що працюють над кейсом визначити суть ситуації та особливості середовища, де відбулася подія.

Кейс може містити додаткову інформацію в додатках. Наприклад, це може бути інформація про успішність, додаткова інформація про родину, звіти про пророблену роботу щодо ситуації, додаткова інформація щодо героя кейсу, наукова інформація щодо вікових особливостей та соціального становлення індивіда у групі.

Ці дані дають можливість сформувати декілька варіантів вирішення ситуації, допоможуть учасникам сфокусувати свою увагу на тих аспектах, які на їх думку, є найбільш важливими.

Формулювання запитань у розробці кейсу є важливою частиною. Запитання мають бути відкритими, не містити в собі ані прихованої, ані вірогідної відповіді. Наприклад: «У чому полягає проблема цієї ситуації?». «Що було зроблено (ким саме) для вирішення проблемної ситуації?», «Які альтернативні варіанти вирішення цієї ситуації?», «Хто має ресурс і можливість втрутитися у ситуацію та приймати рішення?».

ПРИКЛАД КЕЙСУ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ НА БАТЬКІВСЬКИХ ЗБОРАХ

Психолог або класний керівник на батьківських зборах може провести тематичну бесіду. Корисним буде не просто надавати інформацію, а залучити батьків до її активного спільного обговорення.

🔍 Пропонуємо вам кейс для тематичної бесіди щодо налагодження взаємодії батьків з підлітками.

Ольга, 15 років, навчається у 9 класі. Олю виховує одна мама, з батьком Ольги вони розійшлися. Дівчина має гарну успішність. ЇЇ цікавлять творчі дисципліни, вона має хист до вокалу та гарно танцює. Відвідує школу мистецтв по класу фортепіано. Оля товариська та відкрита до спілкування дівчина, має популярність серед однолітків. Дівчина має доброзичливі стосунки з однокласниками та педагогами, завжди відгукується на прохання та приходить на допомогу тим, хто цього потребує.

Останнім часом однокласники й педагоги помітили, що дівчина має пригнічений настрій, майже ні з ким не спілкується. Нещодавно на одному із профорієнтаційних занять Оля сказала, що планує покинути школу після 9 класу та йти вчитися у коледж в сусідньому місті. Це здивувало класного керівника та шкільного психолога, адже Оля завжди була налаштована закінчувати 11 класів та вступати до мистецького ЗВО.

Тож класний керівник в індивідуальній розмові вирішив дізнатися що вплинуло на вибір дівчини. У розмові Оля розповіла, що має труднощі у комунікації з мамою. Нещодавно дівчина помітила, що мама читає повідомлення в її телефоні та перевіряє її особисті речі та кімнату. Оля відчуває розгубленість від дій матері, запитавши навіщо вона це робить, мати відповіла, щоб вберегти її від необдуманих рішень. Після цієї розмови Оля вирішила закінчити 9 класів та йти вчитися в інше місто, щоб уникнути контролю зі сторони мами.

Питання для обговорення:

1. Що, на вашу думку, спонукало матір перевіряти телефон та особисті речі доньки?

2. Чи доречно повелася матір, коли перевіряла телефон та особисті речі доньки? Обґрунтуйте свою відповідь.

3. Як би ви порадили діяти матері, щоб це не викликало обурення Ольги та напруження в їх стосунках?”

Після обговорення психолог чи класний керівник може додати інформацію: про особисті кордони й важливість поваги до особистого простору;

особливості взаємодії з підлітками;

можливі небезпеки у цифровому просторі й шляхи протидії їм.

Алгоритм роботи з кейсом.

1 етап. Індивідуальна робота з текстом конкретної ситуації.

Кожному учаснику дається текст ситуації для ознайомлення. Головним завданням цього етапу є формування в учасників власної думки щодо ситуації та напрацювання власного варіанта вирішення. На цей етап варто виділити достатньо часу для формування власної думки, яку можна співвіднести з думкою інших.

2 етап. Обговорення в малих групах.

Учасники об’єднуються в групи по 4-5 людей. Перед ними постає завдання розробити спільний варіант вирішення ситуації та напрацювати спільні відповіді на запитання до кейсу, підготувати власні рекомендації та представити результати.

3 етап. Представлення результатів та групове обговорення.

Кожна група представляє власні напрацювання, учасники ставлять питання та ведуть дискусію. Мета цього етапу – розширити поле можливих варіантів вирішення, пошук сильних сторін та відпрацювання навичок групової та командної взаємодії. Психолог на цьому етапі дотримується ролі модератора, утримуючись від ролі експерта, максимально зосереджуючись на залученні в обговорення учасників.

4 етап. Підбивання підсумків роботи з ситуацією.

Психолог-модератор узагальнює напрацювання груп, виділяє ключові, проблемні та успішні моменти спільної роботи. Уточнює поняття та незрозумілі моменти, які з’явилися в ході дискусії. Найкраще, коли це є продовженням спільного обговорення учасників, а психолог лише стає повноправним її учасником, висловлюючи власне бачення.

Після завершення можна провести загальну рефлексію.

• Що було найскладнішим?

• Що давалося найпростіше?

• Загальні враження від кейса та від роботи в цілому?

• Які висновки для себе зробили у ході роботи?

• Яких помилок у майбутньому можете уникнути завдяки цій ситуації?

• Що заважало?

• Що допомагало?