За жалюгідний стан сучасної освіти відповідальні всі
Автор: Андрій Карбівничий, викладач фізики й астрономії Самарського металургійного коледжу Українського державного університету науки і технологій
З студентських років запам’ятав, що люди діляться на три категорії: ті, які знають і вміють; ті, які знають, але не вміють; та ті, які не знають і не вміють. Запам’ятав і те, що зазвичай ці останні керують як першими, так і другими.
Цей парадокс, очевидно, відчутний не лише в політиці, а й у системі освіти. Бо як не крути, як не хитруй, а в системі вітчизняної освіти саме ті, хто не знають і не вміють, постійно вчать решту, як їм жити, що робити, що і як вчити. І очевидний доказ тому – 33-річна історія вітчизняних освітніх реформ.
Скажімо, час від часу ті, хто не знають і не вміють, чи то прямо заявляють, чи то тишком-нишком натякають, що фізика нікому не потрібна. Вони ж бо, нікчеми, і без фізики якось прожили. Та ще й як прожили: стали кандидатами, докторами, та великими начальниками.
От тільки не знають ті великі начальники, що світ тримається не на нікчемах, а на тих, хто знає і вміє, або бодай знає. Не знають ті великі начальники, що в науці, як, власне, і в житті, значимість людини визначається не посадою, не кількістю дипломів, звань та регалій, а реальними справами.
Наприклад, офіційна освіта Майкла Фарадея – чотири класи початкової школи. Та це не завадило йому, сину коваля і прачки, стати тим, ким він став – великим Фарадеєм. Ученим, який наряду з Галілеєм, Ньютоном, Максвелом та Ейнштейном входить у п’ятірку найвидатніших вчених всіх часів і народів.
Ну та Бог з ними, з нікчемами. Та й з «нікчемами» я, напевно, переборщив (тим більше стосовно прямого начальства). Бо, скоріш за все, ті, хто не бачить зв’язку між фізикою та інтелектуальним і духовним розвитком людини, цю фізику вивчали за тими програмами та тими підручниками, які дійсно переконали їх в тому, що фізика – це складно, нецікаво і непотрібно.
Вони ж бо не знають, що фізика – то ж не тільки і не стільки формули, теорії і закони, а в першу чергу вміння творчо та логічно мислити. Тобто те вміння, без якого не буває ні путніх економістів, ні путніх юристів, ні путніх робітників, ні путніх політиків.
Та й, чесно кажучи, не лише бездарні чиновники відповідальні за наявний жалюгідний стан української освіти. У тій чи іншій мірі відповідальні всі. Всі, хто так чи інакше причетні до цієї самої освіти, починаючи від батьків, вчителів та професорів і закінчуючи університетами, профільними інститутами, академіями та міністерствами.
Що робити, питаєте? Ну по-перше, потрібно розплющити очі, зняти рожеві окуляри і визнати той очевидний факт, що сучасна українська освіта перебуває в глибокій системній кризі, і що ця криза обумовлена не стільки відсутністю належного фінансування, скільки відсутністю бодай якоїсь системності в організації самої освіти.
Потрібно визнати, що джерелом цієї безсистемності є саме ті, хто і має забезпечувати цю системність, а отже, всі ці міністерства освіт і наук, всі ці академії педагогічних і непедагогічних наук, всі ці інститути педагогік і якостей освіт, всі ці департаменти освіт, всі ці контори «роги і копита», які рецензують, контролюють та регламентують освітній процес.
По-друге, потрібно розробити чітку, зрозумілу науково та економічно обґрунтовану систему заходів, реалізація яких призведе не до чергової заміни фасадної вивіски, яку ми назвемо черговою реформою освіти, а до створення якісно нової, цілісної, гармонічно збалансованої освітньої системи. Системи, у якій кожний предмет і наповнення кожного з цих предметів стане частиною цілісного організму, метою та результатом роботи якого є виховання інтелектуально, духовно та фізично розвинутої особистості. Особистості, яка, крім всього іншого, буде патріотом своєї держави, свого народу та своєї землі.
І цю систему заходів мають розробляти не бездарні нікчеми, а люди, які «знають і вміють». Люди, які розуміють, що «двійочника» i «п’ятірочника» потрібно вчити по-різному. Люди, які розуміють, що ніякими інноваціями, інтенсифікаціями і комп’ютерізаціями неможливо замінити «паличковий» етап вивчення математики.
Люди, які розуміють, що в системі загальноосвітньої школи має налічуватися не сорок і не п’ятдесят навчальних предметів, а максимум десять. І що кожен з цих предметів має представляти собою цілісну систему знань, яка є невід’ємною складовою загальноосвітньої системи.
Люди, які розуміють, що університет має бути університетом, коледж – коледжем, а професійно-технічне училище – професійно-технічним училищем. І що в цих навчальних закладах студенти мають вивчати не все що попало і не те, що комусь заманеться, а саме те, що дозволить їм стати відповідними спеціалістами.
По-третє, потрібно, щоб ті навчальні програми, які мають забезпечити гармонічну цілісність системи освіти, писалися і затверджувалися не в розрізнених гуртках НАПНУ, у кожного з яких свої містечкові, зазвичай шкурні інтереси, а невеликим колективом незалежних, небайдужих, фахових людей, які розуміють загальну суть та мету освітнього процесу і роль кожного предмета в цьому процесі.
Треба, щоб написані під ці програми підручники оцінювалися не тими, хто власні чи то написані, чи то списані підручники державним коштом друкує мільйонними накладами, а абсолютно незалежними, небайдужими, авторитетними, бездоганно чесними і сумлінними, фаховими людьми.
По-четверте, потрібно кардинально і щонайменше у десять разів зменшити кількість тієї освітньої та навколоосвітньої бюрократії, яка за тридцять три роки і за сотні мільярдів державних коштів нічого путнього не зробила і не зробить. Бюрократії, яка, імітуючи свою бурхливу діяльність, спроможна лише на оте дурнувате «надавачі освітніх послуг» та на той нікчемний звітно-паперовий тероризм, який, якщо і має певне відношення до освітньо-виховного процесу, то тільки в сенсі знущання над нещасним, затурканим вчителем.
Першим же вагомим та, безумовно, необхідним кроком на шляху дебюрократизації системи освіти має стати рішуча відмова від «освітніх» послуг того анахронізму совдепії, який під назвою НАПНУ зберігся лише в дикунській росії та Україні.
Бо, маючи десятки підвідомчих інститутів, відділень та контор «роги і копита», маючи багатотисячні штати та багатомільярдні бюджети, цей монстр за десятки років нічого путнього, окрім хаосу та мильних бульбашок під назвою «освітня реформа», не створив і не створить.
По-п’яте, система освіти має бути організована таким чином, щоб стрижневими, базовими елементами цієї системи був вчитель і учень. Бо, подобається комусь чи не подобається, а фактом є те, що будь-яка система освіти не має жодного сенсу без базових складових цієї системи – вчителя і учня.
Бо в системі освіти все, що не вчитель і не учень (починаючи від всіх цих міністерств освіт і наук, всіх цих академій педагогічних і непедагогічних наук, всіх цих інститутів педагогік і якостей освіт, всіх цих департаментів і управлінь освіт і закінчуючи ректорами, проректорами, директорами, замдиректорами, сторожами, вахтерами та прибиральниками), – то ж лише той обслуговуючий персонал, єдина функція і єдиний сенс існування якого – обслуговувати навчальний процес.
Виходячи з цього, суспільний статус, а відповідно, і заробітна плата вчителя мають відповідати значимості тієї ролі, яку він відіграє в освітньому процесі та житті суспільства.
По-шосте, ми маємо кардинально змінити підходи до загальної організації середньої, передвищої та вищої освіти. Ми маємо усвідомити, що обов’язковість середньої освіти зовсім не означає, що атестат про неповну чи повну середню освіту, а відповідно, і квиток до передвищої та вищої освіти, мають отримувати поголовно всі, у тому числі і ті, хто за дев’ять чи одинадцять років «навчання» до толку читати, писати і додавати не навчився.
Ми маємо усвідомити, що доведена до крайнього зубожіння держава не може і не повинна забезпечувати всіх бажаючих, і зокрема тих, хто читати, писати і додавати не вміють, поголовно вищою освітою, а тим більше такою, яка лише за назвою є вищою.
Утім, усі ці програми, реформи та системи заходів можуть стати реальністю лише в тому випадку, якщо ми дійсно хочемо змін на краще і готові до цих змін.
Якщо ж ні, то давайте й надалі називати наявну паперову метушню черговою реформою освіти.
Давайте й надалі не визнавати факту існування сили інерції. Давайте й надалі математику вивчати заради математики, а ту макулатуру, яка представляє собою суміш незв’язних фраз, цитат, формул, малюнків-рисунків, графіків та іншої бутафорії називати підручниками з фізики.
От тільки, шановні, не тіште себе ілюзіями того, що на брехні та на невизнанні законів природи можна збудувати щось путнє.
Коментарі
Ну ,написав ніби правильну статтю і що ?Зарплату вчителю підняв?Потрібно розробити те,інше,далі що?
Вчитель повинен мати власну думку та бут центральною та незалежною фігурою освіти,а не перетворюватися на раба орди чиновників та дівчинки/ хлопчика для биття іншими учасниками навчального процесу - батьків та учнів.Зараз же він найбезправніший службовець в Україні
Дякую Богові за Вашу відвагу і що розумієте катастрофічну ситуацію, в якій опинилася наша освіта. Потяг стоїть на місці, а чиновники його розхитують, оголошують наступні зупинки і всіх "пасажирів" ( учасників освітнього процесу) переконують у тому, що потяг рухається вперед. Сумно і страшно, що чекає нас в майбутньому від випускників таких шкіл??? Можливо, що це спланована диверсія, щоб у такий спосіб нищити молодь?????
Якось автор розмиває поняття відповідальності словом "всі", у кожній справі є конкретні відповідальні, давно пора саме з них і питати відповідності займаним посадам.
Начал читать с интересом. Разумные аргументы, вроде бы, приводятся. Но как дочитал до слов "анахронизм совка" и "дикарская Россия", понял, что мне уже дальше будет не интересно. Не интересно потому, что с этих слов мне перестал быть интересен сам автор как личность. Не интересен, как любой другой, находящий в себе "смелость" публично плевать в прошлое, сам вышедший из этого прошлого и вынесший оттуда и образование, и способность логически и производительно мыслить. Ум и порядочность не всегда, к сожалению, идут в ногу.
Все правильно. Але, на даному етапі розвитку, більшість держав зацікавлені не у розвитку особистості, а у вирощуванні споживача. Саме на це і розрахована така освіта. І те, що роблять деякі вчителі, то це не завдяки державі, а всупереч - намагаються навчити дітей думати і аналізувати.
Цілком актуальна стаття. Реформи необхідні, тому що заходимо в нікуда. Якщо не зміниться тенденція при якійї в середній школі кількість філологічних дисциплів вдвоє, якщо не втроє перевищує природничо-математичні, а фізика, хімія стає необов'язковими, ми будемо одягатись в слова і їїздити на транспорті із фраз і приказок. Це лище про кількісний підхід, а про зміст і якість програ і підручників , то взагалі окрема тема. Можливо за цими реформами стоїть замовник, який прагне, щоб Україна була технічно відсталою???
Пустосвон
Якби всі відповідали за все......то на нюрнбергській лаві ..як і на токійській....сиділи б всі.....у пана проблеми з формальною логікою
Погоджуюсь з усім окрім назви. Кожна чергова освітня "реформа" має своїх конкретних авторів, які перекладають відповідальність за *освітні втрати" на безправного та злиденного учителя.
Наша освіта,як була совковою так і залишилися, а всі освітні чинуші,як були антиосвітянськими так і залишились Освіта при смерті і на жаль ось-ось помре, залишиться тільки картинка
Всі «реформи» МОНУ довели освіту до рівня навіть набагато нижчого, ніж був до 1991року. Це «миністерство» довело повну некомпетентність, його «нововведення» -це або повна «імпотенція» розуму, або бажання знищити освіту і Вчителів вщент, а якщо це так, то на кого працює це міністерство??? Кому вигідно, щоб занепали науки, які були в основі політехнічного навчання - хімія, фізика, креслення, технічна праця? Нам вже не потрібно розвивати промисловість, енергетику, машинобудування, будувати літаки, , кораблі, розробляти нові види озброєння для захисту України і зміцнювати обороноздатність??? Це будуть робити історики, філологи, психологи? При всій повазі до них- ні, ні і ще раз Ні! То вже давно на часі поцікавитись тим, хто відповідає за безпеку України, що робиться в Україні з освітою !!!!
Мова, література, історія, формує світогляд і це найважливіше. Люди, які при освіті, недалекоглядні, обмежені, бо не мали інтересу ні до чого. В Миколаєві побутує така дикунська фраза: " якщо нікуди не поступив, то іди в Сухомлинського, там завжди недобір." Все починається з правильних учителів, а їх катма.
Склалося враження, що усі реформатори протягом 30 років досі не визначили мету освітніх реформ. Проведення реформ подібне на бурю в склянці води: шуму багато, а толку ніякого.
Продовжую. Тут не має ні одного притомного комента, все не так і всі не такі. Це правильно, що в освіті треба все міняти кардинально. Якщо все не так, то як зробити, щоб було корисно для всіх. Як казав Шон Крові, щоб у виграші були всі. Пане, Андрію, Ваші дописи я читаю вдруге. Коли підіймаєте цей пласт столітнього бетону, тоді Ви знаєте, як це можна роздовбати і, я так розумію маєте бажання, змінити все кардинально і направити в правильне русло, тобто, Ви знаєте, як це зробити. Таких людей, на жаль, дуже мало. Вас це болить, пече, як і мене, тоді робіть якісь дії, окрім дописів. Крім Вас ніхто не зробить. Була ще Фаріон, яка боролась, але, якась молода потвора вкоротила її життя, мама учителька виховала таку кончену потвору. Вся надія на Вас, бо Ви це зробите, бо знаєте як і з чого починати. Щасти.
Чомусь і автор статті і всі дописувачі тут забувають про гендерну рівність. Пишуть вчитель, замість "вчителька". Адже за новими правописами і правилами є "членкіні", "мисткині", "міністерки" тощо. Вже бачу, як мене тут "закидуватимуть камінням", коли нагадаю давнє совкове твердження, що жінка-фізик, то не жінка і не фізик. Тобто: такій жінці, вчителю фізики, (вибачте - вчительці) немає часу стежити за собою та займатись вдома сімейними жіночими справами. І не вистачає часу на створення достойних уроків фізики з практично-дослідною складовою, коли не лише на словах можна розповісти про вагу, скажімо, а й показати на практиці від чого вона залежить, показати явище невагомості тощо. Підсумовуючи скажу: доки у школах фізику 90% викладатимуть жінки, то і з 90% вірогідністю можна стверджувати, що цю фізику зроблять у школах зайвим предметом. А чоловіки здебільше не ідуть до школи викладати фізику (окрім певних фанатів своєї справи), бо зарплати такі, що сором. Звісно бувають виключення. Знаю жінок фізиків які є прекрасними жінками і достойними фізиками. Але здебільше жінка кличе для заміни запобіжника у телевізорі, або для ремонту свого велосипеда, або для налаштування фізичного експерименту на уроці чоловіка (якщо такий є поруч). Чи я не правий?
Повністю погоджуючись з автором. Декого заділо слово "всі". Я вважаю, що автор хоче донести думку, що всі повинні брати участь в процесі змін. Якщо всі будуть сидіти дома і мовчати, сподіваючись , що автор статті візьме і змінить систему освіти, то нічого не зміниться. Звісно, є конкретні люди ( які об'єднані в організації), що створили цю систему. Але самостійно вони не покинуть свої тепленькі місця. І статті, або навіть дії, одної людини також їх не примусять щось робити. Потрібно нам всім об'єднуватися, розголошувати існування проблеми, пропонувати зміни і добиватися цих змін. Згадайте, в яких обставинах втік Янукович. Якщо б люди нічого не робили, то він би, мабуть, і зараз був президентом... Змінити систему, сидячи дома на дивані, не можливо...
Демагогія
Людина у комі не зможе себе реанімувати, а, якщо лікарів немає, то справи кепські. У такому ми зараз стані, я не бачу нікого навколо себе, хто здатний щось змінити. Тому надії не маю. Хоча своє зробить природа, здібні виживуть......
Я погоджуюся з автором статті що треба зміни в освіті.Але що може вчитель зробити? Хто слухає думку вчителя? Освітою керують люди далекі від освіти. Так було ,є і буде.
Коли суспільство перебуває у суцільній завісі брехні і корупції, яка є основою державного управління, то усі спроби окремих індивідів щось змінити натикаються на колективний рабський пофігізм, вибачте, учительської спільноти.
Трохи згоден.... В Аргентині Президент Мадуро ліквідував Міносвіти, Мін гендерності і ще з десяток. То є приклад, можливості такої РЕФОРМИ. А сам я- дітей віддав в ліцей, і з палкою рік простояв. Поки втяглися. І фізику, математику, англійський взнали так, що всі олімпіади потім повигравали....
Ти ви дибіли. І автор кран. Стаття ні про що. За освітою стоять сильні і розумні люди. Пан Сирський наприклад. Якій чудово знає і математику, і фізику. Є тонни матеріалів в ютубе. Які доступні, для абітурієнтів, як для дорослих так і для дітей. Є наукові матеріали, навчальні, які режесерує і продюсюрує, особисто сам Сирський. Проблема не у вчителях. А в тому де брати дітей. Вчитель накліпа'є? Для кого це все робиться? Народжуванність впала і це погано. А треба продовжувати рід людскій. Гендерної рівності не може бути, це протиприродньо. Кожен має виконувати дану йому роль самим всевишнім. І тоді кожен знайбе своє місце в суспільстві і з розуміє, що йому і для чього вчити.😉 Ваш Сирський.
Таке враження, що спроби зробити зміни в освіті намагаються люди, які біля школи навіть близько не проходили! Чи це навмисно робиться? Скоріше за все, що це так, з огляду на результат! Коли "вовки" будуть стерегти "овець"... Такі "реформи" місцевого самоврядування, коли у так званих "відділах освіти" на 4 школи сидить до 10 осіб "спеціалістів", про що ми говоримо??? Вчитель поставлений у позицію букви ЗЮ.
Ця влада знищує освіту, принижує вчителя,як ніхто до цього!!! Не можу слухати оте: "педагогиня","мисткиня","майданеса"...А ще обурююсь англіцизмами! Невже в українській мові бракує слів? Чому мер,лайк,донат,лайфак? Впадаємо в крайності,як не російські,то англійські слова. Плюндруємо нашу рідну мову! І чому ми надавачі,а учні здобувачі?! Що вони здобувають"корисні копалини" чи що?!Ті,що пишуть програми, працюють в МОН,вони ж ніколи не працювали в звичайній школі! А пишуть так, щоб собі якісь премії заробити, звання,посаду вищу,а на вчителів їм наплювати!!!
Додати коментар