Як і навіщо реформувати шкільні бібліотеки: інтерв’ю з Тетяною Стус

На цьогорічному «Книжковому Арсеналі», як і зазвичай, говорили про літературне й важливе. Одна з панельних дискусій — «Шкільна бібліотека: (пост)воєнна візія» — згуртувала спікерів і гостей заходу довкола реформування шкільних бібліотек. У дискусії взяла участь і Тетяна Стус — письменниця та керівниця лабораторії дитячого читання «Барабука» Малої академії наук. Сьогодні разом із нею розлогіше розповідаємо, чому реформування шкільних бібліотек на часі та що слід зробити передусім. 

Чому зміна наповнення українських шкільних бібліотек — на часі?

Почну з дуже показової історії військовослужбовця, директора Малої академії наук, а нині міністра освіти і науки України Оксена Лісового. Коли він був «на нулі», разом із побратимами вирішив урятувати книги зі зруйнованої шкільної бібліотеки, але виявилося, що переважна більшість не мала жодного стосунку до української культури… Рятувати не було чого. Ця ситуація демонструє, як глибоко література окупантів (у найширшому значенні цього слова, від радянщини до сучасної росії) вкоренилася в українському культурному та освітньому просторі й спричинила його застій. Гадаю, болючі події повномасштабної війни підштовхнуть нас до незворотних трансформацій, очищення в усіх сферах життя. Маємо зробити стрибок та випірнути в новий культурний і освітній простір!

Спадає на думку така аналогія. Коли московських попів вигнали з Києво-Печерської лаври й там почали вести службу українською мовою, багато хто відчув метафізичне очищення простору. Те саме має статися й зі шкільними бібліотеками, коли позбудемося радянської літератури й наповнимо їх українською. 

Які основні проблеми шкільних бібліотек?

Шкільна бібліотека має дві основні функції. Перша — видавання та збирання підручників на навчальний рік. Це бюрократичний процес, він залишиться. А ось друга функція — залучення дитини до читання — потребує рішучого втручання. 

Відколи радянська система освіти перетворилася на українську, ґрунтовних змін у шкільних бібліотеках не відбулося. Як наслідок, маємо багато свідчень, що книжки втратили свою актуальність, ба більше — вони шкідливі, особливо художні. Шкільні бібліотеки часто навіть не спроможні задовольнити потребу у виданнях із рекомендованих списків літератури, які вчителі пропонують прочитати на канікулах. 

Як шкільній бібліотеці відповідати потребам часу? 

Передусім слід розв’язати кадрові питання. На жаль, подекуди шкільні бібліотекарі — це люди, які мають опосередковане уявлення про літературу та дитяче читання. Натомість у кожній бібліотеці має бути лідер/-ка, який/-ка знатиметься на книгах і розвиватиме простір. 

Наступне — це поповнення бібліотек сучасними книгами, адже освітній процес забезпечують не лише підручники, а й художня література. Оксен Лісовий під час дискусії «Шкільна бібліотека: (пост)воєнна візія» на цьогорічному «Книжковому Арсеналі» висловився дуже чітко: не менше ніж 60% наповнення бібліотеки має становити сучасна література. Я повністю підтримую цю думку, адже коли змінимо вміст бібліотек — змінимо ставлення дітей до читання. 

Слід також згадати про зміни методів читання, які використовують викладачі. Літературна освіта в школі досі тримається за методички, які розповідають, як читати класику. Проте сьогодні діти й підлітки потребують сучасних змістів і форм літератури. Відповідно, необхідно шукати нові методи роботи з ними. Освітянам раджу переглядати сайт про видання для дітей та юнацтва «BaraBooka», зокрема статті з хештегом #нове_читання. Наша команда методисток Малої академії наук — літературознавиці, фахівчині з дитячого та підліткового читання — вивчає, аналізує та розповідає, що і як варто читати. 

Також важливо переоблаштовувати бібліотеки. Це має бути простір, куди хочеться піти на перерві, а не місце, де тебе лякають старезні металеві конструкції з картонними рубрикаторами. Ми вже маємо крутезні та сучасні приклади в Україні, як-от бібліопростір «BaraBooka» в Музеї науки МАН. Там подбали, щоб до книг тягнулася рука. Власне, кількість «позиченої» літератури свідчить про інтерес до книжок :)

Яким має бути наповнення шкільних бібліотек? Чи існує ідеальне співвідношення української та зарубіжної літератури, книг класиків та сучасників?

Я, як людина, що багато років займається вивченням та промоцією національної літератури, раджу для шкільних бібліотек обирати передусім книжки сучасних українських авторів. Це, звісно, можуть бути не лише дитячі та підліткові письменники. Юнацтву може бути цікаво читати Юрія Андруховича, Оксану Забужко, Ірену Карпу, Максима Кідрука та інших «дорослих» авторів. Також маємо подбати про пізнавальну літературу, нонфікшн. Такі видання часом можуть стати конкурентами підручника, адже цікавіші за наповненням та оформленням. Я роблю акцент саме на сучасній літературі, бо ж української класики для шкільної програми маємо вдосталь. 

Щодо зарубіжної літератури, то, на мою думку, не слід сьогодні перетягувати ковдру на неї. Безперечно, світові класики та сучасники дуже важливі, бестселери — класні, ці твори вплітають нас у світовий контекст, але нині ми на власному літературному ґрунті не стоїмо. Ось чому лабораторія дитячого читання «BaraBooka» принципово пише винятково про видання сучасних українських авторів.

Які десять книг можете порадити для шкільних бібліотек? 

Я свідомо відмовляюся відповідати на запитання, яке обмежує мене кількістю, адже неможливо зробити якийсь рейтинг у велетенському обсязі гідних видань. Раджу переглянути тематичні добірки «BaraBooka», у яких ми з командою розглядаємо книги під різним кутом, це багато десятків дуже класних книжок.

• «Найважливіші книжки нашої дитячої літератури»;

• «Книжка як опора: що читати підліткам?»;

• «Як говорити з дітьми про війну: список книжок українською»;

• «(Кібер)булінг: що читати дітям, підліткам та освітянам»;

• «42 книжки з психології дитинства»;

• «Дитячі бестселери незалежності»;

• «100 дитячих та підліткових книжок незалежності українських авторів»;

• «25 років українського дитліту: знакові твори, імена, книжки»;

• «Супергерої незалежності: 12 персонажів дитячих книжок, які змінюють світ»;

• «Серійна література: найвизначніші дитячі книжкові серії незалежності».

А що почитати викладачам і викладачкам літератури, щоб розвинути професійні навички? 

Освітянам раджу звернути увагу на видавництво «Pabulum», а саме на книги літературознавця Ростислава Семківа «Як писали класики», «Як читати класиків»: вони допоможуть краще розуміти літературу. Також буде корисною моя «Письмонавтика» — воркбук, що містить базову теорію та практичні завдання з «креативного письма». Маю чимало відгуків від учителів, бо ж вони користуються книгою під час уроків. 

Ще одна знахідка для освітян — бестселер «The New York Times» «Як виховати читача» Памели Пол і Марії Руссо. Це книга з крутою теоретичною частиною, де пояснюють, як вибрати літературу відповідно до віку читача/-ки. Для українського видання на запрошення українського видавця та з дозволу авторок «BaraBooka» уклала додаток до цієї книги з переліком українських текстів. 

Наостанок скажу про «Живих письменників» — проєкт, який реалізують «BaraBooka», Український інститут книги та громадська організація «Смарт освіта». На сайті проєкту розміщено посібники, методичні видання, які ми уклали, а також каталог живих сучасних українських письменників, до того ж із контактами, щоб освітяни могли запросити літератора/-ку на зустріч, онлайн-захід або ж принаймні попросити записати привітання для учнів. Із власного досвіду скажу, що школярі дуже позитивно сприймають таке спілкування. 

Журналістка: Анастасія Шкрьоба