Натхненник НУШ і перекладач Шекспіра: що варто знати про Пантелеймона Куліша

Автор першого українського історичного роману «Чорна рада» й творець українського правопису, кулішівки, — за цим описом кожен і кожна впізнає Пантелеймона Куліша. Сьогодні розповідаємо менш відомі факти з життєпису письменника. Гайда читати про його юзернейми та креативні колаби з Іваном Пулюєм!

Перекладав твори Вільяма Шекспіра

Пантелеймон Куліш зацікавився творчістю Вільяма Шекспіра ще замолоду, у 40-х роках XIX століття. Однак заходився перекладати п’єси англійського письменника лише в першій половині 1880-х. Планував видати українською весь літературний доробок Вільяма Шекспіра в 9 томах. За Кулішевою концепцією, у кожному з томів мали бути три п’єси: трагедія, історична драма та комедія.

Такий масштабний видавничий проєкт годі було втілити під російською окупацією. Поза тим, Пантелеймон Куліш працював над ним на хуторі Мотронівка, що на Чернігівщині, без доступу до видань Шекспіра британського та німецького товариств. Завадила роботі письменника і пожежа, що сталася на хуторі в листопаді 1885 року.

Тож із запланованих 27 п’єс Пантелеймон Куліш переклав 13. Останньою стала трагедія «Гамлет», яку письменник переклав трохи більше ніж за місяць. За життя Пантелеймона Куліша вийшли друком лише три Шекспірові п’єси в його перекладі: «Отелло», «Троїл та Крессида» і «Комедія помилок». Це був перший том. 

Решту 10 творів видав Іван Франко у власній редакції. Він переклав і додав окремі фрагменти, написав до кожної п’єси примітки та передмову.

Згенерував собі розмай юзернеймів 

Свої твори Пантелеймон Куліш часто підписував псевдонімами. Зокрема, його публікації в журналі «Правда» виходили з підписом «Ратай Павло». 

Також серед юзернеймів митця — Белебень, Т. Вешняк, Гургурдядько, Гладкий, Євгеній Горницький, Данило-Юс, Іван Горза, Козак, Панько Небреха, Хуторянин, Опанас Прач та інші. Використовував письменник і суперскорочені до однієї-двох літер імена, тобто криптоніми: К., М., Н. М., П. К. Докторка філології Жанна Янковська вважає: таке розмаїття самоназв засвідчує, що Пантелеймон Куліш був суперечливою та загадковою особистістю. 

Словотворив та розвивав мову української еліти

За словами філолога Віталія Русанівського, найбільший внесок Пантелеймона Куліша в літературну мову — це його робота над першим українським історичним романом «Чорна рада». Письменник звертався до давньої книжної мови, запозичував лексику з Літопису Самовидця й осучаснював церковнослов’янізми. Так підкреслював культуру й освіченість героїв роману. 

Крім того, Пантелеймон Куліш надавав нових сенсів іншомовним словам, як-от «аналогія», «тріумф», «проблеми». Так він інтелектуалізував українську літературну мову — допоміг адаптувати її до історичного, освітянського і наукового контекстів. Саме ґрунт, який заклав Пантелеймон Куліш, уможливив створення сучасних історичних текстів.

Був НУШівцем свого часу

Пантелеймон Куліш мав прогресивні погляди на освіту та виховання дітей, просував їх у статтях «Вихованє і наука» й «Дещо про виховування дітей».

Він наголошував: освіта дітей — відповідальність не лише вчителів, а й батьків. А силу бачив у їхній колабі! Писав про це так: «Ми звикли розуму шукати тільки в школах, а хата — перва школа і перве сідало розуму». Згодом ці ідеї розвинув Василь Сухомлинський у книзі «Батьківська педагогіка».

Пантелеймон Куліш уважав, що в освіті та вихованні надважливі ті цінності, які закладають у дитину родина та початкова школа. Тому вбачав проблему в недостатній комунікації між батьками й учителями. До слова, нині це врахували у формулі Нової української школи, серед складників якої — партнерство учнів, учителів і батьків.

А ще письменник просував дитиноцентричність і послідовність у вихованні: «Коли дитина попросить того, що треба їй дати, зараз давай, а ні, то не дай ні разу. Слухатиме тоді дитина одного киву, як скажеш: не можна, і ростиме, шануючи своє і чуже право».

У колаборації з Іваном Пулюєм уперше повністю переклав Біблію українською

У ХІХ столітті ще не існувало повного перекладу Біблії українською, були тільки окремі її фрагменти. Зокрема, у 1860-х роках Пантелеймон Куліш надрукував на сторінках газети «Правда» переклад «Давидових Псалмів» (І, XIII) та «Мусієвих пісень», а ще переспів Йова і «Пентатевх Мусієвий». 

У той же період видав свій переклад «Молитовника» Іван Пулюй — майбутній фізик, а тоді ще студент філософського факультету Віденського університету. Дізнавшись про це, Пантелеймон Куліш домовився з ним про творчу колаборацію: письменник залишив за собою переклад Старого Завіту, а Іван Пулюй заходився перекладати Новий Завіт.

Переклад Нового Завіту підготували вже до 1880 року і надрукували у Львові, у друкарні НТШ. Натомість зі Старим Завітом стався форсмажор: під час пожежі 1885 року на Кулішевому хуторі переклад згорів. Тож письменник до кінця життя заново перекладав свою частину роботи, та до «дедлайну» не встиг. Тому 7 книг Старого Завіту замість нього переклав Іван Нечуй-Левицький. 

Уперше Старий Завіт українською видало Британське біблійне товариство у Відні 1903 року. Але на ту частину України, яку на той час окупувала Російська імперія, переклад Пантелеймона Куліша, Івана Пулюя та Івана Нечуя-Левицького міг потрапити лише нелегально. Іван Пулюй намагався домовитися про дозвіл на поширення видання в Україні, але російська влада відмовляла або й узагалі ігнорувала його вимоги, як і звернення Кулішевої дружини Ганни Барвінок. А все-таки згодом Біблію в цьому перекладі ще не раз перевидали, найпізніше на сьогодні — 2000 року в Києві.

Джерела світлин:

1. Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського

2. Шевченко Т. Повне зібрання творів у десяти томах. 1961 р.