Автор: Віктор Громовий, український педагог, освітній експерт, публіцист, шеф-редактор порталу "Освітня політика"
На подовження теми хто і чому зараз буде (не)працювати в ліцеях?
Не треба нікому доводити, що без людей ніякі реформи не запрацюють.
Що було стимулом у далекі 90-ті для тих, хто йшов працювати в заклади нового типу?
1. Був матеріальний стимул у вигляді 15% надбавки до зарплати і можливості мати додаткові заробітки(додаткові педагогічні послуги, неофіційне репетиторство тощо).
2. Був моральний стимул з огляду на те, що вчитель працював з відібраними високовмотивованими на навчання дітьми та зацікавленими вдячними батьками.
3. Були зацікавлені ВНЗ, які хотіли мати продвинутий контингент майбутніх абітурієнтів і тому легко йшли на співробітництво з новостворюваними закладами нового типу.
4. Була можливість на місцевому рівні мати у цих закладах індивідуальний штатний розклад, який дозволяв запроваджувати нові посади в закладах нового типу. Наприклад, ми запровадили посаду вихователів-наставників(тьюторів).
5. Була підтримка місцевого бізнесу, який надавав значну спонсорську допомогу.
6. Були справжні ентузіасти «агенти змін», які йшли працювати з дітьми в ці заклади нового типу. Не заради заробітку «на реформах», а заради того, щоб Україна відбулась. Я теж був таких «агентом», який після закінчення аспірантури в столиці повернувся в рідне місто створювати сучасну гімназію, розуміючи, що заради цього певний час доведеться пожити жертовно.
7. Була надія на те, що ми будуємо суспільство знань і зможемо швидко збудувати модернову країну, бо наш потенціал для розвитку значно потужніший, ніж у Польщі чи країнах Балтії.
Що з цього всього є зараз для розбудови «Профільної»?
Невже наші рехворматори настільки недалекі, що думають про можливість здійснення реформи без людей?
👉 Зараз вчителі абсолютно деморалізовані, вкрай перевантажені, без ресурсу, в злиднях...
З ким вони створюватимуть сучасні ліцеї?!
Коментарі
Додати коментар