Як вчити "чужу азбуку" або про те, на що слід звертати увагу, коли пробігаєш "галопом по європам (сингапурам чи японіям)".

Автор: Віктор Громовий

Великий друг країни литовський експерт Algirdas Zabulionis наголошував: вам треба не "охи і ахи" захвату як у них в освіті все круто, а розуміння завдяки чому в них тепер так круто.

Звісно, не завжди у хвінляндіях на сінгапурах було так "бомбезно"(атмосферно, мегакруто...) у школах як зараз, але вони змогли запустити ефективні механізми розвитку освітньої сфери.

У мене була практика пятитижневого занурення в японську освітню реальність. Так от, лише на третій тиждень я почав розуміти що там і чому відбувається, а на п'ятий тиждень я зрозумів, що те, що я зрозумів на третій тиждень не зовсім так...

На жаль, у нас люди свої абсолютно поверхові екскурсійні враження видають за глибокий аналіз чужої школи і на основі цього "вітринного" бачення щось пропонують для української освіти.

Без врахування контексту, мотиваційних механізмів, звичних практик управління тощо.

Порівняльна педагогіка вимагає ну дуже потужної аналітичної роботи, а отетофсьо, зокрема, акцент на педагогічному гламурі, лише шкодить справжнім реформам.

Ну і має бути розуміння, що "наздоганяюча стратегія" прирікає нас на вічне відставання. Наприклад, якщо ми не зробили профільну школу чверть століття тому, сьогодні вже її не треба робити.  Сьогодні треба йти далі... Будувати школу з індивідуальними освітніми меню, яка базуватиметься на використанні інструментів ШІ(Khanmigo нам на допомогу).